Сьомий місяць поспіль світові ціни на продовольство стрімко зростають. За інформацією Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН — Food and Agriculture Organization of the United Nations, FAO, вони вже досягли рекордної позначки в 231 пункт. Попередній ціновий пік у 224,1 був зафіксований понад два роки тому, аж у червні 2008 року. Серед причин різкого подорожчання харчів — збільшення населення планети, зростання споживання в найбільш населених країнах світу та зменшення площ, придатних для обробітку сільськогосподарських культур.
Минулого року зростання цін склало 25%, показавши більш стрімку динаміку, ніж під час останньої продовольчої кризи в 2007—2008 роках. І це — ще не межа, прогнозує економіст FAO Абдолреза Аббассіан.
Експерти переконують: основною рушійною силою збільшення цін обіцяє стати серія природних катаклізмів, що прокотилася по світу: масивні циклони зруйнували сільськогосподарські угіддя Австралії, зимові шторми завдали шкоди полям в США, а від повеней серйозно постраждали фермери Малайзії. «Зростають побоювання, що нинішня зима може стати зимою-вбивцею. Безсумнівно, подібні хвилювання призведуть до відповідної реакції на ринках», — зауважує аналітик консалтингової компанії Telvent Дарін Ньюсом.
Солідарна з експертом і виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми ООН Жозетт Ширан. «Проблеми, пов’язані з негодою, і наслідки подорожчання продовольства лякають. Ми вступили в еру мінливих цін і зриву поставок на ринку продуктів харчування», — зауважила науковець в коментарі агентству Reuters. І це, на думку Ширан, дуже серйозний виклик для світу. Адже в 2007—2008 роках подорожчання продуктів харчування вилилось у криваві акції протесту в Єгипті, Камеруні та Гаїті. Не виключено, кажуть експерти, що дефіцит харчів послугував причиною і нинішніх соціальних заворушень в Тунісі, Єгипті, на Близькому Сході.
Прагнучи убезпечитися від подорожчання продовольства, багато країн взялися створювати запаси. Зокрема, минулого тижня Камерун, де 2008 року через продовольчі бунти загинуло понад 100 осіб, оголосив про створення організації для закупівель і регулювання цін на основні продукти харчування. Про імпорт мільйона тонн пшениці днями також повідомила влада Алжиру, який розпорядився прискорити закупівлю зерна для поповнення складів.
Втім, таке надування країнами «харчових подушок безпеки» ще більше ускладнює ситуацію на глобальному ринку, кажуть експерти. Яскравим тому прикладом є п’ятикратне підвищення ціни на рис після того, як Індонезія придбала 820 тисяч тон цього ресурсу.
Аналітики побоюються, що подібний розвиток подій може прискорити продовольчу кризу. «Якщо ціни залишаться високими, не мине й кількох місяців, як на бідну частину світу впаде нова велика продовольча криза. Висока вартість харчових ресурсів на світовому ринку ставить під загрозу голоду мільйони людей, — говорить консультант з продовольчої політики міжнародної благодійної організації Oxfam Кріс Лезер. — Бідна частина населення в країнах, що розвиваються, витрачає 80% свого доходу на їжу. Цих людей подорожчання продовольства змусить продати майно, відмовити в оплаті навчання своїм дітям або штовхне на інші радикальні кроки». Якщо у розпал продовольчої кризи 2007—2008 років Світовий банк нараховував у країнах, що розвиваються, 870 мільйонів осіб, які голодували або недоїдали, то, за прогнозами FAO, найближчим часом це число збільшиться до 925 мільйонів людей.
ДЕФІЦИТ ХАРЧІВ ЯК ШАНС ЕКОНОМІЧНОГО ЛІДЕРСТВА...
Натомість в Україні, де мешканець столиці в 2011 році, за останніми даними Департаменту маркетингових досліджень UTG (Української торгової гільдії), витрачає на їжу 41% своїх доходів, у світовій продовольчій кризі вбачають шанс досягти економічного лідерства. Про це у Варшаві під час закриття Х Економічного самміту Польща-Україна заявив віце-прем’єр-міністр України Віктор Тихонов. За словами чиновника, Україна планує зіграти важливу роль на міжнародних продовольчих ринках.
Для цього, за словами Тихонова, уряд розробляє національні проекти «Зерно України» і «Сучасне тваринництво». Також, підкреслив чиновник, важливою стимул-реакцією для економіки стане поглиблена зона вільної торгівлі між Україною і ЄС. Крім того, за словами Тихонова, «найближчі п’ять-десять років Україна стабільно розвиватиметься, а її інвестиційний потенціал зростатиме». «Тож ті інвестори, які зможуть вчасно зорієнтуватися і правильно оцінити ситуацію, отримають прибутки на одному з найбільш динамічно зростаючих ринків», — заявив віце-прем’єр-міністр.
«На нещодавній конференції в Ірані Україна була в центрі уваги, бо тут (в Україні. — Ред.) світ бачить спасіння від дефіциту продовольства. Такі ж перспективи окреслила зустріч з міністром Саудівської Аравії, на якій чиновник продемонстрував готовність вкладати немалі гроші, аби отримати оренду українських земель, бо вони розуміють, що питання серйозне і має довгострокову перспективу», — наводить приклади зацікавленості світу вітчизняним аграрним потенціалом директор департаменту розвитку аграрного ринку Міністерства агарної політики та продовольства України Анатолій Розгон.
...ЧИ ВИКЛИК ПРОДОВОЛЬЧІЙ БЕЗПЕЦІ
Тим часом науковці переконують: світова продовольча криза може стати серйозним викликом для й без того хиткої продовольчої безпеки України. Адже світовий дефіцит харчів Україна зустрічає фактично з нереформованим сільським господарством. Таку думку висловили експерти-учасники ініційованого Національним інститутом стратегічних досліджень круглого столу «Ризики світової продовольчої кризи та виклики для України», про який нещодавно писав «День» (№18, четвер, 3 лютого 2011 р.).
Попри те, що Україна на 95% забезпечує себе продовольством, що є одним із найвищих показників у світі, за показником врожайності майже всіх культур, окрім пшениці, ми продовжуємо поступатися всім основним світовим виробникам, говорить завідувач відділу секторальної економіки Національного інституту стратегічних досліджень Оксана Собкевич. А все через те, що от уже 20 років ніяк не спроможемося реформувати агросектор.
Відсутність прозорого аграрного ринку, передусім зерна, скорочення орних земель (сьогодні не обробляється близько 12% ріллі, що становить 2,2 мільйона гектарів), нерозвинена інфраструктура збирання та збуту сільськогосподарської продукції, незадовільний матеріально-технічний та фінансовий стан вітчизняних аграріїв — усе це, переконує Собкевич, призводить до суттєвих цінових сплесків на вітчизняне продовольство. Крім того, зауважує науковець, доходи, які отримує реальний середньостатистичний сільгоспвиробник, часто є суттєво меншими від тих, які отримують окремі компанії. В результаті, відзначають аналітики Національного інституту стратегічних досліджень, спостерігається стрімке погіршення показників продовольчої безпеки України. Зокрема, аналіз останніх років харчування населення показує суттєве відставання від нормативних значень. «Українці недоїдають м’яса, молока, риби, овочів, ягід та винограду, — наводить дані Собкевич. — Натомість переїдають хліба та крохмалистих овочей». Таким чином, пояснюють експерти, населення намагається «втамувати голод» більш калорійною, але дешевою їжею, оскільки на інші харчі грошей не вистачає.
А світова продовольча криза може ще більше ускладнити ситуацію. Оскільки цілком імовірним, пояснюють науковці, що услід за світовими зростуть ціни на харчі в Україні, що у поєднанні з низькими показниками соціальних стандартів фактично означатиме недоїдання населення, що призведе до зростання соціальної напруги.
ЗЕМЛЯ ЯК СТИМУЛ І ПОДУШКА БЕЗПЕКИ
Проте окремі вітчизняні експерти вірять, що ті ризики, які демонструє нинішній стан української продовольчої безпеки, у поєднанні з прогнозами світового харчового дефіциту таки принесуть позитивні результати для українського агросектору. «Україна може скористатися світовими тенденціями і швидше провести реформи свого агросектору», — відзначає Собкевич.
Першочерговим для реформації українського АПК, на думку більшості науковців, є питання проведення земельної реформи. Саме вона, переконує Розгон, може дати старт реформі аграрного сектору в цілому. «Україна може протягом п’яти років виготовити від 70-ти до 80-ти мільйонів тон зерна, чотири мільйони тон м’яса. Аби досягти цих показників, потрібно щорічно інвестувати по 100 мільярдів гривень, з них державний бюджет може дати максимум лише 15—20 мільярдів. Решту можуть забезпечити кошти від проведення розумної системної земельної реформи», — аргументує чиновник.
Із нагальністю земельної реформи не згоден директор Інституту аграрної економіки Академії аграрних наук Петро Саблук. Завданням першого порядку, на його думку, є визнання землі активом. Лише тоді, коли держава в своїй розподільчій функції почне рахуватися з цим ресурсом — в системі ціноутворення, оподаткування, страхування тощо, переконаний науковець, земельна реформа принесе бажаний ефект. «Якщо ж ми в найближчий час цього (визнання активом землі. — Ред.) не зробимо і розпочнемо земельну реформу знизу, тобто з купівлі та продажу землі, то зробимо ще гірше», — зауважує Саблук.
Крім того, на думку науковця, українцям врешті пора усвідомити, «що аграрна сфера має функціонувати в складі економіки держави нарівні з іншими сферами». «Доки алгоритм ціни на продукцію сільського господарства не буде затверджено на рівні держави, як на газ, метал, тощо, — каже Саблук, — село залишиться без нічого».
