Рівень рентабельності діяльності підприємств сільського, лісового та рибного господарства за підсумками 2020 року склав 13,5 % і став найвищим серед усіх видів економічної діяльності в Україні.За нещодавно оприлюдненими даними Державної служби статистики України щодо підсумків діяльності підприємств за видами економічної діяльності за 2020 рік, загалом рентабельність бізнесу в Україні у 2020 році склала 1,1 %.
Найвищий після сільського господарства рівень – у сфері фінансової та страхової діяльності – 12,6 %, сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги – 12,2 %, а також сфері інформації та телекомунікацій – 6,4 %.
Половина видів економічної діяльності були збитковими, у тому числі промисловість ( 1,1 %) та будівництво ( 1,0 %). Найнижчий рівень у підприємств сфери операцій з нерухомим майном ( 16,3 %), тимчасового розміщення й організації харчування ( 12,5 %), мистецтва, спорту, розваг та відпочинку ( 11,9 %).
Разом з тим, результат операційної діяльності підприємств більшості видів економічної діяльності, крім згаданих сфер операцій з нерухомим майном ( 5,4 %), тимчасового розміщення й організації харчування ( 8,9 %), мистецтва, спорту, розваг та відпочинку ( 9,6 %), був позитивний – рівень рентабельності склав 6,5 %. Найвищим цей показник також був у сільському, лісовому та рибному господарстві – 18,4 %.
У 2019 році, говорить директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» академік НААН Юрій Лупенко, коментуючи дані Державної служби статистики, рентабельними були усі види економічної діяльності. При цьому сільське господарство (за КВЕД) посідало третє місце за рівнем рентабельності – 15,6 % проти 7,7 % в цілому по економіці. Таким чином, в умовах загального спаду економіки 2020 року підприємства сільського господарства забезпечили найкращі показники ефективності економічної діяльності, підсумував Лупенко.
Попри те, що бізнес на землі в Україні й здобув «майку лідера» за рентабельністю, вітчизняні аграрії в глобальному вимірі ще суттєво відстають від своїх колег в сусідній Польщі, Німеччині чи США. До прикладу, українські аграрії в середньому збирають в 2 рази менше пшениці з 1 гектару, ніж фермери у Франції та Німеччині.
За словами професора Києво-Могилянської бізнес-школи Євгена Пенцака, завдання номер один в агробізнесі — підвищення операційної ефективності, освоєння нових технологій з вирощування аграрної продукції, а також використання нових фінансових інструментів для досягнення високих фінансових показників.
«Попри весь оптимізм щодо українського аграрного сектору та можливості, які відкриває Угода про асоціацію з ЄС, нам потрібно не забувати, що на нових для нас міжнародних ринках вже працюють сильні конкуренти. Бразилія, Аргентина, Мексика, країни Африки, Китай також розвиваються швидкими темпами, використовуючи новітні аграрні технології. Ефективне управління — ось, що дозволить українським аграріям бути успішними. Все ж сільське господарство є периферійною сферою світової економіки, її «сировинною» складовою, такою як добування вугілля, нафти, газу, хімічна промисловість, металургія тощо. Розвинений західний світ побудований на економіці створення доданої вартості і залишає для себе «чисту інтелектуальну діяльність» — фінансові інновації, фондові ринки, телекомунікації та високі технології. Саме тому успішні українські холдинги (МХП, «Кернел») знаходять можливості для розширення бізнесу у побудові вертикально інтегрованих структур — таких компаній, де не тільки вирощуть с/г сировину, а й отримують додану вартість за рахунок її переробки та розвитку власних брендів. Цікаво, що більшість активів Петра Порошенко також можна вважати класичним вертикально-інтегрованим агрохолдингом, в який входять агрокомпанія «Укрпромінвест Агро», логістична компанія, масло-молочний та крохмале-патоковий заводи, які постачають сировину на кондитерські фабрики «Рошен»», - коментаує Пенцак.
Основним стимулом розвитку сільського господарства, як і будь-якої іншої галузі, мають бути значні інвестиції. Українські компанії зараз як ніколи потребують фінансових ресурсів для розвитку, і намагаються вгадати, чого конкретно чекають закордонні інвестори — припинення війни чи, наприклад, спрощення умов ведення бізнесу та зниження податків.
Насправді для великих західних інвесторів Україна все ще залишається terra incognita. Вони роблять висновки зі слів своїх друзів, засобів масової інформації, банкірів, які працюють з українськими компаніями, зі звітів аналітиків, що стежать за діяльністю українських агрохолдингів, які вже є в лістингу західних бірж. На жаль, сьогодні ця інформація більше шкодить нашій аграрній сфері, ніж сприяє. Підвищення ефективності — це не просто тренд, а умова виживання українських аграріїв. А зростання рентабельності – можна вважати першим кроком в цей бік.
