Головний потерпілий від реприватизації — зять екс-президента й олігарх Віктор Пінчук — може не скаржитися: страждає не він один. Усупереч будь-якій, а тим паче ринковій, логіці під коток, запущений українським урядом, потрапив навіть інвестор із США — компанія WORLDWIDE CHEMICAL LLC. Американські хіміки ризикнули вкласти $60 мільйонів у ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». Рівно стільки ж вони мали ще внести. І з грошима проблем не було б, але проти інвестора відкрите виконавче провадження, в результаті чого його взагалі виганяють iз підприємства.
Схема тут доведена до досконалості. Спочатку деяка молода людина, дуже ображена колишньою владою, яка нібито віддала ласий шматок надто дешево, знаходить шлях до відомого кабінету з карельської берези й там не без артистичного азарту стверджує, що може заплатити значно більше. Із цього моменту можна вважати, що процес пішов, хоч уряд клянеться й божиться, що не має до нього жодного стосунку, дотримується інтересів інвесторів і власників і в усьому підкоряється виключно судовим рішенням. Цікаво, що при цьому абсолютно не беруться до уваги свідчення такого авторитетного свідка, як трудовий колектив. А він, у відкритому листі до Президента й глави уряду, шукає захисту й зазначає, що ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», «створене державою разом iз американським інвестором», показало «працездатність і ефективність». І наводить конкретні цифри, що характеризують зростання виробництва, поліпшення фінансових показників і нарощування платежів до бюджету.
Але уряд цього не чує й повною мірою використовує всю свою чарівливість, щоб iз дитячою безпосередністю, анітрохи не соромлячись, тиснути й на суд, і на громадськість, доводячи, як страшенно постраждала держава від несправедливої операції і як багато вона й народ, тобто пенсіонери й бюджетники, виграють, якщо заберуть назад продане держмайно.
Проте ці аргументи використовуються тільки для передсудової (порівняй iз артилерійською) підготовки в ЗМІ. У суді вони, як правило, в хід не йдуть, поступаючись місцем тому, що в народі зветься просто крутійством. У справі про «Азот» усе звели до смішного обвинувачення санатора підприємства в тому, що він призначив інвестора не так, як передбачає закон, — одноосібно, а перестрахувався — відповідно до рішення суду провів конкурс. Нікого, до речі, вже не дивує, що більшість подібних рішень приймає Печерський суд столиці. У цьому разі його ще проштампував Апеляційний суд. Однак американських інвесторів дуже обурило, що їх на обидва суди забули запросити, чим позбавили законного права на захист...
Це дало привід членам американського Конгресу почати листування з Президентом України й просити його про правову оцінку ситуації. Конгресменів запевнили: все буде вирішено «виключно в рамках правового поля». Чітка позиція у першого віце-прем’єр-міністра Анатолія Кінаха, який, відповідно до доручення Президента, провів нараду з питання «Азоту». Вона визначила для всіх зацікавлених у вирішенні цього питання відомств абсолютно здорові підходи до прийняття рішень, зокрема виходячи з реальних фінансових і економічних показників господарської діяльності, їхнього впливу на економічний розвиток і життєдіяльність міста Сєверодонецька, а також «стану виконання інвестором — компанією WORLDWIDE CHEMICAL LLC взятих на себе зобов’язань». Відповідно до протоколу наради, мають бути враховані й висновки правоохоронних органів про законність створення ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», зокрема про об’єктивність оцінки майна... Тут не зайве буде сказати, що Генпрокуратура свого часу закрила кримінальну справу, пов’язану з організацією згаданого підприємства, а головне — оскаржила у Верховному Суді України в інтересах держави обидва згадані судові рішення, складенi, на її думку, з порушенням норм матеріального й процесуального права. Щоправда, на руках у інвесторів є ще й рішення інших судів — Сєверодонецького та Стахановського (причому прийняті вони пізніше, ніж рішення Печерського суду, а отже, мають перевагу), що підтвердили законність створення ЗАТ і відсутність порушень у діях інвесторів. Але із цим просто не рахуються. Серйозно не обговорюються й пропозиції інвесторів укласти мирову угоду, хоч у ній можна виявити багато досить привабливих для держави зобов’язань. Зокрема, пропонується на 60 мільйонів гривень профінансувати будь-яку державну програму, а вироблювані на підприємстві добрива постачати в обсягах, що цiлком задовольняють потреби сільського господарства країни й за цінами, узгодженими з урядом (до речі, так працювало об’єднання й цього року).
На жаль, у автора немає ніяких відомостей, що свідчать про зустрічні пропозиції уряду. Більше того, відповідаючи на запитання «Дня» про долю Сєверодонецького «Азоту», прем’єр- міністр Юлія Тимошенко сказала: «Ви знаєте, що ми разом — Президент, голова Верховної Ради і я як керівник уряду, підписали меморандум про недоторканність приватної власності плюс розв’язання всіх спірних питань виключно через суд. І тому я маю дві емоції в останні дні. Перша — це Сєверодонецький «Азот», який має всі рішення суду, при тому, що власність була незаконно передана окремій групі, що вона повинна бути повернена державі, об’єднаний об’єкт, і потім, будь ласка, приходьте на приватизацію й купуйте за реальні кошти. І я докладаю сьогодні всіх зусиль, аби рішення суду втілити в життя». Чи можна розуміти це як вирок, остаточний, який оскарженню не підлягає? Схоже на те. Незабаром було підписане доручення прем’єра, в якому державні органи отримали вказівки розпочати виконавче провадження проти WORLDWIDE CHEMICAL LLC. І як тут не погодитися з конгресменами Ентоні Вінер і Коррін Браун, які у своєму листі до нашого Президента (текст є в редакції) зауважують, що «права цієї компанії грубо порушуються».
Цікаво, на що сподівається наш уряд? Він, напевно, мріє про те, щоб так і не оприлюднені «чорні» списки підприємств, що реприватизуються, потихеньку конвертувати в конкретні мільйони. Але будуть це прибутки бюджету чи навпаки — упущений прибуток країни внаслідок скорочення вітчизняних і іноземних інвестицій?
