За оцінкам голови «Газпрому» Олексія Міллера, борг НАК «Нафтогаз України» становить 1,529 мільярда доларів і є підставою для скасування з квітня 2014 року пільги на поставку газу Україні. Тож Україні терміново треба вирішувати, за якою ціною і в кого надалі закуповувати газ для промислових потреб.
Свою допомогу пропонує ЄС. За словами комісара ЄС з питань енергетики Гюнтера Оттінгера, сьогодні головне завдання для країни — диверсифікація. Але це не означає— взагалі відмовитися від російського газу, каже він. Треба привести його ціну до реального показника з вимогами ринку. «Є газ із Норвегії, Алжиру, Азербайджану, термінали для прийому зрідженого газу, сланцевого газу. Якщо ми скажемо Росії, що можемо отримувати газ звідусіль і з різних джерел, то тоді росіяни будуть більш поступливими, щоб знизити ціну на свій газ для Європи до світового рівня і щоб не було прив’язки ціни на газ до ціни на нафту», — додав комісар ЄС. За його словами, 19 березня в Брюсселі відбудуться переговори з українським міністром енергетики Юрієм Проданом про підписання «Меморандуму про порозуміння щодо реверсивних поставок газу з Європи Україні». «Ми можемо допомогти Україні стати менш залежною від Росії. Торік ми робили реверсивні поставки. Україна отримувала газіз Польщі та Німеччини (компанія RWE) через реверсивні поставки. Отже, це можливо й зараз. Теж стосується й Угорщини. І Словаччини також», — додав Оттінгер. Свою допомогу в разі скорочення обсягу постачань в країну з Росії Україні вже запропонувала німецька RWE. Тож чий газ сьогодні найвигідніше купувати Україні? І чи дійде газ із Європи до українських споживачів? Про це «День» запитав експертів.
КОМЕНТАРІ
Олександр ТОДІЙЧУК, голова міжнародного енергетичного клубу Q-club:
— Зараз із Європою треба зафіксувати всі технічні рішення, аби за будь-яких обставин можна було качати з цього ринку максимальну кількість газу. Що ми бачимо зараз? Між Україною та Росією встановилися майже військові відносини. Якщо уряд буде мудрий, то через пару тижнів він відмовиться від Харківських угод і перебування російського флоту, який становить небезпеку для України. Логічно припустити, що Україна, скоріш за все, піде на зближення з ЄС та НАТО, бо іншого способу захисту суверенітету по сусідству з Росією немає. За таких обставин Росія перейде на ціну газу в 400 доларів за тисячу кубометрів. Однак не забуваймо, що на міжнародній арені газові ціни вже давно знизилися і ніхто не переплачує, як Україна, за російський газ.
На мій погляд, в найближчий період, навряд чи зможемо відмовитися від енергетичної співпраці Росією. Але це не означає, що слід сидіти склавши руки. Треба збирати гроші та технічно готуватися до прокачування газу з Європи в період з квітня по серпень, коли ціна газу на спотовому ринку значно знижується. Минулого року вартість газу на ринку ЄС в цей період понизилася до 300 доларів за тисячу кубометрів. Потужності українських підземних сховищ — 32 мільярди метрів кубічних. Щороку Україна видобуває 22 мільярда метрів кубічних газу і для повного забезпечення енергоносіями потрібно ще закупити 14 мільярдів метрів кубічних газу. З урахуванням «технічного газу» для прокачування територією російського блакитного палива в ЄС загалом потрібно купити і закачати в сховища 17—19 мільярдів метрів кубічних. Якщо Україна розвиватиме постачання енергоносіїв з ЄС, то газова політика росіян буде іншою: «Газпром» не захоче втрачати найбільший ринок збуту.
Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, незалежний експерт з енергетичних питань:
— Не треба гучних заяв. Спочатку слід зважити свої сили. Як на мене, Україна має займатися внутрішніми проблемами: збільшувати видобування власного газу, зменшувати енергоємність виробництва та робити проекти з енергоефективності. Якщо ж почнемо ставати в позу і підемо на розірвання Харківських домовленостей, то Росія одразу виставить нам рахунок за базування флоту у вигляді повернення 100-доларової знижки на газ, яку вже використали. Далі — позови у стокгольмський арбітраж за недобір газу та накопичену заборгованість, бо міждержавний договір втратить чинність і газові стосунки будуть між двома господарюючими суб’єктами («Газпромом» та «Нафтогазом України»). Тому перш ніж робити різкі кроки, треба розуміти, які наслідки і переваги на нашому боці. Зараз Україна не може йти в лобову газову атаку на Росію. В такому разі Європа прямо допомагати нам не буде, бо в них є проблема транзиту російського газу українською територією. Європейці розуміють, що ескалація конфлікту може призвести до зупинки газових поставок. Тому ЄС дотримуватиметься дипломатичного нейтралітету.
Тепер про обіцянки придбати газ із ЄС. Сьогодні немає можливості розірвати контакти та перейти на закупівлі газу з європейського ринку. І ось чому. По-перше, договір із німецькою компанією не гарантує регулярних поставок газу, бо в ньому немає санкцій за невиконання визначених умов. Тож якщо Німеччина має надлишковий газ, то вона його продає Україні. По-друге, не відомо скільки цього надлишку буде в ЄС. Адже європейський ринок — єдиний збалансований механізм, і ніхто заради України не ламатиме його. Сьогодні потрібного Україні обсягу газу на цьому ринку просто немає. І він не з’явиться у найближчий рік-два. По-третє, європейський газ за ціною не дуже відрізнятиметься від російського: отримаємо ті ж 400 доларів за тисячу кубометрів. Готуючись до закупівель на європейському ринку, треба пам’ятати: для оплати потрібні живі гроші. З «Газпромом» є можливість пролонгації оплати за придбаний товар.
Що роботи? Найперше, збирати гроші для вчасних розрахунків за російський газ, щоб не було натисків із боку Росії. Якщо хочемо працювати з ЄС, то вже зараз треба починати вести розмови з європейцями про те, що нам потрібно такий-то обсяг газу, аби в 2015 році його гарантовано отримати. Паралельно — провести загальний аудит у країні, що допоможе скоротити споживання енергоносіїв. На мою думку, за 7—10 років реально зменшити споживання газу в Україні до 35 мільярдів метрів кубічних, наростити власний газовидобуток до 25—27 мільярдів та мінімізувати імпорт газу. Слід працювати в реальних умовах і не видавати бажане за дійсне, будувати власну гру зі зваженою системою компромісів та балансів.
