Дії «Донбаської паливно-енергетичної компанії», які було розгорнуто після того, як Верховний Cуд України повернув ВАТ «Дніпроенерго» у державну власність, і направлені на утримання цього підприємства в донецьких руках, важко назвати креативними. Для досягнення цієї мети використовуються типові й багаторазово випробувані методи з арсеналу рейдерів. Сутність їхня зводиться до наступного: як би там не було, як-то кажуть, не миттям, так катанням, внести до реєстру акціонерів зміни, що витікають зі збільшення статутного фонду і передачі права власності на акції «Дніпроенерго» компаніям «Павлоградвугілля» і «Шахта «Комсомолець Донбасу». Хоч саме такі дії і визнано судом незаконними.
Так і сам шлях, обраний ДПЕК для цього, також важко назвати законним. «У розробку» рейдерів потрапив реєстратор «Дніпроенерго» і багатьох інших великих енергетичних компаній — ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» — ровесник ринкових реформ у країні й добре відомий своїм відповідальним підходом до виконання договорів із клієнтами. Давити на нього поодинці — було б непосильним завданням. Тому до її виконання підключили провідний спеціалізований державний орган, а саме — Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР). Чи можна запідозрити її в намірі, направленому на те, щоб позбавити державу контролю над одним із найбільших енергогенеруючих підприємств країни?
ДКЦПФР також не вирізнялася креативним підходом. Як завжди в подібних випадках, на ФК «Укрнафтогаз» почалися нескінченні перевірки. Причому їхнім стержнем кожного разу було одне й те ж саме питання — дотримання ліцензійних умов при внесенні змін до системи реєстру ВАТ «Дніпроенерго», пов’язаних зі збільшенням його статутного капіталу. Лише з листопада 2007 по лютий 2008 року «Укрнафтогаз» атакували на паперовому фронті чотири рази по чотири. На жаль, безрезультатно — порушень не виявили.
Тоді реєстратора вирішили просто знищити, тобто позбавити ліцензії на право роботи на ринку цінних паперів і, природно, також можливості вести реєстри власників акцій. Зрозуміло, що для регулятора цього ринку таке рішення не було складним. 3 березня воно відбулося, немало здивувавши весь фондовий ринок і особливо — численних емітентів і власників акцій, які користувалися послугами названого реєстратора.
Усі розуміли, що анулювання ліцензії «Укрнафтогаза» — це лише спроба примусити законного реєстратора передати систему реєстру ВАТ «Дніпроенерго» іншій, близькій до ДПЕК компанії — Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку.
Одночасно розроблявся ще більш ризикований варіант — визнати реєстр ВАТ «Дніпроенерго» втраченим і дозволити названому новопризначеному реєстратору відновити нібито втрачений реєстр.
Але на шляху цього авантюрного варіанта стала Феміда. Рішенням окружного адміністративного суду м. Київ від 9 квітня постанова ДКЦПФР від 3 березня про анулювання ліцензії на право діяльності на ринку цінних паперів із ведення реєстру власників іменних цінних паперів було визнано неправомірним і воно було скасоване.
Але чи зрозуміло керівництво комісії, чим для нього може обернутися такий підхід до «деліцензування»? Схоже, суди не похитнули комітетників — ситуацію ними було оцінено неправильно. У Держкомісії навіть не вистачило сміливості визнати неправомірність свого рішення. Більше того, її керівництво немов би закусило вудила і вирішило йти до кінця в своїх спробах сприяти по суті рейдерському захопленню держвласності.
Тепер ставка робиться на запасний варіант — визнати систему реєстру втраченою. Здійснити таку загрозу — справа рейдерської техніки. До ДКЦПФР надійшла скарга одного з акціонерів «Дніпроенерго» Д.С. Діденка. І Держкомісія відразу ж після цього, в оперативному режимі, ініціювала проведення ще однієї, причому швидкої перевірки емітента, який жодного відношення до ведення реєстру не має. У ході цієї акції, проведеної без залучення законного реєстратора, встановлюється факт втрати системи реєстру.
І надалі це рішення Держкомісії може використовуватися правлінням і спостережною радою «Дніпроенерго» для призначення тимчасового реєстратора, який відновить нібито втрачений реєстр. При цьому до системи реєстру можуть бути внесені потрібні акціонери і всі необхідні правлінню зміни, в тому числі пов’язані із збільшенням статутного капіталу. Юридичний департамент зробить необхідні висновки про визнання системи реєстру втраченою, а реалізацію всієї цієї схеми однозначно покладуть на згідливих керівників департаменту з питань контрольно-правової роботи ДКЦПФР і їхніх підлеглих. Причому законний реєстратор — ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», — що фактично веде систему реєстру, може навіть не знати, що руками Держкомісії налагоджено подвійне ведення однієї тієї самої системи реєстру.
Але невже у виконавців не промайне при цьому думка про неминуче покарання за посадовий злочин? Невже вони так нічого й не бояться? Ми не стали тут називати конкретних осіб, яким, швидше за все, доведеться брати участь у цій авантюрі, а насправді — в антизаконних і антидержавних діях, що фактично є карними злочинами, направленими на підрив економіки нашої країни і позбавлення України державної власності. На мою думку, вони все ж таки розуміють всю міру своєї відповідальності й усвідомлюють, якими статтями Карного кодексу це для них може загрожувати.
