Сьогодні (в четвер) уряд пообіцяв відповідно до бюджетного кодексу представити Верховній Раді та країні головний кошторис країни. «Цього тижня уряд внесе до парламенту бюджет на 2017 рік, — заявив у понеділок прем’єр-міністр Володимир Гройсман у своєму онлайн-відеозверненні у Facebook. — Ми зробимо це мало не вперше вчасно. Ми абсолютно готові до дискусії з погляду того, яким має бути бюджет на 2017 рік. Ми дискутуватимемо з депутатами, з експертами. Але дуже важливо, що ми внесемо чесний бюджет — бюджет, який буде зрозумілим за своїми доходами й витратами». І того ж дня громадські активісти та чиновники провели дискусію, на які напрямки й галузі слід спрямовувати публічні фінанси країни, що має бути пріоритетом уряду й законодавців.
«ВДАРИМО» БЮДЖЕТОМ ПО БЕЗДОРІЖЖЮ
Першими взяли слово прибічники розвитку інфраструктури. Директор Центру транспортних стратегій Сергій Вовк зазначив, що такі дві монопольні галузі, як «Укрзалізниця» й морські порти, щороку вносять до бюджету сім мільярдів гривень прямих податків. У той же час немає жодної державної програми фінансування цих галузей за рахунок коштів бюджету. «Що таке інфраструктура? Вона є дійною коровою бюджету чи рушієм економіки? Відповідь на це питання ми шукаємо вже двадцять років», -сказав Вовк і припустив, що в Україні діє перший підхід. Через це в країні зростає аварійність на транспорті, фіксуються також зупинки транспорту через брак палива. Експерт пропонує змінити підходи до інфраструктури. На його думку, слід підтримувати економіку шляхом розвитку інфраструктури. Він упевнений, що в цьому з ним погодяться і аграрії, і металурги — ті компанії, що підтримують експорт, піднімуть обидві руки.
Екс-голові департаменту Мінінфраструктури Роману Хмілю треба було говорити про дороги, але він заговорив про бездоріжжя. За його словами, за останні десять років фінансування дорожнього господарства становило лише 10% від надходжень до бюджету, що складаються зі зборів, сплачених автомобілістами, й акцизів на нафтопродукти. Та й ці суми, за його словами, значною мірою розкрадаються. У результаті 60% загальнонаціональних доріг у аварійному стані. І в такому ж стані 70% мостів.
«У нас найближчими роками може початися «мостопад», — прогнозує експерт, а також зазначає, що через поганий стан доріг на них щороку гине вдвічі більше людей, ніж у АТО. Від одного до п’яти мільярдів гривень щороку йде на ремонт автомобілів, що виходять з ладу через непридатні дороги, констатує експерт. У той же час, за його словами, країни, які зайнялися масштабним будівництвом доріг, довели, що кожен долар, інвестований в дороги, дає на виході 1,6 долара повернення цих інвестицій шляхом впливу на зростання ВВП і посередніх податків з тих бізнесів, що розвиваються довкола побудованої інфраструктури.
Вовк також говорить про водні артерії країни, якими раніше перевозилося 60 мільйонів тонн вантажів, а зараз лише близько п’яти. Вартість днопоглиблення Дніпра до 50 мільйонів гривень. Але вже 5-6 років це питання не вирішується. «Річка практично «не тече» через те, що ми не можемо організувати і профінансувати роботи для поглиблення фарватеру», — зазначає директор інституту. Відповідні рішення, за його словами, можна прийняти за два місяці.
ЗДОРОВ’Я ТА ОСВІТА — НЕ СОЦІАЛКА, А ІНВЕСТИЦІЇ В ЕКОНОМІКУ
«Без освіти ми не матимемо сучасних технологій, — зазначає радник міністра освіти та науки Володимир Бах, — вже й зараз ми втратили приладобудування й багато інших технологій. Ми ризикуємо втратити навіть чорну металургію, бо в нас немає фахівців, здатних виробляти конкурентоспроможну продукцію, наші ринки постійно звужуються через те, що немає відповідних фахівців. Нам потрібні сучасна освіта, сучасна наука. А для цього потрібно їх фінансувати».
Екс-заступник міністра освіти та науки, віце-президент Київської школи економіки Інна Совсун озвучила «просту відповідь» на твердження про те, чому освіта вимагає більшого бюджетного фінансування, ніж інфраструктура: «Вкладення в інфраструктуру приносять 1,6 долара на один вкладений, а один долар, вкладений в освіту, в довгостроковій перспективі приносить за різними оцінками від 8 до 15 доларів». Тому інвестиції в освіту є стратегічними й важливими, говорить вона.
«Одна з головних проблем при плануванні бюджету медицини те, що ми оцінюємо відповідні витрати виключно як соціальні витрати, — зазначає заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк, — на мій погляд, це інвестиції. По-перше, в економіку. Адже люди — це наш найголовніший і найдорожчий ресурс. А медицина подовжує для них час трудового життя. І в перерахунку на один вкладений долар, зокрема у профілактику захворювань, вона дає 11,5 долара. По-друге, це інвестиції в політичну стабільність держави».
«Реформа медицини в останніх чотирьох опитуваннях входила до п’ятірки найжаданіших реформ, — продовжує заступник міністра, — а в одному з них вийшла на друге місце. В охорону здоров’я треба інвестувати ще й для того, щоб була стійкою наша політична система». «Чого люди бояться сьогодні найбільше? — запитує чиновник. — Вони бажають один одному, щоб не було війни й бажають здоров’я. Адже щороку 640 тисяч сімей в Україні вимушені здійснювати катастрофічні для них фінансові витрати на медицину. І вона є першою серед усіх причин падіння за межу бідності. У січні 2016 року 92% громадян України боялися, що в разі хвороби потраплять у тяжке фінансове становище».
Інвестувати в медицину необхідно ще й для того, упевнений Ковтонюк, щоб люди знали: «Якщо захворієш, держава тебе захистить». Він говорить також і про те, що в кожному відомстві не має бути свого МОЗ і що єдиний медичний простір, так само, як і слоган «гроші ходять за пацієнтом» є сенсом реформи охорони здоров’я, що проводиться в країні. Заступник міністра спростовує думку про те, що побори з хворих, що отримуються лікарями, складають велику частину медичної економіки країни. На його думку, найбільша частина тягаря, який лягає на пацієнта і який він оплачує зі своєї кишені, — це ліки (понад 75%).
В АГРЕСОРА ВІЙСЬКОВИЙ БЮДЖЕТ $54 МІЛЬЯРДИ, У НАС — $2 МІЛЬЯРДИ
«Національна безпека і оборона — це єдина сфера держави, яку не можна віддати на аутсорсинг приватному сектору, — впевнений колишній заступник міністра оборони Юрій Гусєв, — це єдиний сектор, який завжди має бути пріоритетом держави». Він розповідає, як падало фінансування національної безпеки й оборони, й до чого це призвело: до того, що 2014 року ми були нездатні дати відсіч агресорові на нашій території без допомоги волонтерів, без допомоги громадян країни. «Це диво, що завдяки волонтерському руху ми вистояли», — переконаний Гусєв. За його словами, 2015 року держава-агресор витратила на оборону 54 мільярди доларів. А витрати Міністерства оборони України 2016 року становлять дещо більше двох мільярдів доларів, з яких на закупівлю нового озброєння та військової техніки можна витратити близько семи мільярдів гривень...
Оплески на цій дискусії викликала пропозиція директора інституту розвитку територій Юрія Ганущака: більше бюджетних грошей заслуговує той сектор, де відбуваються реформи. Думається, в кожного з учасників цього диспуту своя правда. Завдання наших парламентаріїв — зробити з безлічі цих правд одну, що відповідає інтересам українського суспільства та держави. Ось це й буде чесний бюджет, який обіцяє нам на майбутній рік уряд.
