Парламент ухвалив у першому читанні урядовий законопроект 3567-1 «Про внесення змін до закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» (щодо моніторингу)». Документом пропонується спростити критерії відбору депресивних територій, бо нині діючі занадто жорсткі до «претендентів». Так, щоб держава надала статус «депресивної території», потрібно, щоб у «претендента» всі показники одночасно були на найнижчому рівні протягом п’яти років для регіонів та протягом трьох років для інших груп територій. В Україні й досі не знайшлося регіону, який би повністю відповідав таким вимогам.
На думку розробників закону, депресивними слід визнавати регіони, у яких протягом останніх п’яти років показник валового регіонального продукту на одну особу найнижчий. Депресивними ж промисловими регіонами пропонується визнавати ті, у яких за останні три роки, зокрема, середній показник рівня офіційного безробіття значно перевищує аналогічні показники розвитку території цієї групи, а обсяг проданої промислової продукції на одну людину та рівень середньомісячної заробітної плати значно нижчий за цей показник. У разі прийняття законопроекту в переліку неблагополучних можуть опинитися й сільські райони, в яких протягом трьох років щільність сільського населення, коефіцієнт його природного приросту, рівень середньомісячної заробітної плати та обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції на одну особу значно нижчий за відповідні середні показники розвитку територій аналогічної групи.
«У нас дійсно існують депресивні регіони, — розповідає «Дню» економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. — Особливо це стосується Західної України, де маємо стабільно високий рівень безробіття: навіть у найкращі часи його показник не опускався нижче 8%, тоді як в середньому по країні він становив 6%, а в Києві — 3%. Тому певні регіони потребують допомоги». Мова йде про кілька областей, десятки районів та сотні населених пунктів, переконує економіст.
А от екс-міністр регіонального розвитку та будівництва України Василь Куйбіда в коментарі «Дню» деталізує цей перелік: «Щоб когось дотувати, слід десь брати кошти. А у нас виходить, що лише п’ять областей (Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Луганська) та місто Київ — донори. Не можуть же п’ять областей годувати решту країни!» На думку Яцуби, держава сама гальмує розвиток депресивних регіонів ще радянською системою збору коштів з регіонів до бюджету. Її принцип полягає у тому, що кожного року всі області згідно з затвердженим бюджетом повинні виконати певний план доходів. Якщо область перевиконує встановлений бюджетом показник, то наступного року їй його збільшують. «Таким чином області-донори просто «загнали»... Дотаційні ж області чекають доки їм дадуть «енну» суму коштів, забрану з інших областей. А потрібно, щоб кожна область розвивала свою економіку, щоб депресивні області хоча б у перспективі прийшли до самозабезпечення. Не можна у одних постійно забирати, а іншим віддавати», — обурюється Яцуба. Полегшити життя на місцях він пропонує так: за умови перевиконання будь-якою областю свого бюджетного плану на 5% дозволити їй залишати 50% цієї суми на власні потреби. На думку Яцуби, сьогодні не солодко живеться Кіровоградській та Луганській областям (хоч остання й входить до списку бюджетних донорів).
«Із 48 шахт, які закриті у Луганській області, реально закрито тільки дев’ять шахт. Решта 39 знаходяться на стадії закриття. Про що це свідчить? Що у багатьох населених пунктах, на території яких з 1996 року були ліквідовані вугільні підприємства, ще не виконані у повному обсязі заходи щодо вирішення соціально-економічних та екологічних питань, передбачених відповідними проектами їх закриття. Шахти закриті, все покинуто, у людей немає роботи, дитячі садки не працюють, лікуватися немає де, території залишеноі на самоплив», — розповідає «Дню» автор ще одного законопроекту про розвиток депресивних регіонів народний депутат Олександр Єфремов. Такі ж території з аналогічними проблемами зустрічаються у Донецькій, Львівській та Волинській областях. Єфремов пропонував надати цим територіям статус депресивних, але Верховна Рада вирішила підтримати кабмінівський законопроект, у якому цього пункту немає. За словами Єфремова, відсутність «шахтарського пункту» в урядовому документі видається дивним, адже, з одного боку, держава декларує підтримку вугільної галузі, але, разом із тим, дбати про людей, які залишилися жити на території відпрацьованих шахт, ніхто не поспішає..
За словами заступника голови комітету Верховної Ради з питань бюджету Олега Ляшка, даний законопроект у комітету не викликав жодних зауважень. На запитання кореспондента видання, у яку суму державі обійдеться щорічне фінансування депресивних регіонів, Ляшко відповів, мовляв, «сума коштів... не може бути меншою, ніж 0,2 відсотка доходної частини державного бюджету за відповідний період».
Але підтримка депресивним регіонам не вимірюються лише бюджетними коштами, пояснює Єфремов. Ці території можуть отримувати певні податкові преференції.
Саме це й турбує економіста Жолудя, який у таких поблажках бачить лазівки для податкових мінімізаторів. Наприклад, потенційний мінімізатор може формально зареєструватися у депресивному регіоні й при цьому не створювати жодних робочих місць, і просто не платити податки. «Потрібно уважно дивитися, чи дійсно сприяння таким депресивним регіонам допомагає збільшити зайнятість чи доходи населення цього регіону», — додає Жолудь. На його думку, було б добре, якби державна допомога спрямовувалася на розвиток інфраструктури проблемної території (доріг, міського транспорту), щоб підприємцям було зручно організовувати бізнес. Є й інший варіант витрачання бюджетних коштів: виділяти гроші мешканцям таких регіонів, щоб вони животіли. Але найкращий варіант, на думку Жолудя, застосовувати концесії та державно-приватне партнерство.
Економістів підтримують і на місцях, але розробникам законопроекту додають поради від себе. «Добре, визнали територію депресивною. Але ж головне питання у тому, як зробити її прогресивною, як змусити її працювати на себе», — говорить «Дню» мер міста Запоріжжя Євгеній Карташов. Основне завдання сьогодні, на його думку, подумати, як привабити та залучити кошти інвесторів на депресивні території. «Разом із прийняттям такого закону потрібно розробляти та запроваджувати державну програму з виведення депресивних регіонів із цього стану», — резюмує далі Карташов. Просте ж переведення проблемних регіонів на державне фінансування зробить їх ще депресивнішими, переконаний мер.
Разом із тим, за прогнозами опитаних «Днем» експертів, сподіватися на швидке одужання «хворих» регіонів не варто. Навіть у світовій практиці не багато прикладів швидкої реанімації відсталих територій. Відбудова доріг, лікарень, дитячих садків, розвиток різних бізнес-напрямків та іншого займає не один десяток років. «Так, у США депресивними регіонами почали займатися ще у 30-ті роки ХХ століття. І деякими з них ще й досі займаються», — додає Жолудь. Процес виводу регіонів з депресії може тривати від десяти і більше ста років, говорить він. Через це українській владі слід ставити реалістичні плани й прагнути довести «депресивні» регіони хоч до середнього рівня по державі.
