Свій перший День Свободи, забарвленої переважно в помаранчеві тони, Україна відсвяткувала. Але чи з’явилися в нашого народу за час існування нової влади також й інші досягнення? Чи вдалося, зокрема, подолати певну відчуженість між регіонами, що з’явилася під час попередніх виборів? Запитуючи про це учасників з’їзду шахтарської профспілки, а також наших експертів, «День» почув відповіді, що належать переважно до соціально-економічної сфери та які не зараховуються як досягнення.
Володимир ШТУЛЬМАН, голова профкому НПГУ шахти «Постніковська»:
— Я вважаю, розкол існує. Ніхто нічого за рік не ліквідував. А щоб подолати його, простим людям із різних регіонів (робітникам, молоді) треба більше спілкуватися. Чим більше народ спілкуватиметься, тим більше люди розумітимуть одне одного. Тоді про жодні розколи нації не йтиметься. Адже проблема переважно полягає в тому, що східні українці далекі від проблем західних.
Маркіян ДАЦИШИН, директор Аналітичного центру «Інститут реформ»:
— А чи був узагалі розкол між заходом і сходом України? Я в цьому не впевнений. Нічого подібного не помітили й спостерігачі, які приїжджали зі сходу країни до Івано-Франківська, або зі Львова до Луганська. Проблему змоделювали та постаралися з неї зробити «топ». На рівні окремо взятих людей, на мій погляд, проблеми не існує. З іншого боку, треба визнати, що протягом останнього півріччя не спостерігалося цілеспрямованої державної політики, що ратувала б за консолідацію народу.
Звісно, не все в проблемі надумане політиками. Є певні відмінності в ментальності. Але їх рівень не можна назвати розколом. Ментальні відмінності з’явилися внаслідок історичних обставин. А минулого року їх за допомогою певних технологій нагріли майже до точки кипіння. Не виключено, що існує щось на побутовому рівні. Але відвертого розколу не було ні під час першого туру, ні під час другого туру президентських виборів. Ні під час самої революції. Є, звісно, екстремали, маргінали, які абсолютно щиро вірять в унікальність свого регіону, але це аж ніяк не повсюдне явище.
Михайло ВОЛИНЕЦЬ, народний депутат:
— Про що взагалі йдеться? Ви ніколи не почуєте, що є якісь розбіжності між шахтарями заходу та сходу країни. Ми розмовляємо російською й українською. Жодних претензій. Найголовніше — наша солідарність, бачення наших цілей і шляхів їх досягнення.
Олександр ГОРБЕНКО, Голова профкому НПГУ шахти «Білозерська» («Добропіллявугілля»):
— Щоб ліквідувати проблему схід — захід, треба більше справ показувати. Оскільки, на мій погляд, від Ющенка ще не було жодних зрушень у бік сходу. У нас у Добропіллі минулого року 95% шахтарів однозначно не підтримали Ющенка. І поки народ покращень не відчуває. Того, що нам обіцяли у вугільній промисловості, не виконали.
Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ, заступник директора Агентства моделювання ситуацій:
— Нашу державу як об’єднували, так і об’єднують не стільки загальні національні ідеї, скільки бідність, проблеми зайнятості, освіти, медицини. Була PR-технологія, що використовувалася і ще деякий час використовуватиметься для маніпуляцій суспільною свідомістю. Це штучне зіставлення Східної та Західної України — мовляв, на заході країни живуть патріоти, а на сході ні. Навряд чи від цього хтось виграє. За рік нічого особливо не змінилося. Але все ж таки люди стали трохи ближчими одне до одного. Вони більше одне одного розуміють. А PR-хід житиме доти, поки він буде хоч комусь зручний. Є речі, які природні з одного боку, а з іншого, як кажуть, на голову не налазять. У багатьох суспільствах, у цивілізованих країнах просто обходять проблеми, що можуть роз’єднати націю. Наприклад, громадянська війна в Америці. Янки в ній перемогли, але при цьому країною вже тривалий час правлять представники південних штатів. Ті самі Буші. А народ війну сприймає лише як частину історії і не робить із неї каменя спотикання. Було б непогано, якби політики України взяли до уваги таку лінію поведінки.
Михайло СТАШИНА, прохідник шахти імені «Известий» (держпідприємство «Донбас — Антрацит»):
— У відносинах між сходом і заходом, на мою думку, нічого не змінилося. Розколу не було і немає. Були політичні розбіжності. Я, припустімо, був членом виборчої комісії від штабу Ющенка в Красному Лучі Луганської області. Відчував тиск, на шахті мене і зрадником вважали. Оскільки переважно народ голосував за Януковича. Когось вивозили до Києва з синіми стрічками, видавали їм по сто доларів із панського плеча. Чиїсь голоси купували. Влада змінилася, а увагою й теплом гірників так і не приголубила, серйозно нашими проблемами не зайнялася.
Віктор СКАРШЕВСЬКИЙ, радник секретаря РНБО:
— Рік тому розігрувалася політична карта розколу. Причому не дуже вдало. Адже країна як була єдиною країною, так і залишилася. Існує не розподіл України, а розподіл поглядів різних політиків.
Володимир СЛИПЕЦЬКИЙ, прохідник шахти «Дніпровська» (холдингова компанія «Павлоградвугілля»):
— Насправді розкол України на захід і схід — це не більше, аніж політичний трюк, що базується на поглядах людей. Думки та пристрасті завжди відрізнялися: комуністи, соціалісти, демократи. Сьогодні в нас більшість шахтарів підтримує Юлю, а вчора... Чи варто згадувати?.. І це природний процес. Адже всі не можуть думати однаково.
Віктор ГРЕК, голова обласного профспілкового об’єднання холдингу «Павлоградвугілля»:
— Конфлікт між сходом і заходом у країні під вибори надумали та нав’язали політики й власники. Останні, керуючи підприємствами, звільняли минулого року людей, платили їм за ці дні гроші, замовляли поїзди… А простому робітнику однаково, хто, звідки, з якого регіону. У колективі є всі політичні настрої: соціалісти, комуністи, нашоукраїнці, трудовики, ті, хто симпатизує «Батьківщині». А перемагають ті партії, які більше розкручені, зрозумілі, доступні. Переважно це «Батьківщина» та «Регіони».
