До виборів уряд клятвено обіцяв не підіймати ціни на газ для населення. Тепер же, коли електоральні симпатії вже не мають такого значення, ситуація змінилася: Національна комісія з регулювання енергетики ухвалила рішення про підвищення на 25% з початку травня тарифів на електроенергію та газ для населення. Уряд у цій ситуації в подвійному становищі: з одного боку, він насамперед зобов’язаний керуватися вимогами економіки, які знайшли своє відображення в постанові НКРЕ, але з іншого — він не може так швидко забути про свої передвиборні обіцянки. Рішення з цього питання, хоча уряд і заявляє, що його приймав не він, а НКРЕ, може бути прийняте на цьому тижні. Безперечно, це може сильно вплинути на те, якими темпами будуть розвиватися інфляційні процеси. Причому, можливо, і не найгірше. Адже при цьому населення виступить як би інвестором промисловості, для якої тарифи поки не підіймаються, й таким чином, можливо, буде стримано зростання цін на товари... Чи вдасться уряду справитися з інфляцією? Це запитання «День» поставив своїм експертам.
Олександр НАРБУТ , заступник голови спілки платників податків України:
— Моя відповідь на це запитання негативна. В уряду немає ані чітких орієнтирів і термінів своєї роботи, ані стійкої валютної політики, ані можливості для додаткової товарної інтервенції. Що таке взагалі інфляція? Це співвідношення на ринку грошових пропозицій із товарними. Відповідно, якщо збільшити товарну пропозицію, можна зменшити інфляційні очікування. Скажімо, введення в обіг землі як товару, відкриття деяких митних бар’єрів для того, щоб збільшити товарну пропозицію на ринку. Нічого подібного в діях уряду немає, тому будь-яка системна зміна цін на енергоносії буде відбиватися на всьому ланцюжку, й, відповідно, на споживчих цінах і продукції промислового значення.
Тільки темою для розмов залишиться енергозбереження, якщо не буде системного підходу до коректування внутрішніх цін на енергоносії й поступове приведення їх у відповідність зі світовими тенденціями. Підвищувати ціни треба. Інша справа, що це повинні бути зважені конституційні заходи, оскільки нещодавно ми чули як заяви міністра фінансів Віктора Пинзеника про те, що йде недонадходження коштів у держбюджет, так і зустрічні заяви про те, що платникам податків не компенсується ПДВ. Тут є елемент взаємопов’язаності дій: якщо уряд не відшкодовує ПДВ, підприємства шукають інші способи відновити обігові кошти.
Ярослав ЖАЛИЛО, начальник відділу економічних і соціальних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:
— Мені здається, що уряд не справився б з інфляцією, навіть якби ціни на енергоносії для населення залишилися колишніми. Якщо ми говоримо про прогноз на рік, то тут є певні проблеми, тому що рівень інфляції дуже залежатиме від того, як себе поведе новий уряд. А оскільки ми поки не знаємо, що це буде за уряд, важко спрогнозувати з більш- менш високою імовірністю, як він себе поводитиме. Мені здається, що утримати інфляцію на запланованих показниках дуже складно. Я б сказав, що підвищення цін на газ для населення та бюджетних організацій це, швидше, не фактор, а ознака того, що загалом-то ситуація зі зростанням витрат виходить за рамки прогнозованої восени минулого року. Мені здається, що це підвищення тільки перше серед подібних. А взагалі, це було навіть закладено в рішенні НКРЕ довести ціни на енергоносії до економічно обґрунтованого рівня.
Можна, звичайно, передбачити, що новий уряд відмінить це підвищення. Але я не бачу для цього економічної можливості. Якщо відмінити це рішення, це буде означати, що виникне новий провал у рівні оплати за спожиту енергію. А цей провал хтось повинен заповнювати. У бюджеті на сьогодні такі кошти не передбачені. Але, я сподіваюся, уряд не піде на скасування постанови НКРЕ: необхідність приймати популістські рішення й домагатися симпатії виборців відпала на кілька років, а значить, будь- який уряд, хто б не увійшов у його склад, буде приймати зважені рішення, обґрунтовані економічною необхідністю.
Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ , керівник групи радників голови Нацбанку:
— Енергоносії для населення займають у споживчому кошику небагато місця і якогось надзвичайного впливу вони не зроблять. Я думаю, що уряду вдасться справитися з інфляцією. Щоправда, є тарифи й на інші послуги, які в минулому році зростали вдвічі швидше, ніж у позаминулому. Я досі дотримуюся думки, що якби в останньому кварталі минулого року вдалося утримати зростання тарифів на послуги, то інфляція була б в діапазоні однозначного числа. Якщо уряд захоче управляти цінами природних монополій, у цьому випадку на енергію та газ, то добре було б ухвалити закон, який визначав верхній кордон зростання тарифів на послуги. Але зміна цін на газ це далеко не головний інфляційний фактор. Набагато серйозніші інші речі. Якщо ви хочете утримати інфляцію, її повинно з’їдати економічне зростання. Окрім того, нещодавно з’явилася загроза дефіциту бюджету. Якщо дефіцит буде такий, як записано в бюджеті, загрози інфляції не буде. Якщо ж він почне зростати, як у цьому році вже з березня, то, мені це дуже не подобається, може стати другим головним фактором. Дуже турбує традиційний дисбаланс на найбільш чутливих наших товарних ринках, де пропозиція може відставати від попиту, — це ринок нафтопродуктів, цукор, який зовсім недавно заспокоївся, м’ясопродуктів, що займають 10% у споживчому кошику, овочів і фруктів. Сезонна інфляція в лютому була вище звичайної. Треба вживати превентивних заходів відносно цього товарного шоку. А ось газ і енергія, повторюю, не вплинуть на споживчий кошик самостійно, оскільки їхня частка там невелика. Але є так звана повторна інфляція, коли нові ціни на газ перейдуть на собівартість суміжних виробників. А це означає, що товарна пропозиція виробництв, що споживають багато енергії, скоротиться. Значить, зараз треба пожвавлювати ці сегменти ринків. Ризики для інфляції я бачу там. Окрім того, я б не змiнював тарифи на залізничні перевезення, які в тому році також збільшили інфляцію. І, найголовніше: якщо прагнення мати низьку інфляцію буде пріоритетним, то для цього цілком достатньо лише політичної волі. Уряду не треба пояснювати, як важко стримати інфляцію, треба лише «натиснути на педаль» економічного зростання...
Олексій ПЛОТНІКОВ , професор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України:
— Газ i електроенергія це не обов’язково головний інфляційний компонент. Звичайно, це фактор, який посилює ситуацію з інфляцією, але крім цін на електроенергію є й інші складові інфляційного процесу, і важко сказати, що може уряд зробити з інфляцією, виходячи виключно з цін на електроенергію для громадян. Якщо провести загальні антиінфляційні заходи, її можна буде якось придавити, хоча підвищення цін на енергоносії — безперечний інфляційний фактор.
Обговорювати зараз заходи, які уряд міг би зробити, для подолання інфляції недоцільно. Діючий уряд навряд чи здатний зараз цим займатися. Потрібен уже новий уряд, який оцінюватиме ситуацію комплексно, включаючи, скажімо, й курсову політику, й політику регулювання золотовалютних резервів і зовнішньоекономічної діяльності. Але поки що невідомо, хто туди ввійде, а отже, які будуть зроблені заходи. Цілком можливо, що новий уряд відмінить постанову НКРЕ.
Юрій ПОЛУНЕЄВ , президент Міжнародного інституту менеджменту:
— По-перше, контроль за інфляцією — справа Національного банку, який має цілий набір інструментів монетарної політики. Ними він повинен регулювати грошову масу. Очевидно, що в нас питання контролю над можливою інфляцією, як результатом підвищення цін, регулюють іще й зусилля уряду. Вони, на мій погляд, повинні концентруватися у сфері пожвавлення виробництва та бізнесу, створенні сприятливих умов для його розвитку, щоб товарна маса не відставала від цін. Із боку Нацбанку повинні бути зусилля зі стерилізації можливого інфляційного тиску грошової маси.
Чи зможе уряд? Тут треба говорити про новий коаліційний уряд, а не про діючий, яке в нинішньому форматі проіснує ще кілька місяців, але нічого вже вирішувати не буде. Крім того, треба думати про стратегії роботи нового уряду. Якщо вона буде орієнтована на створення ліберально-ринкової моделі економіки, з інфляцією буде легше справитися.
