«Ми підрахували, що на офшорних схемах Україна втрачає близько 100 мільярдів гривень, і підготували дві позиції з боротьби з ними на вибір. Один варіант — додаткова ставка податків. Другий — законопроект із трансфертного ціноутворення, який було розроблено спільно з PricewaterhouseCoopers», — розповів в інтерв’ю одному зі ЗМІ голова Державної податкової служби України Олександр Клименко.
Відповідні рішення готуються до обговорення з великим бізнесом і найближчим часом у форматі законопроекту будуть подані на розгляд до парламенту, повідомив головний податківець. За його словами, одним із напрямів протидії тінізації економіки є також впровадження ризикоорієнтованої системи оцінки. «Завдяки цій системі ми бачимо ризики і маємо можливість їх відпрацьовувати, — зазначає Клименко. — Крім того, що ми усуваємо їх постфактум, є ще й сильний профілактичний ефект. Бізнес усвідомлює нашу жорстку позицію щодо невідворотності покарання за ухилення від оподаткування, і за рахунок цього відбувається зростання надходжень».
Голова податкової служби навів дані про динаміку збору податку на додану вартість. 2010 року він становив приблизно 3 мільярди гривень, 2011-го досяг 5,5 мільярда, а цього року рухається до 7 мільярдів гривень. Клименко обіцяє, що «до кінця року буде введено в дію моніторинговий центр, який у режимі реального часу показуватиме, де і що відбувається у всіх основних точках контролю». Програма, за його словами, сама стежитиме за всім, починаючи від реєстрації підприємств і закінчуючи оцінкою податкових ям і ризиків.
Водночас податкова веде наступ і на практику тіньових зарплат. З початку 2012 року відповідно до законодавства працевлаштовано і виведено з «тіні» майже 70 тисяч найманих робітників. Ще 40 тисяч громадян узято на облік як приватних підприємців — до цього вони працювали без реєстрації. До бюджету донараховано майже 300 мільйонів гривень податку на доходи фізичних осіб. Як уявляється, процес іде в правильному напрямі. Проте опитані «Днем» експерти не покладають на нього особливих надій.
«ВИХІД ОДИН — СТВОРИТИ В КРАЇНІ ТАКЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЯКЕ ПРИТЯГУВАЛО Б, А НЕ ВИШТОВХУВАЛО ФІНАНСОВІ ПОТОКИ»
Володимир ДАНЬКО, професор Міжнародного інституту менеджменту:
— 100 мільярдів? А як можна було отримати ці дані, наскільки вони достовірні? Проте гроші справді надходили і надходять в офшори. Нашу країну, як кажуть, безбожно обкрадали, хоча я не став би називати конкретних цифр, думаю, це некоректно. Але можу стверджувати, що якщо й надалі у нас буде така ж сама влада, то нічого не зміниться, які б системи і програми не впроваджувались. Більш того, я думаю, що ці крадіжки — вивіз грошей із країни — ніколи не припиняться, хто б не сидів у президентському кріслі. Річ у тім, що власність на значну частину українських промислових активів належить сьогодні компаніям, зареєстрованим за кордоном. Наша нестабільність і податкова система не сприяють прямим реінвестиціям удома, і гроші йшли і йтимуть через будь-яку щілину, наявну в нашому законодавстві. Перекрити їх на всі 100% навряд чи можливо, тоді як творчий потенціал авторів мінімізаційних схем невичерпний. Вихід один — створити в країні таке законодавство, яке притягувало б, а не виштовхувало фінансові потоки.
«У 2008—2009 рр. УРЯД НІМЕЧЧИНИ ТАКОЖ ПОЧАВ ВИВЧАТИ, СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ НІМЕЦЬКИХ ПІДПРИЄМЦІВ У ШВЕЙЦАРСЬКИХ БАНКАХ»
Антон ФІЛІПЕНКО, президент Української асоціації економістів-міжнародників:
— Ця проблема має й міжнародний аспект. Коли в 2008-2009 роках загострилася криза, уряд Німеччини також почав вивчати, скільки грошей німецьких підприємців у швейцарських банках. Було зроблено спробу відстежити і повернути на батьківщину ці кошти. Але виникло стільки проблем, у тому числі і з правами людини, що відчутних результатів не отримали. Нещодавно і в Греції було опубліковано 100 прізвищ великих підприємців, які тримають свої авуари за межами країни. У нас таких публікацій я не бачив. Але ми відстежуємо фінансові потоки і маємо поняття про фінансово-промислові і банківські групи. Невипадково Кіпру належить друге або навіть перше місце за обсягом інвестицій в Україну. Не секрет, що це вітчизняні капітали таким чином відмиваються і повертаються на батьківщину під виглядом кіпрських. Тому я думаю, що задумане податковою буде зовсім непросто реалізувати. Але, враховуючи світовий досвід і певні наші можливості у сфері IT, за легалізацією економіки і коштів, що перебувають за кордоном, усе-таки реальні. Цим треба займатись. Добре було б спочатку провести дієву амністію таких коштів, що позначилося б на довірі між бізнесом і державою. Але якщо регіонали й надалі володітимуть контрольним пакетом у країні, то зробити це буде важко. Адже, мабуть, половина нинішнього уряду тримає кошти за кордоном.
«ЗРОБИТИ ТЕ, ПРО ЩО ГОВОРИТЬ ГОЛОВА ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ, ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВО»
Володимир КЕНДЮХОВ, голова Всеукраїнської спілки учених-економістів:
— Я вважаю, що зробити те, про що говорить голова податкової служби, практично неможливо. З пропозицією перекрити вихід грошей в офшорні зони уряд в особі Тігіпка виходив більш ніж півроку тому. Тоді обговорювався список 60 офшорних зон, тобто країн, у яких більш прийнятна для бізнесу податкова система. Тому цілком зрозуміло, чому гроші з України туди виводяться. Думається, що цей список час від часу змінюватиметься і навіть розширюватиметься. Так буде доти, доки у світі існують країни з більш прийнятними, а то навіть і пільговими податковими й інвестиційними режимами, ніж український. Отже, я думаю, той силовий шлях, про який сьогодні говорить податкова, нераціональний. Адже в Україні також можна було б створити такі податкові умови, які б залучали капітали з усього світу в нашу країну. Треба провести тотальне спрощення податкової системи, скоротити кількість податків, провести дебюрократизацію податкової системи, покращити систему адміністрування податків. Таку модель наша Спілка пропонувала ще 2010 року. Упродовж двох років її обговорювали, а потім поклали в довгий ящик. Звичайно, сьогодні ведуться розмови про дерегуляцію, скорочення кількості податків. Робота начебто проводиться, але результату немає. Тим часом криза у світі загострюється. Про неї свідчить, зокрема, обвал ринку нерухомості в Китаї. За останні кілька місяців там збанкрутіла кожна третя фірма, що займалась будівництвом. За цим може слідувати крах світового ринку металу і будівельних матеріалів. Це — експорт України. Якщо на це накладеться ще й європейська фінансова криза, яка позначиться на становищі українських заробітчан у Європі, та ще й політична нестабільність у нашій країні, то платіжний баланс України услід за торгівельним балансом стане негативним. Який вектор руху капіталів буде тоді у нас переважаючим?
