Через місяць, 29 жовтня, відбудуться перші вибори до 200 об’єднаних територіальних громад, створених у рамках процесу децентралізації. За попередніми даними, в них зможуть взяти участь понад 1,3 мільйонів осіб. Зрозуміло, що ці вибори стануть важливим етапом як для об’єднаних громад, так і для інших громад, які ще не обрали свій шлях, оскільки під час передвиборних заходів підбиватимуться перші підсумки і складатимуться плани на майбутнє. Без останніх жоден кандидат, звичайно, не зможе досягти успіху.
А днями підсумки роботи з децентралізації і створення територіальних громад підбив прем’єр-міністр Володимир Гройсман. За його словами, проект державного бюджету України на 2018 рік зберігає основні пріоритети, зокрема продовження децентралізації — однієї з найуспішніших реформ в Україні. Як вважає прем’єр, про успіх цієї реформи свідчать конкретні дані: з 2014 року місцеві бюджети зросли на 100 мільярдів гривень, а за вісім місяців цього року власні доходи місцевих бюджетів 366 об’єднаних територіальних громад (ОТГ) збільшилися на 85,5% і сягнули 5,5 мільярда гривень. «Це колосальний ресурс, якого ніколи раніше не мали місцеві бюджети, — наголосив Гройсман. — Таке зростання свідчить про одне — ми рухаємося правильним шляхом».
Тим часом цей шлях, звісно, встелений не самими лише трояндами. Є і складнощі. Інтереси сусідніх громад далеко не завжди збігаються. Менші й небагаті громади не хочуть потрапляти в залежність від сусідів, більш розвинуті населені пункти не поспішають ділитися своїми досягненнями з бідними. Чи потрібно місцевій владі, використовуючи наявні позитивні приклади, виявляти адміністративну заповзятливість і наполегливість, домагаючись вражаючих цифр про перебіг децентралізації? І які в їхньому розпорядженні є механізми, що дають змогу мотивувати людей, які мешкають в різних населених пунктах, знаходити і продуктивно використовувати точки зіткнення?
Асоціація сприяння самоорганізації населення провела два цікавих дослідження, спрямованих на те, аби зрозуміти, як працює на децентралізацію створений державою інструментарій. Перше з них присвячене вивченню ефективності державної підтримки проектів регіонального розвитку, що реалізовуються Державним фондом регіонального розвитку у п’ятьох пілотних регіонах — в Одеській, Луганській, Львівській, Чернігівській та Чернівецькій областях.
Розповідає експерт організації Оксана КАЛАШНИКОВА. «Ми із самого початку відстежуємо, як триває децентралізація у громадах, — каже вона. — Провели аналіз самодостатності громад в Одеській області. При цьому виявилося, що більшість об’єднаних територіальних громад зараз, на жаль, не можуть себе утримувати за рахунок власних фінансових надходжень. І ми проаналізували, яким чином використовуються джерела фінансування, що надаються регіонові, а це здебільшого кошти Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР). Виявилось, що тут переважно покладають надії на соціальні проекти — ремонт шкіл, вуличне освітлення і фактично не мають економічних складових і навіть у майбутньому не будуть джерелом надходжень до бюджетів громад».
«Ми проаналізували всі представлені регіонами проектні пропозиції у п’ятьох згаданих областях, а також фінансово підтримані проекти, — звітує Калашникова, — і побачили зростаючу активність. Якщо 2015 року було представлено 1180, 2016-го — 3013, то 2017 року — 5016 проектів. Отже, цей інструмент набуває дедалі більшої популярності. До того ж, спочатку рівень освоєння коштів, що надаються, був досить низький. У деяких регіонах він не перевищував 45—50%. Отже, ці гроші не використовувалися і поверталися до бюджету».
«Але вже 2016 року і в цьому статистика ефективності використання коштів істотно поліпшилася, — докладає активістка. — Зараз регіони використовують кошти, надані їм на реалізацію проектів, на рівні 80—90%. Навіть у Луганській області, де починали 2015 року з 15%, а 2016-го рівень використання коштів зріс до 56%». Водночас вона зазначає, що серед підтриманих проектів домінують ті, які були представлені обласними і районними державними адміністраціями. Експерт зазначає, що це пов’язано з тим, що їхній кадровий потенціал дає змогу готувати якісніші заявки. Тоді як органи місцевого самоврядування не завжди можуть кваліфіковано підготувати потрібні документи.
Голова Асоціації Олександр КРУПНИК, підбиваючи підсумки цього дослідження, зазначив, що Державний фонд регіонального розвитку, де ключовим є слово розвиток, не повинен перетворюватися на державний фонд латання місцевих дір. Він також каже про враження, яке склалося у дослідників: обласні органи влади, як адміністрації, так і ради, дещо самоусунулися від роботи в цьому напрямі, оскільки використання фонду ніби не в тренді і в уряду. «Триває децентралізація, відбувається об’єднання громад. І це веде до того, що навіть на обласному рівні немає узгодження між різними джерелами фінансування для розв’язання існуючих проблем, — каже Крупник, — немає узгодження між стратегіями розвитку області, району, територіальної громади, тоді як умови конкурсів вимагають узгодженості».
Асоціація вивчила й інший шлях, що дає змогу громадам підвищувати самодостатність. Він описаний у законі про співпрацю місцевих громад. При цьому дослідники зазначали, що Державний фонд регіонального розвитку міг би активніше стимулювати співпрацю і об’єднаних, і необ’єднаних громад, і це могло б заощадити їм чимало коштів. Як зауважує народний депутат Олександр ДЕХТЯРЧУК, велику роль могли б відіграти кошти фонду на спеціальні структурні проекти — підйомні, як охрестили їх в народі. На його думку, їх слід надавати громадам, що уклали реальні угоди про співпрацю. Адже ДФРР не використовує наявних коштів у повному обсязі. Але в проекті бюджету на 2018 рік фондові передбачено ще більше коштів.
Народний депутат наголошує на певній забюрократизованості порядку проходження проектів для об’єднаних територіальних громад. Їх потрібно погоджувати в обладміністрації, отримувати якісь незрозумілі візи. А в Мінрегіоні потрібно обов’язково зустрітися з методистом, який відповідає за регіон. І лише після цього спеціальна комісія могла розглядати проект. «Але перші кошти за такими проектами почали надходити лише цього місяця, — зазначає Дехтярчук. — І якщо це великий проект, проект об’єднання, то ми отримуємо проблему з його реалізацією до кінця року. Є небезпека, що кошти не будуть освоєні — їх доведеться повертати до держбюджету».
Народний депутат пропонує розширити закон про співпрацю громад, долучаючи в нього положення про асоціацію громад і їхніх прав. «Сьогодні місцеве самовизначення в Україні чітко прив’язане до меж територій. Це неправильно, — стверджує Дехтярчук. — Місцеве самоврядування має діяти в тих межах, які утворюють самі ці органи з метою надання якісних адміністративних послуг. Це — європейська формула. І якщо ми її використовуватимемо, то дістанемо змогу надавати населенню нормальні послуги».
Обстоюючи принцип співпраці громад, народний депутат обґрунтовує це, наприклад, тим, що «центр надання адміністративних послуг це дорога річ, дуже дорога, і тому мати її в кожній громаді, навіть об’єднаній, недоцільно». Він наводить як приклад французьких чиновників, які, відповідаючи на питання про те, коли в них розпочалася децентралізація, кажуть, що це було за часів Наполеона Бонапарта. А коли в них запитують, коли децентралізація повинна завершитися, то вони відповідають: ніколи — тому що немає меж для вдосконалення.
Цитуючи Гройсмана, який стверджує, що доходи місцевих бюджетів вже наближаються до доходів держбюджету, Дехтярчук додає: «Закон про співпрацю об’єднані громади та їхні керівники, що прагнуть розвитку, можуть використовувати як дієвий інструмент (нарощування доходів громад), а не як можливість консервації себе на посаді».
