Останнім часом у професійних лісівничих колах «піднявся градус» дискусій: у який бік скерувати реформи лісової галузі? У тому, що вони (реформи) потрібні, уже мало хто сумнівається. Але яку модель лісового господарства обрати: російську, німецьку, латвійську, польську? Як зменшити кількість крадіжок лісу? І хто головний крадій? Питання непрості, фахівці сушать над ними голову давно.
Може, треба пошукати допомоги десь глибше? Себто — у глибинці, спитати, що думають про ситуацію в лісовому господарстві селяни, які в цих лісах або ж біля них і нерідко з них і живуть?
Думкою людей від землі, від природи вирішила поцікавитись міжнародна програма ENPI-FLEG («Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії»). Україна є однією із семи країн-учасниць ENPI-FLEG. Програма має на меті зменшити обсяги незаконних рубок та покращити управління в лісовому секторі, покращити доступ населення та малого бізнесу до лісових ресурсів тощо. З огляду на заплановану найближчим часом жорстку заборону ввезення в країни ЄС незаконної лісопродукції, Євросоюз надав 6 мільйонів доларів на фінансування цієї трирічної програми, довіривши її виконання таким авторитетним міжнародним організаціям, як Світовий Банк (WB), Міжнародний союз охорони природи (IUCN) та Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF).
Соціологічні опитування — один з інструментів, яким користується ENPI-FLEG для оцінки ситуації в лісовому секторі України. Нещодавно соціологи опитали мешканців трьох районів Карпатського регіону: Сколівського Львівської області, Тячівського Закарпатської та Богородчанського Івано-Франківської. Опитування проводив Центр соціальних та маркетингових досліджень «СОЦИС». Відбір конкретних адміністративних районів у кожній із перелічених областей грунтувався на даних аналізу митної бази та експертних оцінках місцевих лісоводів. У кожному з районів було опитано по 400 респондентів, які за своєю статтю і віком репрезентують доросле сільське населення.
Аналіз анкет показав, що загалом існуючу систему ведення лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини в адміністративному районі свого проживання учасники опитування оцінюють доволі негативно. Зокрема, більше третини респондентів дотримується тієї точку зору, що система має низку серйозних недоліків, які треба усунути. Приблизно така ж кількість учасників опитування вважає, що система в цілому погано працює і вимагає серйозної зміни.
Селяни знають напевно, що ліс крадуть: кожному п’ятому з опитаних доводилося чути про випадки незаконної заготівлі лісу та продажу краденої деревини. При цьому 56% опитаних вважають, що в їхньому районі можна знайти посередника, який купить у лісників і привезе ліс до будинку, а 41% вважає, що в їхньому районі виявляються лише деякі незаконні рубки для видимості, інші приховують від офіційного обліку.
Втім, мешканці лісових сіл та хуторів і самі не без гріха. Що ж їх змушує (або заохочує) порушувати закон? Серед мотивів, з яких люди йдуть незаконно рубати ліс, опитані назвали брак коштів на купівлю деревини та низький рівень життя місцевого населення (70% опитаних); корисливі мотиви та прагнення заробити на перепродажу (37%); поганий контроль за охороною лісу (25%); відсутність покарання в більшості випадків (22%); доступність лісу, який знаходиться поблизу житла (21%) та, нарешті, небажання проходити процедуру виписки деревини в лісгоспі (10%). (Сума відповідей більше 100%, бо можна було назвати кілька причин.)
Соціологи не обмежилися питанням: «Хто винний», поцікавилися й таким: «Що робити?». Для змін на краще у веденні лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини 60% респондентів пропонує посилити відповідальність за незаконні рубки. А от такий захід, як приватизація лісів і передача їх приватним особам, вважають панацеєю лише 5%! Отже, люди — за жорсткіший контроль та за державну власність на ліси.
Результати опитування будуть використані при плануванні та підготовці заходів програми FLEG в Україні, а також стануть у пригоді при розробці та удосконаленні лісової політики в Україні. Зокрема, при формуванні Національного плану дій у сфері боротьби з нелегальною заготівлею лісу й корупцією в лісовому секторі України. Такі плани існують у багатьох країнах світу, але Україна досі не має чіткої тактики та стратегії боротьби із махінаціями на шостій частині своєї території (саме стільки українського суходолу покрито лісом).
КОМЕНТАРI
Олег СТОРЧОУС, консультант Світового банку:
— На відміну від торгівлі зброєю та наркотиками, яка ретельно приховується і яку не видно населенню, правопорушення в лісовому секторі у всіх перед очима, тому викликають широкий резонанс у суспільстві. При цьому, як і нелегальні рубки, громадян хвилюють правопорушення, пов’язані з відчуженням лісових земель та обмеженням доступу в ліс. Також варто враховувати, що вирубка — не надто «красиве» місце, підсвідомо людина завжди віддає перевагу живому лісу, а не лісорозробкам.
Андрій СОЛІМОВ, прес-секретар Держкомлісгоспу України:
— Україна долучилась до FLEG у 2005 році, схваливши Санкт-петербурзьку декларацію та індикативний план дій у сфері правозастосування в лісовому секторі. Державний комітет лісового господарства виступив координатором роботи процесу. З початком реалізації міжнародної програми ENPI-FLEG інтерес суспільства до лісової галузі став значно жвавішим. Проте відповіді на питання: хто має рацію стосовно стану правозастосування, хто винний у порушеннях закону й на скільки, програма досі не дала. Замість критики й практичних порад для вітчизняної лісової галузі програма застосовує лише безпідставні нападки на лісівників.
Програма діє в Україні з 2008 року, але на даний час співпраця виконавців програми з Держкомлісгоспом (як координатором процесу FLEG в Україні) не забезпечується. У більшості випадків Держкомлісгосп опиняється в оборонній позиції, і має доводити некомпетентність викривленої та заангажованої точки зору частини експертів програми. Такої ситуації можна було б уникнути, якщо б у процесі проведення досліджень програми враховувалась позиція фахівців Держкомлісгоспу або лісівників, які працюють у інших галузях та в науці. Як це, наприклад, робиться в Республіці Білорусь.
Ми готові та відкриті до діалогу. Нам потрібна дієва компетентна підтримка та поради на всіх етапах удосконалення системи ведення лісового господарства, правозастосування, налагодження взаємодії з суспільством із врахуванням міжнародного досвіду. Проте на даний час вся робота з реформування та удосконалення нормативно-правової бази з ведення лісового господарства проводиться Держкомлісгоспом виключно самотужки.
Для успішного проведення роботи в рамках процесу ENPI-FLEG треба враховувати основні складові сталого розвитку будь-якої сфери діяльності, особливо лісогосподарської, а надто такі складові, як екологія, економіка та соціальний аспект для життя людини. Такий підхід є традиційним для всіх європейських країн.
Лісові ресурси, досвід вирощування яких в Україні має кількавікову історію, повинні розумно використовуватись суспільством. Поєднання принципів раціонального використання лісів із нарощуванням їхнього природоохоронного потенціалу та збереженням біологічного різноманіття — є стратегічним завданням лісової галузі, яке визначено Лісовим кодексом України, і є зрозумілим для лісівників.
Борис ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ, голова громадської організації «ЕкоПраво-Київ»:
— Ці соціологічні дослідження яскраво показують, що офіційні цифри законопорушень у лісі набагато нижчі, ніж те, що там коїться насправді. Згідно з даними Держкомлісгоспу України, обсяг так званих самовільних рубок — якихось 0,2% від усього обсягу деревини, яка заготовлюється в країні.
У той же час Росія давно офіційно визнала, що в них цифра незаконних рубок — 10—15%. У нас же навіть таке поняття — «незаконні рубки» — не визначено законодавчо. Самовільні рубки — це коли селянин вийде з хати й без офіційних дозволів спиляє кілька сосен на господарчі потреби або на дрова. А куди віднести такі порушення, як рубка кілька разів за одним і тим же дозволом? Або коли в документи вписується деревина третього сорту, а насправді вона є вищим сортом? Потрібно терміново удосконалювати наше лісове та суміжне законодавство, зокрема, проводити ревізію Лісового кодексу.
До усього іншого нинішній Лісовий кодекс розглядає ліс лише як склад дров, фактично повністю ігноруючи те, що це — біосистема, що це — притулок тварин та рослин, у цій якості та ці цінності лісу теж треба оберігати.