Якщо Верховна Рада проголосує за зміни до закону «Про електроенергетику» (щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії) та врахує пропозиції народних депутатів, подані після ухвалення цього законопроекту в першому читанні, то Україна може залишитися без вітроенергетики та інших відновлюваних джерел енергії. Таку думку висловлюють експерти. Цей їхній висновок виходить із того, що й у нині чинному законі про електроенергетику міститься нереальна для виконання норма про «місцеву складову». Вона недосяжна для переважної більшості проектів електростанцій на відновлювальних джерелах енергії, які споруджуються або проектуються в Україні.
Нагадаємо, сьогодні для отримання зеленого тарифу на електроенергію, вироблену на вітровій електростанції (ВЕС), необхідно, щоб при її будівництві 30% компонентів проекту (обладнання, роботи тощо) були українського походження. А вже після 2014 року, відповідно до цього нового закону, частка так званої локалізації має досягнути 50%.
Експерти з питань вітроенергетики пояснюють, що зробити це неможливо. Проблема в тому, що єдиний в Україні виробник вітрових турбін — українсько-німецьке спільне підприємство ТОВ «Фурлендер ВіндТехнолоджі», найімовірніше, не візьме на себе таке напружене завдання. Адже німецький партнер — компанія Fuhrlaender нещодавно заявила про початок процедури банкрутства. Та навіть у разі, якщо «Фурлендер» надалі працюватиме на повну потужність, то не зможе забезпечити ринку й невеликої частини всього обладнання, яке йому необхідне. До цього приєднується ще одна реальна проблема — вартість обладнання вітроелектростанцій, яке виробляється українським підприємством. Очевидно, що компанія-монополіст підвищуватиме ціни настільки, наскільки це буде вигідно для неї.
Як наслідок, зміни, подані народними депутатами до другого читання проекту нового закону про електроенергетику, які посилюють вимоги до «місцевої складової», роблять вимоги до неї набагато жорсткішими, ніж раніше. Це, як зазначають експерти, може завдати непоправної шкоди ще надто молодій і не зміцнілій вітроенергетиці України.
Зважте самі: якщо «місцева складова» у ВЕС становить, наприклад, 48%, то вона не зможе претендувати на зелений тариф і фактично отримуватиме приблизно половину ціни за електроенергію порівняно з ВЕС, вартість «місцевої складової» якої становить 50% або більше. Зрозуміло, що такий проект, автори якого розраховували на передбачений сьогодні законодавством України зелений тариф, але не отримали його, не буде реалізовано. Експерти називають це майже непереборним ризиком, з яким дуже важко впоратися в межах проектів із будівницта вітрових станцій, що тривають кілька років і певною мірою фінансуються за рахунок доходів, які забезпечуються першими агрегатами, що стали до ладу, завдяки пільговому зеленому тарифу. Як зазначив керівник Західно-Кримської ВЕС Лоїк ЛЕРМІНЬО, ми вважаємо, що Україна повинна дотримуватися збалансованого та поступового підходу до цієї проблеми, керуватися міжнародним досвідом, згідно з яким не можна різко знижувати зеленого тарифу. На його думку, справді, слід обережно знижувати зелений тариф для проектів з низькою «місцевою складовою» та піднімати його для проектів з більш високою «місцевою складовою». Такий підхід стимулюватиме тих девелоперів, хто більш інтенсивно інвестував в українське виробництво.
Бажаючи знайти компроміс з українськими парламентаріями, Європейсько-українське енергетичне агентство (ЄУЕА) створило робочу группу, яка об’єднує основних незалежних європейських девелоперів проектів з вітроенергетики. Вони поставили собі за мету спільно підтримувати цей молодий сектор української електроенергетики, який, ще не почавши активно розвиватися, уже страждає від постійних ринкових коливань та ризиків законодавчих змін. «Лише частина компаній, представлених в ЄУЕА, має проекти загальною встановленою потужністю майже 3000 МВт, — повідомила журналістам директор ЄУЕА Олена Рибак. — Плановані інвестиції в Україну (в разі дії зеленого тарифу) досягають 4,5 мільярда євро, а обсяги майбутніх податків — 4,7 мільярдів євро. Додамо ще створення 3000 тимчасових і 500 постійних робочих місць». До цього Рибак додає, що соціально активний європейський бізнес протягом реалізації та експлуатації проектів готовий інвестувати 25 мільйонів. євро в місцеву соціальну інфраструктуру.
За словами члена ради ЄУЕА Пітера Джастіна О’Брайєна, робоча група з питань вітрової енергетики виступає за збалансований розвиток відновлюваної енергетики в Україні та вважає за необхідне віднайти правильний баланс між розміром зеленого тарифу на електроенергію та «місцевою складовою». Він вважає, що не можна нехтувати досвідом і можливостями висококласних міжнародних виробників обладнання та обмежувати Україні доступ до фінансування вітроенергетичних проектів. Як зазначає О’Брайєн, нинішня редакція законопроекту, що містить згадані вище доповненнями, може перекрити шлях в Україну більш як чотирьом мільярдам євро інвестицій. «Необхідно створити такий механізм «місцевої складової», щоб він не став бар’єром для залучення інвесторів та фінансових установ у сферу української вітроенергетики, — наголошує фахівець і продовжує: — На нашу думку, частка місцевого обладнання й робіт не повинна перевищувати 30%, а механізм застосування зеленого тарифу має бути зрозумілим та прийнятним не лише українським, а й міжнародним виробникам». Крім того, «місцева складова», — переконаний О’Брайєн, — суперечить принципам ВТО та Угоді про вільну торгівлю, яка наразі обговорюється з Європейським Союзом». На думку енергетика, міжнародні організації, що працюють в Україні, також не вважають обмеження конкуренції на ринку, який розвивається, правильним вибором України.
Робоча група вже має конкретні пропозиції до українського уряду. Головна з них — установити справедливу залежність між питомою вагою місцевої складової у створенні ВЕС та розміром зеленого тарифу. Не менш важлива пропозиція полягає у стимулюванні власників ВЕС прокладати лінії електропередач. Адже сьогодні об’єднана енергосистема України та енергорозподільчі компанії не мають достатніх потужностей для підключення нової альтернативної генерації.
