Серпневі темпи зростання ВВП додали уряду натхнення в показових виступах на тему про ефективний економічний розвиток країни, що триває. Але отримати за підсумками восьми місяців 2008 року 7,1% зростання ВВП стало можливим, значною мірою, завдяки торгівлі та агрокомплексу.
У січні-серпні цього року аграрний сектор виріс на 24,4% завдяки багатому урожаю, а також рясним інвестиціям у сектор (їхнє зростання становило 45,3% у першому півріччі 2008 року в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року). Таких результатів виявилося цілком достатньо, щоб компенсувати зниження темпів промислового зростання. Але для того, щоб аграрний сектор став у майбутньому могутнім двигуном економічного розвитку в країні, уряду слід упритул зайнятися аграрними реформами.
Позитивні зміни намітилися в сфері урегулювання зернового ринку. Але в тваринництві ситуація не вселяє надії. М’ясний дефіцит уже відчули українські м’ясокомбінати, деякі з яких почали закриватися через брак сировини. У середньому, вітчизняний м’ясокомбінат може переробляти 50–100 голів худоби на добу, але останнім часом їх постачають не більш ніж 5–10 голів. За даними Держкомстату, поголів’я великої рогатої худоби за дев’ять місяців 2008 року в сільськогосподарських підприємствах скоротилося на 14,1%, свиней — на 16%. При цьому виробництво м’яса в Україні за вісім місяців незначно виросло лише на 0,4%. Нестача сировини компенсується за рахунок імпорту. «Вже імпортовано майже 270 тисяч тонн м’ясопродукції, але, на жаль, більше половини — це низькосортна продукція», — нещодавно наголосив перший заступник міністра аграрної політики Юрій Лузан.
Що робити? Якщо по-господарськи підійти до розв’язання цієї проблеми, то частково можна вирішити й проблему з реалізацією кормового зерна. «В Україні й у світі повинен бути баланс між зовнішнім попитом і внутрішнім споживанням. Класично, коли 1990 року збирали 50 мільйонів тонн зерна, то 55% зібраного урожаю споживало тваринництво. Сьогодні в Україні немає тваринництва, яке могло б споживати таку частину урожаю», — говорить генеральний директор компанії АМАКО Віталій Скоцик.
Представники галузі пропонують свої варіанти виходу із ситуації, що склалася. Наприклад, Національна асоціація виробників м’яса та м’ясопродуктів «Укрм’ясо» пропонує уряду припинити експорт яловичини до Росії, щоб зменшити дефіцит сировини для переробки всередині країни, який складає як мінімум 100 тисяч тонн на рік.
Але уряд пішов своїм шляхом. Він доручив міністерствам аграрної політики, економіки, фінансів, спільно з місцевими органами влади, розробити національну програму розвитку вітчизняної галузі тваринництва до 2015 року. «Ми ставимо мету, щоб така національна програма розвитку тваринництва до 2015 року була розроблена, щоб ми з імпортера продукції тваринництва перетворилися на надійного експортера», — сказала прем’єр-міністра Юлія Тимошенко.
За словами прем’єра, в цій програмі будуть зафіксовані пільгові режими оподаткування для суб’єктів тваринницької сфери, зокрема, пільги з відшкодування ПДВ до 2015 року і пролонгація фіксованого сільськогосподарського податку; механізм спрощення дозвільних процедур для реєстрації та ведення бізнесу суб’єктами підприємницької діяльності в сфері тваринництва; створення системи преференцій для функціонування в країні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, 100% відшкодування відсоткових ставок за фінансовими кредитами для суб’єктів у сфері тваринництва в розмірі двох облікових ставок Національного банку. Уряд також наполягатиме на прийнятті законопроекту, який передбачає можливість вилучення земель несільськогосподарського призначення для громадських потреб із тим, щоб використати їх надалі для здійснення проектів із розвитку тваринництва
Експерти ж стверджують, що існують й інші причини нинішніх проблем у секторі тваринництва. Одна з них — необхідність впровадження передових технологій вирощування худоби та переробки продуктів тваринництва. У всіх розвинених країнах аграрний бізнес в ідеалі виглядає так: це замкнений комплекс, де тваринництво та рослинництво пов’язані між собою. Таким чином, тваринництво постачає добрива для полів, а у відповідь — отримує корми. На цей випадок держава пропонує внести в програму пільговий режим сплати ПДВ при імпорті в Україну техніки та обладнання для тваринницьких виробництв, а також зменшити ставки ввізного мита для племінної і товарної худоби.
«У цей час ми багато говоримо про виробництво біопалива, яке могло б вирішити не лише енергетичні питання, але й забезпечувало б кормами галузь тваринництва. Адже після переробки культур залишається сухий залишок у межах 30%. Йдеться про комплексний підхід до галузі, коли поблизу переробного заводу будується, наприклад, свинокомплекс, який і споживає залишок. Такий підхід є найбільш рентабельним», — зазначає Скоцик.
Підтримує його і генеральний директор ЗАТ «Племзавод «Агро-Регіон» Юрій Карасик. Він також додає, що для нормального розвитку агробізнесу в Україні слід рухатися в напрямках: залучати інвестиції, створювати аграрну інфраструктуру (насамперед, зерносховищ і переробних комплексів) і розвивати тваринництво.
Урядова обіцянка послати манну небесну на голови аграріїв викликає додаткові запитання. Наприклад, зовсім не факт, що виділені гроші підуть саме туди, куди потрібно. Зовсім нещодавно контрольно-ревізійне управління в Житомирській області виявило факти незаконного виділення 2007 року районними управліннями агропромислового комплексу державної фінансової підтримки 96-ти суб’єктам господарювання більш ніж на десять мільйонів гривень. Гроші виділялися підприємствам при існуванні великої простроченої заборгованості перед місцевими бюджетами зі сплати податку з прибутків фізичних осіб, а також перед Пенсійним фондом. Зокрема, 5,3 мільйона гривень незаконно було виділено як дотацію на тваринництво та підтримку виробництва продукції тваринництва, 32 тисячі гривень — на селекцію в рослинництві, 2,9 мільйона гривень — на розвиток хмільництва. Якщо спиратися на теорію ймовірності (передбачити, що аналогічні результати можуть бути і в інших регіонах), то, помноживши вищезгадану суму хоч би на половину областей країни, стає за країну образливо від можливих масштабів крадіжки в агросекторі. По цьому крім програми уряду треба подумати про ефективні механізми контролю за використанням бюджетних грошей. Або ж «уряд повинен виділяти підтримку аграріям із розрахунку на гектар землі, а не окремо «на добрива», «на горох» і тому подібне», — зауважив Карасик.
План порятунку тваринництва загалом підтримують аграрії. Але вони зазначають, що на даному етапі конкретних механізмів фінансової реалізації програми не видно. Якщо розміркувати, то стає цілком зрозуміло, що програму якщо навіть затвердять, то вона почне діяти не раніше 2009 року. А до нього, як говориться, ще дожити у владі потрібно.
