До кінця року зниження реального ВВП України може становити 10,4% за інфляції 44%. Такий прогноз міститься в аналітичному дослідженні FOREX CLUB в Україні, про яке «Дню» повідомив провідний експерт цього інформаційно-аналітичного центру Андрій Шевчишин. Досягнення українською економікою дна падіння, зазначається в дослідженні, поки що виглядає виключно «ефектом низької бази», оскільки саме в липні-серпні 2014 року внаслідок активних воєнних дій почалось різке падіння промисловості Донбасу.
Головними драйверами спаду цього року, як вважають дослідники, виступила видобувна промисловість (-25,5%) і переробна промисловість (-20,5%). Падіння формувалося на тлі зупинки промисловості в зоні бойових дій і скорочення кооперації з підприємствами Донбасу та країн СНД. У видобувній промисловості в лідерах спаду став вугільний сектор, оскільки більша частина видобувних потужностей «замкнута» в зоні бойових дій. У переробній промисловості практично всі сегменти демонструють глибокий спад, від «Харчопрому» і «Легпрому» до хімії, машинобудування і металургії.
Автори дослідження вважають, що рекордна девальвація гривні поки що не дала достатнього імпульсу промисловим секторам для імпортозаміщення, оскільки останні зазнають труднощів із ліквідністю і падінням внутрішнього попиту. За підсумками 2015 року, очікується скорочення промислового виробництва більш ніж на 15%.
Така ситуація вимагає від Мінекономрозвитку рішучої перебудови української промисловості. Держава в Україні, як і раніше — найбільший працедавець (на її підприємствах зай0нято близько мільярда осіб). Сукупні активи держпідприємств, за даними за 2014 рік, перевищували 900 мільярдів гривень. Але як вони використовувалися? Достатньо сказати, що рівень їх амортизації перевищив 96%. У результаті сукупний збиток сектора держпідприємств становив торік 115 мільярдів гривень, а заборгованість із зарплати — 500 мільйонів.
У міністерстві вважають, що сектор держпідприємств потребує термінових реформ: йому не вистачає прозорості, якісного нагляду й ефективного управління. І робота в цьому напрямі, схоже, ведеться. Як повідомили «Дню» в МЕРТ, для цього було проведено аналіз специфіки й ефективності 3340 підприємств, що перебувають у власності держави. З них працюють лише 1800. Решта — це практично «пустушки». Вони не лише не ведуть жодної діяльності, за ними, найчастіше, немає й жодної власності, зокрема й земельних ділянок, і їх ніхто навіть не намагається офіційно закривати.
Де вихід? Усі ті підприємства, які не можуть належати до стратегічних, підуть на приватизацію. Держпідприємства можуть залишатися в державній власності лише в разі достатніх для цього підстав: з метою збереження критично важливих об’єктів інфраструктури, захисту національної безпеки тощо. А стратегічні підприємства (їх в Україні лише 92, дохід кожного з них перевищує 10 мільйонів доларів, а всього на топ-100 українських компаній, окрім банків, припадає 94% сумарних активів держсектора) отримають нових, відібраних на конкурсі керівників.
Цими підприємствами, як вважає старший радник міністра, керівник цільової команди реформ держвласності Адомас Аудіцкас, «треба ефективно управляти». Але поки що прозорість у них («якщо вона є, то важко займатися зловживаннями»), за його словами, «в катастрофічній ситуації — дуже непрозорий сектор». Аудіцкас вважає, що в усіх цих компаніях необхідно провести аудити, причому цим, на його думку, повинні зайнятися виключно авторитетні міжнародні компанії... У відповідному списку вже є 148 таких аудиторів. Прийнято також постанову Кабміну «Про деякі питання проведення аудиту суб’єктів господарювання державного сектора економіки».
Що планується зробити для підвищення ефективності підприємств, які залишаються в державній власності? Перш за все, йдеться про поліпшення корпоративного управління і розробку комплексної політики власності. Окрім поліпшення прозорості і проведення аудиту, на цю мету працюватимуть такі чинники, як створення на всіх, зокрема й унітарних підприємствах, наглядових рад і включення до них незалежних директорів, які зможуть управляти активами, не оглядаючись на певне міністерство, але відповідно до чітких цілей, встановлених державою для підприємства. Призначатимуться вони за підсумками прозорих конкурсів, і оплата їхньої праці наближатиметься до оплати управлінців відповідного рівня в приватних компаніях. «Хороші люди — мають бути добре мотивовані, — впевнений Аудіцкас. — Їм треба платити, щоб активи управлялись ефективно». Зарплата складатиметься з фіксованої і варіативної частин (залежно від успіху у вирішенні короткострокових і довгострокових завдань).
Дуже велика увага приділяється прозорому і якісному підбору керівників. У зв’язку з цим внесено зміни до постанови уряду «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектора економіки». Віднині керівники підприємств з активами понад два мільярди гривень або річним доходом понад 1,5 мільярда обиратимуться через комітет із призначень у складі п’яти профільних міністрів і п’яти незалежних експертів. Двох керівників, зокрема підприємств «Укргазвидобуток», уже призначено. Конкурс на 10 позицій буде оголошено найближчим часом.
Другою й не менш важливою частиною реформи управління державною власністю стає приватизація. У цільовій команді реформ держвласності вважають, що за нинішніх складних умов успіх цієї справи значною мірою залежатиме від рівня інформованості потенційних покупців. З цією метою готуються короткі, зручні для інвесторів презентації (з 40 з них уже можна ознайомитись у «Фейсбуку» на сторінці SOE Reload), спрямовані на те, щоб збільшити попит на відповідні об’єкти. Постановою уряду (№ 271 від 12 травня) затверджено перелік із 345 держпідприємств (у ньому 90% енергетики), які можуть бути приватизовані вже 2015 року. Уряд також схвалив список 913 підприємств, які не підлягають приватизації, і передав його для затвердження Верховній Раді.
У ході приватизації вперше намічено використовувати і такий загальноприйнятий у світовій практиці інститут, як незалежні радники (інвестиційні банкіри). Наразі створюється відповідна концепція для методики їх залучення (вимоги до досвіду і незалежності радника, обсягу його робіт, умов оплати). До кінця року залишається менше шести місяців, а цей процес на такій ранній стадії. Відповідаючи на запитання «Дня», в МЕРТ визнають: хоча радники, відповідно до закону, найматимуться лише для приватизації великих компаній (група Г), проте, у Фонду держмайна для цього немає грошей. Але тут же заспокоюють: платити раднику можна буде за результатами приватизації або ж технічну допомогу може надати USAID. Що ж до відбору радників, то він відбуватиметься за законодавством про держзакупівлі, процедура яких становить три-чотири місяці. І ще в МЕРТ сподіваються, що радниками в Україні працюватимуть відомі зарубіжні компанії, які здатні залучати інвесторів і мають в Україні власні команди, добре знайомі з нашим контекстом.
