Україна не багата на кольорові метали — невеликі розвідані родовища потребують колосальних витрат для облаштування. Навіть теоретично діяльність із видобутку та збагаченню цих металів неможливо уявити як рентабельну. Отже, наявні в країні вторинні ресурси у вигляді брухту кольорових металів треба і слід розглядати як єдине реальне джерело вітчизняної стратегічної сировини, надто необхідної промисловості.
Нещодавно Мінпромполітики підтримало ініціативу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про ліцензування експорту продукції з кольорового металу. Це стало бар’єром на шляху безконтрольного вивезення за кордон цінної сировини та дозволило встановити жорсткий контроль за ціноутворенням, виключило багаторазове штучне завищення цін на продукцію з кольорового металу (із метою незаконного відшкодування ПДВ).
Проте було б наївно вважати, що цих та деяких інших жорстких заходів вистачить для вирішення обговорюваної проблеми. Аналіз статистичної звітності про збір та заготівлю кольорових металів за період із 2000 року свідчить про існування об’єктивної тенденції до скорочення обсягів кольорового брухту. Серед причин цього — майже нульове споживання свіжих металів, а також те, що застаріле морально та фізично обладнання, яке підлягає модернізації та заміні, використовується з багаторазовим перевищенням ресурсу.
Отже, Україна, природно, поки що не може погодитися на вимогу про скасування заборони на експорт брухту кольорових металів, яку висувають їй при вступі до СОТ.
Але це слід постійно мати на увазі. Адже зрозуміло, що нинішній рівень використання в нашій країні цього ресурсу далекий від сучасних вимог. Тому провідні підприємства українських галузей, які використовують кольорову сировину, проектують масштабну реконструкцію наявного виробництва, впроваджують нові технології обробки кольорових металів, що дозволяють отримувати продукцію високого класу як із традиційними, так і з новими споживчими властивостями. У результаті українська промисловість уже не поступається за якісними показниками зарубіжним виробникам кольорового прокату, фасонного лиття, побутових пристроїв і приладів, помітно потіснивши на внутрішньому рику вироби з Китаю, Туреччини та деяких інших країн.
На жаль, йдеться не про всі, а лише про окремі підприємства. Всi iнші, схоже, думають лише про сьогодення. Їхня відмінна риса — примітивні технології, виробництво виробів із низькими споживчими властивостями або таких, які за кордоном ідуть просто на переплавлення. Це, власне, звичайний металобрухт. А його поставка насправді є не чим іншим, як контрабандою.
Адже вся вигода від таких «виробів» у тому, що їхній випуск дозволяє легко та просто обійти заборону на експорт. Тим часом підприємство, що займається таким «бізнесом», часто є напівкустарним виробництвом з технологією кінця ХIХ століття. І не має значення, що побудували його за свіжими проектами вітчизняних інститутів, які мають відповідні ліцензії на проектування.
За описану ситуацію багато в чому відповідальне й Мінпромполітики, яке свого часу не виявило належної принциповості та видало безліч ліцензій на металургійну переробку кольорових металів. До низки ліцензіатів нарівні з великими підприємствами потрапили й дрібні виробництва, які мають одну-дві печі, раніше списані на великих підприємствах. Основний недолік таких виробництв — неефективні або повністю відсутні системи газоочистки та пиловловлювання, низький коефіцієнт витягання металу з брухту, великі питомі витрати енергоресурсів.
Нинi Мінпромполітики намагається виправити ситуацію. Щоправда, це досить складно. Допоміг уряд, ввівши ліцензування експорту виробів із кольорового металу. Зараз проводять додаткові обстеження підприємств, оцінку як техніки та технології, так і економічних показників, аналіз ціноутворення і відповідність заявлених контрактних цін кон’юнктурі ринку та показникам біржового котирування на аналогічну продукцію. У результаті триває масове відсівання експортерів, не здатних працювати у світлі сучасних вимог і, головне, чесно заробляти гроші. Зі 140 підприємств, які отримали раніше ліцензії на металургійну переробку металу, за отриманням нових ліцензій на експорт звернулися лише 24.
При цьому Мінпромполітики не втомлюється пояснювати експортерам ситуацію на ринку кольорових металів й адекватні їй дії державних органів. Насамперед сьогодні необхідно забезпечити внутрішні потреби економіки в цій продукції та завантажити потужності поглибленої переробки. Одночасно триває робота, спрямована на технічний розвиток та переозброєння наявних підприємств. Адже країні необхідно налагодити виробництво складніших готових виробів, які за того ж обсягу використаного металу дадуть набагато більший економічний ефект.
Але іноді складається враження, що діалог із цього питання — розмова глухого з німим. Про це свідчать численні запити народних депутатів на ім’я міністра промислової політики. Їхній зміст зводиться до одного — дозволити як виняток тому чи іншому підприємству вивозити кольоровi метали. І це в той період, коли через численні порушення було введено заборону на експорт кольорового брухту та металопродукції, що прикривається цим ярликом. Міністерство відповідало та відповідатиме жорсткими відмовами на такі прохання.
Характерним прикладом тиску на Мінпромполітики (в чому бере участь не лише депутатський корпус, а й інші владні структури) може слугувати «боротьба» відомого на ринку кольорових металів підприємства СП «Панком-Юн» (Одеса) за можливість експортувати так звані «виливниці мідні для відливання анодів».
Під виглядом цих виробів підприємство лише за період із серпня 2003 року по липень 2004 року вивезло з країни близько 3500 тонн міді. А до серпня минулого року таким самим чином, порушуючи Закон України «Про металобрухт», експортувало 4700 тонн мідних анодів.
Останнім часом експорт кольорових металів потрапив ще й під вплив такого чинника, як «прозорість кордонів». Із Луганської області до Ростовської та Воронезької областей Росії налагоджено контрабандне вивезення мідного брухту. Це робиться в обхід усіх законодавчих заборон і, в прямому значенні, в обхід митних постів, КПП, прикордонного контролю. За даними Мінпромполітики, в 2003— 2004 роках щомісяця незаконно вивозили від 500 до 1200 тонн стратегічно важливої для економіки сировини. Чи знають про це правоохоронні органи?
Порушники заборони на вивіз кольорових металів, як правило, ще й забруднюють навколишнє середовище. Мінпромполітики звернуло увагу вищеназваного підприємства «Панком-Юн» і контролюючих органів на низку проблем в охороні навколишнього середовища. За нашими даними, на підприємстві мало скупчитися понад 150 тонн відходів електролізу у вигляді складних хімічних сполук, що серйозно загрожують екології. Перевірка виявила недбало збережені 20 тонн. Доля інших невідома. Чи відреагують як слід Міністерство навколишнього середовища та Держуправління екологічної безпеки Одеської області? Чи не час викоренити неправильну практику тимчасових дозволів на зберігання подібних відходів і повсюдно вимагати їхньої своєчасної та надійної утилізації? Адже Одеса — це курорт, і його не можна забруднювати відходами застарілого нетехнологічного та більше ніж небезпечного виробництва.
Негативно на міське середовище впливає й електролізне виробництво Запорізького заводу кольорових сплавів. Мінпромполітики попередило про це керівників підприємства. Сьогодні ми зобов’язані організовувати виробництво на рівні кращих світових зразків, одночасно вирішуючи й питання охорони праці, й екологічної безпеки.
Серйозні претензії має міністерство до Донецької, Одеської та Запорізької обласних адміністрацій, до галузевого Донецького науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів. Саме в цих регіонах переробники кольорового металу наполегливо порушують екологічні норми. І побутують наполегливі чутки, що там будь-яку довідку чи узгодження можна купити за невеликі гроші без належного обстеження підприємства. Чи правда це?
Колективні скарги жителів Донецька й інших промислових міст про небезпечний вплив на здоров’я людей пилогазових викидів свідчать, зокрема, й про бездіяльність служб екологічного контролю. Відповідні звертання щодо ЗАТ «Укрсплав», ТОВ «Донсплав», ТОВ «Донбас-Імпорт-Експорт» перебувають на розгляді в Адміністрації Президента та Кабінеті Міністрів.
