Феросплави для металургії — це приблизно те саме, що закваска для випічки хліба. Без них не виплавиш якісного металу. І, хоч у світі ще зберігається сприятлива кон’юнктура для вітчизняної металургії, Нікопольський завод феросплавів лихоманить. По-перше, він — у негласному реприватизаційному списку нашого уряду. І, за словами голови правління підприємства Володимира Куцина, це навіює смуток, особливо на зарубіжних партнерів. А невизначеність, як відомо, підриває ринкові позиції. І в цьому НЗФ, безумовно, не виняток.
Не менш гострою проблемою є для феросплавників взаємини з постачальниками руди. Ціни на цей вид сировини в умовах його дефіциту помітно зростають, в той час як уже в другому півріччі очікується різке падіння цін на феросплави (майже в два рази — до $500 за тонну).
Порушником спокою на цьому ринку виступає Китай, який перетворюється з великого споживача на такого самого великого експортера металургійної продукції. З урахуванням очікуваного введення в дію в цій країні нових потужностей, існує ймовірність того, що вже до кінця року китайські виробники завалять дешевими матеріалами і сусідів по регіону, і країни Заходу. Але навіть у тому випадку, якщо найближчими роками Китай просто перетвориться на самодостатню державу щодо стальної продукції, його відмова від імпорту створить серйозні проблеми для виробників з інших країн, які розширювали випуск сталі з розрахунку на цей ємний ринок. Зменшення виробництва сталі в Європі призведе до падіння попиту на феросплави.
Щоб утримати свій сегмент ринку, Нікопольському феросплавному доведеться серйозно замислитися про технічне переозброєння і одночасно про тіснішу співпрацю з вітчизняними гірничо- металургійними комбінатами. Але ГЗК поки на це не йдуть. Хоча завод уважно ставиться до всіх їхніх вимог. За словами Куцина, підприємство готове платити за руду на 40% більше, ніж минулого року. «Нам потрібна сьогодні вітчизняна руда. Оскільки й ГЗК потрібен збут руди, — розповідає металург. — Тому що в таких обсягах, крім феросплавного виробництва, її більше ніхто використовувати не здатен. Ми готові придбати до кінця року 800 тисяч тонн. І, незважаючи на те, що у ГЗК є проблеми з якістю, згодні брати те, що вони добувають».
При цьому НЗФ збирається серйозно зайнятися реконструкцією виробничих потужностей. Минулого року сукупний обсяг коштів, інвестованих у модернізацію та реконструкцію обладнання, наблизився до 105 мільйонів гривень. Застосування наукомістких технологій (реалізація проекту з брикетування відходів феросплавів тощо) дозволило наростити виробничі потужності. У результаті підприємство отримало можливість укласти довгострокові контракти з найбільшими споживачами феросплавів у світі. Їм НЗФ і сьогодні постачає 60% своєї продукції. У майбутньому підприємство планує зайняти 20—25% світового ринку марганцевих феросплавів. Було б дуже прикро, якби чиясь примха зруйнувала ці плани. Адже їхня реалізація обертається чималими доходами до державної скарбниці. Минулого року феросплавний сплатив 153 мільйони гривень податків.
Утім, дамокловим мечем над усіма цими планами нависає реприватизація, яка за сьогоднішніх умов більше нагадує експропріацію. Невже нова влада таким чином уявляє собі час розплати за помилки попередньої?
Тим часом перевірки Фонду держмайна свідчать про те, що інвестор виконав інвестиційні зобов’язання на Нікопольському заводі феросплавів на 100%. Досягнуто зростання випуску товарної продукції, чистого прибутку (минулого року він становив 70,5 млн. грн.) і зарплати. Що ще треба? Більш того, Куцин упевнений, що, незважаючи на всі негативні чинники, завод здатен і цього року виплавити мільйон тонн феросплавів, що забезпечить подальше поліпшення всіх економічних показників, включаючи і зростання зарплати персоналу.
