За останню добу ситуація довкола «конфіскаційного» податку Кіпру ще більш загострилась. Парламент Кіпру відхилив законопроект, який передбачав ведення податку на депозити. Попри те, що саме це було основною умовою отримання фінансової допомоги від ЄС і МВФ: списати з депозитів, на яких зберігаються 20—100 тисяч євро, 6,75% від суми, з більш великих вкладів — 9,9%.
Як повідомило агентство dpa, міністр фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле з розчаруванням сприйняв рішення парламенту. Зокрема в той же вечір, коли стало відомо що Кіпр не підніматиме ставки податків на депозити, він заявив: «уряд Німеччини шкодує, що Нікосія відмовився прийняти пророблену спільно з Єврогрупою програму порятунку острова від держбанкротства». Шойбле підкреслив також, що за бізнес-модель з низькими податками і обмеженим контролем, яка зазнала краху, несуть відповідальність самі кіпріоти, а тому країна повинна внести власний внесок в оздоровлення економіки.
Зі слів Шойбле очевидно — не бачити тепер Кіпру допомоги від ЄС і МВФ як своїх вух. Зрозуміло, що в парламенті Кіпру знали, що реакція буде саме такою. Тоді чому вирішили ризикнути?
Очевидно, що отримали сигнал від іншого потужного гравця світової економіки, який має прямий інтерес залатати фінансову дірку на острові.
Зокрема за останні три дні в інформаційному просторі з’явилось безліч повідомлень з підрахунками того, як постраждає РФ, якщо раптом Кіпр потрапить у фінансовий шторм. З відкритих даних, з приблизно 68 мільярдів євро депозитної маси в банківській системі Кіпру «російське походження» мають близько 25—30 мільярдів. Які, якщо місцевій владі не вдасться стабілізувати ситуацію, будуть, щонайменше, заморожені на деякий час. Крім того, російські корпорації вже почали заявляти про шалені збитки від двох днів «простою» кіпріотських банків.
Але, як виявилось, Москва не поспішає рятувати Кіпр. Вже після того, як парламент відхилив законопроект, що передбачає введення податку на депозити, міністри фінансів Росії і Кіпру не домовилися про умови допомоги країні. «Переговори продовжаться в іншому місці»,— заявив глава Мінфіну Кіпру Міхаліс Сарріс після півторагодинної зустрічі з російським колегою Антоном Сілуановим. Як повідомили російські агентства з посиланням на неназвані джерела, Міхаліс Сарріс попрямував на переговори з першим віце-прем’єром Росії Ігорем Шуваловим.
За інформацією видання Wall Street Journal, делегація Кіпру приїхала на переговори до Москви, щоб попросити кредит у розмірі кілька мільярдів доларів в обмін на частку у своїх банках і енергетичних активах. Кіпр також просить відстрочити на п’ять років виплати за кредитом, виданим в 2011 році на суму 2,5 мільярда євро (приблизно 3,3 мільярда доларів), і знизити рівень процентних ставок. Росія ж дала зрозуміти, що питання про реструктуризацію кіпрського боргу може бути вирішено позитивно лише в тому випадку, якщо країни ЄС будуть координувати з Москвою свої дії з порятунку економіки Кіпру.
А тепер спробуємо розкрутити ситуацію по спіралі. Нічого особистого, лише факти. Що означає «ультиматум» ЄС та МВФ для Кіпру? Втрату іміджу вигідної «тихої гавані» для великого капіталу. Гроші люблять тишу. І той шум, який підняли ЗМІ не піде кіпріотам на користь.
Вимоги ЄС теоретично правильні. І в першу чергу для самого ЄС. Кіпр є частиною Європейського Союзу. І не пасує, щоб на території такого потужного об’єднання було таке собі більмо з «неконтрольованим» обліком коштів і низькими податковими ставками, в умовах коли інші європейські країни посилюють регулювання та збільшують податковий тиск. Інша справа Росія. Вона як завжди намагається зіграти на ситуації.
І от тут хочеться згадати 2009 рік, коли Європа мерзла, а український уряд підписав незручний газовий контракт. Досі достеменно невідомо, які гарантії і від кого, спонукали тодішнього прем’єр-міністр поставити той злощасний підпис. Звичайно, час покаже, чи отримає гроші Кіпр від РФ і на яких умовах закінчаться ці переговори. Але паралелі у «конфіскаційні» епопеї Кіпру і газовому питанні України — в іншому: в небажанні еволюціонувати. Як Україна не проводила реформ з реструктуризації джерел енергопостачання, так і Кіпр, який звик жити на легких грошах не хотів змін. А сучасний світ не просто потребує, він вимагає змінюватись і (доречно процитувати прем’єр-міністра України Микола Азарова з останньої прес-конференції) визначати пріоритети.
«Це абсолютно реальні події сьогоднішнього дня. Ситуація, в яку потрапила ця країна (Кіпр — Ред.), і не тільки вона, повинна всіх змусити задуматися, уточнити систему пріоритетів», — заявив Азаров на прес-конференції.
Повертаючись до наших «паралелей», відзначимо, що лінія України таки починає еволюційний тренд. Країна потроху почала відповзати від прірви: будучи у достатньо незручній переговорній позиції влада почала переговори і підписала угоду про видобуток сланцевого газу, оголосила курс на енергозбереження, розробку власних газових родовищ...
КОМЕНТАР
Аркадій МОШЕС, експерт Фінського інституту міжнародних відносин:
— Єврозона не розвалиться. І я гадаю, що Кіпр не вийде з єврозони. Тому що вихід Кіпру з єврозони не вирішує девальвації, нічого не вирішує. Ви можете рахувати в чому завгодно, але якщо у вас банківські зобов’язання у кілька разів перевищують обсяг ВВП, то зрозуміло, що проблема не в одиницях виміру. Це дуже серйозна структурна проблема економіки, яка може розв’язуватися виключно шляхом дуже серйозних структурних реформ. Тому вихід Кіпру з єврозони нічого не дає ні Кіпру, ні єврозоні.
Думаю, що проблема — звичка жити у борг як би і зберігаючи елементи непрозорої або не до кінця прозорої економіки — має розв’язуватися. Я безумовно, розумію почуття людей, особливо тих, що володіють маленькими вкладами. Тому я припускаю, що шукати формулу справедливого ставлення до приватних вкладників з невеликими вкладами можна, напевно, і далі. Але позиція Європейського Союзу в тому вигляді, в якому я її бачу, мені уявляється принципово правильною. Якби був час, то щодо формули, математики процесу, напевно, можна було б сперечатися. Але принциповий підхід про те, що час починати жити по кишені і проводити структурні реформи, а якщо добровільно їх проводити не виходить, їх потрібно проводити з подачі кредиторів — такий підхід мені вбачається цілком правильним. Усі європейські країни, які піддалися певному впливу кредиторів, повинні були чимось пожертвувати і щось отримати натомість. Це компромісне рішення. А в результаті компромісних рішень завжди всі задоволені бути не можуть. Але ми бачимо, що насправді є країни, де поліпшення фінансової дисципліни веде до помітних позитивних зрушень, є країни, в яких проблема була більш занедбаною і тому потрібно більше часу, щоб розв’язати проблему.
На мій погляд, отримання будь-якої економічної допомоги з Москви сьогодні проблеми не розв’яже. Воно її видозмінить. Отримані гроші будуть просто використані на порятунок можливо конкретних клієнтів за рахунок збільшення загальної заборгованості держави. У результаті після того, як деякі клієнти, люди, підприємства врятують свої вкладення — ця проблема стане ще гострішою. Той же російський досвід 1998 року тут цілком застосовний. Що доти, поки надходили якісь нові кредити, продовжувалася гра у перекредитування. І чим довше вона продовжувалася, тим більше болючим був крах.
Зрозуміло, чому кіпріоти намагаються знайти розв’язку в Москві. Це все цілком очевидно. Вони вже отримували гроші і намагаються таким чином купити ще деякий час. Але оскільки проблема не в даному конкретному боргу, а в структурному стані економіки цього острова, то таким чином вона не розв’язується. Тому вони можуть спробувати, але це нічого не вирішує.
Якщо Москва піде на це, то результат буде наступний: знову частину людей, чиї інтереси могли б постраждати у разі введення податку на банківські депозити, буде врятовано, просто зрештою російський бюджет отримає чергову проблему не вирішуваного державного боргу, дефолту, з яким останні 20 років він у різних регіонах світу стикався дуже часто і ніколи нічого путнього в плані повернення коштів до російської скарбниці з цього не виходило.
Підготував Микола СІРУК, «День»
