Європейські вчені підрахували: 50 років тому люди витрачали на приготування їжі близько двох годин. Сьогодні, щоби приготувати сніданок чи вечерю, достатньо і восьми хвилин: відкрив пакет, поклав у мікрохвильову піч — і можна їсти. Напівготові харчі стала звичним явищем у XXI столітті. А холод — чи не найкращий та найбезпечніший для них консервант: відомо, що за температури –18 жодна з відомих бактерій не розмножується. Однак кожен із нас не раз чув про небезпеку отруєння замороженою та охолодженою продукцією.
Вибираючи продукт у магазині, покупець дивиться на дату його виготовлення та термін придатності. Однак, як зауважив «Дневі» президент Асоціації «Холодна логістика України» Євгеній Голуб, для замороженого чи охолодженого продукту — це просто цифри, а не гарантія його якості та безпеки. Адже для цієї групи товарів передусім важить те, за яких умов вони транспортувались і зберігались. І що вищим був поріг порушення температурного режиму, то меншим буде термін придатності продукту, пояснює Голуб. Та дізнатися з упаковки, наприклад заморожених морепродуктів чи м’ясних виробів, чи розмерзалися вони, чи ні, фактично неможливо.
У світі вигадали чимало цікавих технологій для моніторингу температури зберігання товару. Є навіть спеціальні наклейки, які сигналізують споживачеві, що температурний режим продукту було порушено. «Механізм дії цієї технології дуже простий, — розповідає Голуб. — Наклейка в нейтральному режимі має визначений колір, скажімо зелений. І якщо продукт зберігався за відповідної температури, то й термін придатності його залишається незмінним, а наклейка не змінює свого кольору. Але якщо температурний режим було порушено, то наклейка стає із зеленої, наприклад, червоною, сигналізуючи споживачеві: хай там що написано на упаковці, — фізичні властивості продукту вже не ті, які задекларовано». Утім, маркувати їжу такими наклейками дуже дорого.
Є набагато дешевший спосіб забезпечити гарантії якості заморожених та охолоджених продуктів — запровадження єдиних «холодних» стандартів для всіх операторів, які є в цьому сегменті ринку, — починаючи від виробника й закінчуючи магазином.
Європейські країни та США вже давно працюють за «холодними стандартами». Тоді як «холодний ланцюг» (стабільний температурний режим продукту від «грядки» до магазинної полиці) — це свого роду «ноу-хау» для українських підприємств. Адже наше чинне законодавство (до речі, базується на нормах 1961 року) дає змогу сьогодні виробникові, перевізнику та продавцеві не дотримуватися навіть елементарних правил «холоду». Так, в Україні дозволено перевозити кисломолочну продукцію і м’ясопродукти у відкритих напівпричепах, а м’ясо та рибу — під одним тентом, що геть неприпустимо у США та ЄС. Середній вік автомобіля для холодних перевезень в Україні становить 17 років. Жодна з цих машин не може перетнути українського кордону з країнами ЄС, де середній вік такого авто сстановить 4—6 років. Відповідно, зауважує «Дню» Голуб, якість усіх без винятку продуктів вітчизняного холодного ринку — під питанням.
Тим часом частка продуктів харчування, які потребують відповідного температурного режиму (охолоджених делікатесів, якісних харчових напівфабрикатів, несезонних фруктів та овочів), у раціоні українців невпинно зростає. 2000—2011 років українці щороку вживали охолоджених та заморожених продуктів у середньому на 5% більше, аніж за попередні 12 місяців.
Організація ланцюга холодної логістики потребує значних сум — для впровадження систем моніторингу температурного режиму, холодильних установок на складах, встановлення холодильних рамп у магазинах, оновлення автопарку рефрижераторів тощо. На тому етапі, де сьогодні перебуває Україна, як зауважив «Дневі» директор міжнародних програм Глобального альянсу холодної логістики США (GCCA) Річард Трейсі, потрібні мільйони доларів інвестицій. «Як правило, — пояснює експерт, — інвестуванням у цю сферу опікуються міжнародні фонди — Міжнародна фінансова корпорація, ЄБРР. Вони дають гроші на дуже добрих умовах, кращих, аніж надають кредит банки».
Утім, як зауважив Голуб, сьогодні в Україні найбільших інвестицій потребує не інфраструктура, а «менталітет». «Насправді для того, щоб урухомити маятник зрушень, не потрібні великі гроші. Потрібно декільком великим компаніям об’єднати зусилля, щоб створити певну критичну масу, цікаву для залучення цивілізованих операторів», — розповідає він. Це, за його словами, не так складно зробити технічно, як забезпечити психологічно. «На ринку холодної логістики оператори, дистриб’ютори, торговці запекло конкурують між собою, не розуміючи, що вони змагаються на поличці з маркетинговим продуктом, а не в холодній логістиці», — пояснює експерт.
Сьогодні обсяги холодної й охолодженої продукції дуже сегментовані, тож і затрати на обслуговування дуже високі. «Немає досить великого обсягу, який може привабити одного професіонального оператора, який би прийшов в Україну і почав розвивати стандарти», — скаржиться Голуб. Мінімально потрібний сьогодні для вітчизняного ринку «холодних» товарів склад, за підрахунками Голуба, становить близько 25 тисяч квадратних метрів. Для цього потрібно під одним «дахом» зібрати хоча б три великі компанії, які домовляться працювати разом.
Зрушити «холодне» питання з мертвої точки, переконані в Асоціації, під силу ритейлу. «Спочатку роздріб каже: гарантуйте мені якість доставленого продукту. Далі виробник звертається до перевізника: як ви можете забезпечити мені, щоб мій товар було доставлено якісним? Відтак починають з’являтися стандарти», — каже керівник відділу планування компанії-члена Асоціації «Холодна логістика України» Danone Дарія Соболь. Критична маса, потрібна для змін, — це 4—5 торгових мереж. «Адже якщо магазин у кінцевому підсумку не візьме продукту, виробник муситиме дотримувати правил», — пояснює Голуб.
А поки що за зволікання у справі холодної логістики продуктовий ринок платить утратами продукції. «Ви навіть не уявляєте, який відсоток нереалізованого зіпсованого продукту повертається!», — зауважує «Дню» Голуб. На овочах та фруктах, за словами експерта, українці фактично втрачають половину врожаю. «Кожне друге яблуко ми сьогодні викидаємо, бо воно не зберігається. Щодо кисломолочної продукції, то це 5% товарів», — ділиться своїми підрахунками експерт.
