Від девальвації гривні особливо програє середній клас,
котрий зароджується: його довіру не відновити в найближчі 5—7 років
У разі розвитку фінансової кризи в Україні існує
велика ймовірність того, що наступним, після фондового й валютного ринку,
впаде банківський сектор. Чи повторить Україна цей шлях услід за Росією,
які резерви української банківської системи, про це наша бесіда з В’ячеславом
ЮТКІНИМ, заступником голови правління російського «Національного резервного
банку», генеральним представником КБ НРБ в Україні.
— Мабуть, уперше за історію незалежної Росії країна відкинута далеко
назад. Тепер стало абсолютно очевидно, що ця криза переважно політична,
і явища в економіці, які ми спостерігаємо сьогодні, це наслідок політичної
нестабільності, політичної слабкості людей, які взялися керувати країною.
Найімовірніше, «розбирання», що почалося між політичними групами, надовго
відсуне економічні проблеми на задній план. Це можна пояснити тим, що стан
хаосу — найбільш зручний час для боротьби за владу, для підготовки до президентської
кампанії. Дивовижно, але за три кризові тижні не було здійснено жодних
рішучих кроків, щоб припинити сповзання країни у прірву. А те, що було
зроблено, тільки погіршило ситуацію.
Щодо України, я не сказав би, що криза абсолютно неминуча. Вона дуже
близька. Найсумніше, що ця криза «пригальмовується», але не відсувається.
Ми практично на 80 відсотків ідемо шляхом Росії. Наразі я не бачу, щоб
влада вживала певні кардинальні заходи, щоб зняти загрозу краху. Досі від
усіх керівників країни ми чули тільки розмови про кредит МВФ. Сама по собі
така ситуація дуже принизлива. Звичайно, тепер без цього кредиту країні
не обійтися. Після відмови МВФ уже через день-два різко девальвувала б
гривня, піднялися б ціни, й Україна втратила б усі свої досягнення за останні
5—7 років. Країна буде відкинута назад значно далі, ніж Росія. А якщо кредит
прийде, ми просто знову втримаємося біля якоїсь межі. Якщо ми не змінимо
підходів до економіки, кредит буде витрачений даремно.
Фінансова нестабільність в Україні має й російські, й українські передумови.
Якщо ж брати співвідношення, чого більше, то російських чинників все-таки
менше. Мають рацію фахівці НБУ, коли кажуть, що Росія не так сильно впливає
на Україну, але вони замовчують те, що внутрішні причини все одно б цю
кризу викликали. Це ще непогано, що в Росії криза сталася раніше, і, треба
віддати належне, Україна встигла вжити якихось превентивних заходів. Я
пам’ятаю, ще в липні Президент Кучма на зустрічі з віце-президентом США
А. Гором казав, що Україна стоїть на порозі дуже серйозної кризи. Іншими
словами, якщо не буде кредиту, то все обвалиться. На жаль, Україна так
само, як і Росія, поки що не має програми виходу з кризи.
— Однак минулої середи прем’єр обнародував перелік першочергових заходів.
— Не думаю, що це серйозна програма. Якісь рішення допоможуть призупинити
кризу, але чому тільки в середу, а не в липні або ще раніше? Навіть нефахівцеві
зрозуміло, що ці заходи не адекватні реальності. Економіка хвора, борги
наростають із катастрофічною швидкістю. Динаміка зростання зовнішнього
боргу свідчить про те, що іншого шляху в уряду немає. А шлях цей, як показала
Росія, згубний.
— Хто, на вашу думку, виграє, а хто програє від девальвації гривнi?
— Тих хто виграє і тих хто програє буде приблизно порівну. Програє передусім
пересічна людина. Особливо програє середній клас, котрий зароджується,
який більш або менш став на ноги, який почав робити заощадження і відносити
їх до банків. Удар для цього класу особливо відчуємо, тому що його довіру
не відновити в найближчі 5—7 років. Певно, втрачено довіру до національних
грошей. Офіційно гривна знецінилася на 12%, а фактично — до 50%. Однозначно
програють кредитногрошові відносини. Вони будуть дестабілізовані, причому,
дестабілізовані настільки, що на їхнє відновлення потрібно буде не один
рік. Програє фондовий ринок.
Період девальвації надто вигідний тим, хто продає товари й підіймає
ціни. Виграє держава й державна скарбниця, оскільки буде послаблений тягар
внутрішнього боргу. Виграють вітчизняні експортери. Щоправда, кажучи про
чийсь виграш, треба усвідомлювати, що у фінансах усе взаємопов’язане. Наприклад,
навіть незважаючи на полегшення внутрішнього боргу, передих для скарбниці,
в майбутньому неминуча емісія. А це новий удар по національній валюті й
по довірі до неї. Тому, в кінцевому результаті, в програші виявляться всі.
— Якою повинна бути «стратегія виживання» банку в умовах девальвації
і фінансовій нестабільності? Які стратегічні помилки минулого можуть виявитися
для банківської системи України фатальними?
— B цих умовах дуже важко говорити про стратегію. Найкраща стратегія
— припинення діяльності банку до моменту розуміння ситуації. Я не помилюся,
якщо скажу, що 80—90% українських банків просто згорнули активні операції.
Сектор їхніх послуг мінімізований до краю — це або робота на міжбанку або
робота з купівлі та продажу валюти, а також спроби подолати кризу. Зокрема,
банки намагаються позбутися державних боргових зобов’язань.
Прибутковість ОВДП на повторному ринку досягає 200 відсотків , а це
вірна ознака того, що піраміда ось-ось упаде. Заходи, які прийняті щодо
реструктуризації держборгу, треба відверто сказати, не вигідні банкам.
Водночас, не можна не зазначити, що конверсія проведена більш цивілізовано,
ніж у Росії. Добре, що в банків гроші не вкрали, але все-таки банки потрапили
в скрутне становище. Вони розраховували на прихід коштів, на активізацію
діяльності, а ресурси виявилися заморожені на рік, два, три... Тобто грошей
і так не було, а грошова маса ще меншає — ринок просто завмирає. Банки
перебувають в очікуванні, маневру для дій практично не залишається. Останнє
рішення НБУ про підвищення норми обов’язкового резервування — також веде
до зменшення грошових мас на ринку. Найстрашніше нині, якщо в Україні з’являться
банки, котрі відмовилися від своїх зобов’язань. Варто одному великому банку
оголосити defolt, наслідки будуть катастрофічними.
Стратегічних помилок, як мені здається, банківська система не робила.
Хоч, однією з таких помилок, можливо, було хеджування валютних ризиків
зобов’язань із внутрішньої позики. Я маю на увазі те хеджування, яке робив
Нацбанк на прохання великих інвесторів, що приходили на український ринок.
Це рішення дуже відчутно вдарило по резервах НБУ. Щоправда, до честі НБУ,
ця помилка була швидко виправлена.
— Як ви розцінюєте політику «заборони» курсу, що проводиться НБУ?
— Дії Національного банку заслуговують найвищої оцінки. Інша справа,
що це тільки технічні заходи заборони. Хоч у справжніх умовах НБУ став
заручником обставин, тому він, імовірно, і не міг би приймати інших рішень.
І те, що ми ще не повною мірою відчули наслідки фінансової кризи, це заслуга
тільки В. Ющенка та його команди. Він вживає непопулярні, для багатьох
невигідні заходи, але загалом для країни вони необхідні.
