У переліку найближчих, розрахованих на короткострокову перспективу, реформ на першому місці стоїть енергозбереження і, головним чином, істотне скорочення в усіх сферах споживання газу. Оптимісти вважають, що ця місія можлива вже найближчим часом, деякі інформовані песимісти відводять для вирішення цієї проблеми чотири, а то й п’ять років.
Колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський упевнений, що є технічна можливість поставляти в Україну (тільки через Словаччину) до 30 мільярдів кубометрів газу. Цей свій висновок, наголошує експерт, він недавно, вже після припинення постачань російського газу в Україну, перевірив ще раз у фахівців із багатьох країн, які брали участь у проектуванні газотранспортної системи. Соколовський дещо сумнівається у тому, що «хтось нас чекає із газом на Заході за реверсом для постачань такої кількості, яку ми торік узяли в Росії (приблизно 26 мільярдів кубометрів)».
Він також не знає, чи є якісь юридичні зобов’язання «не пускати нас у трубу за реверсними схемами». Але вести перемови, на його думку, із цих питань, на жаль, вже пізно. Експерт підкреслює, що найперспективнішим постачальником європейського газу до України є норвезька компанія Sтатe Оiл, але з нею ніхто перемовин не вів, «ні тепер, ні в березні». «Можливо, це комусь вигідно», — дивується Соколовський і нагадує, що глава «Нафтогазу» Коболєв і перший заступник глави Міненерговугілля Діденко раніше заявляли, що ми обійдемося без російського газу. «І раптом ми чуємо від них, -продовжує Соколовський, — що нам не вистачає приблизно шість мільярдів кубометрів. І я не розумію, коли вони говорили правду». Експерт не бачить відповідей на питання про те, хто саме повинен буде економити газ в Україні — населення чи бізнес, а якщо бізнес, то який саме. Він вважає, що тверді обґрунтування та роз’яснення із цих питань не прозвучали.
Президент енергетичної Асоціації України Василь Котко, у минулому член Національної комісії з регулювання електроенергетики, виділяє у газових проблемах короткострокову частину, і вирішивши її, ми зможемо пережити цю зиму, а також середньо — та довгострокові заходи, які Україні належить реалізувати, «щоб взагалі вирішити цю проблему раз і назавжди». Він вважає маловірогідним, що Україні вдасться заощадити ті шість мільярдів кубометрів, яких не вистачає в газовому балансі цього року, не нашкодивши економіці. На ТЕС, що будувалися в розрахунку як на газ, так і на вугілля, на його думку, можна зберегти небагато. Щодо утеплення будинків, на його думку, є свої проблеми. Якщо робити це у великих індивідуальних будинках, для яких газ і зараз дуже дорогий, то це для держави недоцільно. А утеплювати невеликі приватні будинки, які споживають левову частку газу, виділену для населення, при нинішній ціні на газ теж недоцільно, оскільки вона не стимулює людей до інвестицій у енергозбереження. Експерт робить висновок: «Заощадити шість мільярдів кубометрів для цієї зими — шанси у нас дуже малі».
«Залишаються заходи обмежувального характеру, — говорить Котко, — тобто скорочувати постачання газу найперше для промисловості. Це погано тим, що скорочуватиметься промислове виробництво, валовий внутрішній продукт, відповідно, це вплине на зайнятість, зарплати, прибутковість, інвестиції тощо. Але іншого шляху в короткостроковій перспективі немає». Проте в середньостроковій перспективі, для наступної зими, на думку експерта, можна зробити значно більше. За його словами, енергетика країни споживає 5,7 мільярда кубометрів газу, причому велика енергетика — ТЕС крупних компаній споживають усього 300 мільйонів кубометрів. Решта газу використовується на теплоелектроцентралях, які виробляють і електроенергію, і тепло для населення. У них Котко бачить істотні резерви. Річ у тому, що виробництво електроенергії на ТЕЦ стало дорожчим, ніж на простих ТЕС, що зумовлено як подорожчанням газу, так і через давно і серйозно застарілу технічну бази цих підприємств. Половину з них можна було б взагалі зупинити і тільки на цьому заощадити 2,5—3 мільярда кубометрів газу. Але як це зробити, адже ТЕЦ поставляють тепло?
«Є не нова ідея, закладена в Енергостратегії, — зауважує Котко, — ще з 2010 року ми повинні були запроваджувати теплоакумулюючі пристрої, які працюють на нічній електриці та рівномірно обігрівають будинки. Це абсолютно реальна справа. Такі котельні у нас уже працюють, зокрема, в Донецькій області, в селищі Моспине. Ця невелика котельна обігріває приблизно 40 тисяч квадратних метрів на промпідприємствах і стільки ж у житлових будинках. Проблема тільки в політичній волі й організації роботи. На жаль, наше Міненерговугілля і взагалі держапарат здатні максимум на те, щоб написати якийсь папірець. А провести велику організаційну роботу їм не під силу». В той же час Котко зауважує, що головним заходом, який стимулює енерго- та газозбереження, може стати лише підвищення цін на газ до економічно обґрунтованого рівня та відмова від субсидування всіх підряд — і багатих і бідних.
Соколовський звертає увагу також на таку найбільш важливу та довгострокову проблему як паливо для атомної енергетики, що забезпечує майже половину всієї вироблюваної в Україні електроенергії. Цим, на думку експерта, потрібно займатися найперше, оскільки у цій сфері Росія може завдати дуже сильний удар, непорівнянний із тими, які ми вже отримали...
