«День» продовжує вивчати тему умов роботи малого бізнесу у нашій державі. В першій частині нашого дослідження ми розповідали про те, чим живуть і про що вболівають підприємці з Вінничини, Львівщини, Закарпаття та Волині. Цього разу пропонуємо вам бачення «гарячих» питань від дрібних бізнесменів зі Сходу та Півдня України.
ХЕРСОН
«ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ДОПОМАГАТИ»
Валентина СКВОРЦОВА, в.о. начальника управління економічного розвитку Херсонської міськради:
— Якщо говорити про види діяльності, то значна частина малих підприємців у Херсоні займається роздрібною й оптовою торгівлею (зокрема, на ринку). У сфері послуг популярними є ремонт автомобілів, готельно-ресторанний бізнес, операції з нерухомим майном, а у виробництві поширене виготовлення металопластикових вікон і дверей, різноманітних виробів з дерева та металу. Останніми роками міська влада намагається активніше допомагати малому бізнесу. Діє реєстраційна палата, Херсонський міський фонд підтримки підприємництва, Єдиний офіс з питань погодження документів для одержання дозволу на початок роботи об’єктів підприємницької діяльності, діє безкоштовна «гаряча» телефонна ліня для бізнесменів-початківців. Крім того, департаментами міськради ведеться моніторинг земельних ділянок та нежилих приміщень, які можуть бути використані підприємцями. Інформацію про них регулярно розміщаємо в газеті міськради та на офіційному сайті. Наприклад, за січень-травень цього року в оренду передано 81 таке приміщення. За принципом «єдиного вікна» вдало працює Єдиний офіс. Майбутній бізнесмен має нагоду кілька разів на тиждень консультуватися з представниками всіх контролюючих органів щодо необхідних документів і процедури їх отримання. А в приміщенні офісу розміщено детальний план бізнес-старту і всі подальші етапи. Загалом, ситуація з малим бізнесом у нас стабільна. У середньому частка міського бюджету, яку наповнюють саме малі підприємці, становить 5%. Не можна сказати, що це дуже гарний показник, але кризових явищ ми не спостерігаємо.
«ЗАТИСНУТИЙ З УСІХ БОКІВ…»
Сергій КУРДІНОВСЬКИЙ, приватний підприємець у сфері торгівлі канцелярськими товарами:
— Свій бізнес починав у 2002 році. Відкритися тоді було значно простіше. Кредити були доступніші (10—12% у гривнях), дозвільних документів — менше, а коштували вони дешевше і їх простіше було зібрати. Вигідніше було брати приміщення в оренду. З часом ситуація поступово ускладнювалась. Були періоди сприятливіші, кризові, але сьогодні «малий» бізнес затиснутий з усіх боків: різні інспекції, податкова, правоохоронці, рейдери... Сама система ведення бізнесу в пострадянських країнах має дуже високий рівень корупції, і Україна, на жаль, не виняток. Для того, щоб більш-менш вдало вести справи, підприємець повинен, скажімо так, стимулювати контролюючі органи. Хоча, наприклад, з правоохоронцями у мене конфліктів не виникало. Зате були проблеми з банком. Я вчасно виплачував кредитні внески, але в банку їх нараховували пізніше, відповідно, росла пеня, яка потім вилилася в круглу суму. Був судовий процес, у мене намагалися забрати приміщення магазину. І хоча законодавством передбачено лояльніші процедури вирішення таких справ, судова виконавча служба вибрала найжорсткіший, тобто, назустріч мені жодного разу не пішли, хоча, фактично, я вже не мав боргових зобов’язань перед позивачем.
Окрема ситуація з податковою. Складається враження, що в них є негласний наказ — всіма способами витиснути з підприємця певну суму, залежно від його доходів. Інспектор приходить і каже: ви дуже мало заробляєте, повинні більше. Наприклад, під час останньої перевірки нам «намалювали» 27 тисяч гривень штрафу, а коли взялися детально розбиратися, виявилося, що ми винні лише 2 тисячі... Спілкуючись з колегами, я бачу, що подібні випадки практикуються постійно. Дивно чути від друзів, які бачили, як працюють малі підприємці у Казахстані, Чехії, Польщі. Все настільки прозоро, що обходити закон просто немає сенсу.
Підготував Іван АНТИПЕНКО, «День»
МИКОЛАЇВ
«БІЗНЕСМЕНАМ СЛІД ВЧИТИСЯ І ОБ’ЄДНУВАТИСЯ»
Зараз вести малий або середній бізнес у Миколаєві досить складно. За словами власника невеликої мережі піцерій «IstantaPizza» Антона Крамора, якщо взяти шкалу складності з найвищою оцінкою 10, то в цьому місті займатися підприємництвом буде десь на 8 балів. «З кожним днем стає важче й важче, — зазначає бізнесмен. За його словами, одну з трьох точок йому довелося закрити, як мінімум на літо. Висока оренда комунальної власності, оплата електрики, зарплата персоналу, говорить він, і про прибуток можна точно не думати. Адже сьогодні немає такого попиту, який би покривав усі витрати. Також, на думку бізнесмена, варто згадати «податки» від санстанції, пожежників і т.д. Вони часто невеликі, але все одно неприємно.
«Найважливіше те, що бізнесмени роз’єднані, вони не об’єднуються в профспілки, професійні організації, — говорить про одну з проблем бізнесу директор Регіонального фонду підтримки підприємництва в Миколаївській області Володимир ЕВСЄЄВ. — Підприємець, як один в полі воїн. Він не може лобіювати законодавство, яке допомогло б йому вирішувати різні проблемні питання. І він не може себе повноцінно захистити. Особливо, коли проти будь-якого власника, наприклад ресторану, озброюється ціла група державних служб, які мають до нього грошовий інтерес. Йому з ними практично не впоратися. Разом таким власникам ресторанів було б легше». Крім того, за його словами, має місце небажання підприємців вчитися вести будь-який бізнес.
Але особо вчитися немає часу й можливостей, зізнається Крамор. Оскільки доводиться відбиватися від знахабнілих чиновників і просто постійно думати, як тримати на плаву свій бізнес. На запитання «Дня», чим би могла допомогти йому держава в бізнесі, Антон Крамор відповідає впевнено: «Головне, щоб не заважали...»
Бізнесмени обласного центру й області в першу чергу займаються торгівлею. У списку цей різновид діяльності посідав би перше й друге місця. На третьому місці стоїть сфера послуг. І лише невелику частину в решті списку займає виробництво. «Реального виробництва в області, яким займається малий або середній бізнес, настільки мало, що цих підприємців можна порахувати на пальцях руки», — говорить директор фонду. За перше півріччя 2013 р. до звідного бюджету області надійшло від єдиного податку з фізичних осіб підприємців — 52,1 мільйона гривень (5,7%). Цифри свідчать про те, що в Миколаївської області не надто сподіваються на продуктивну роботу малого й середнього бізнесу. Головними наповнювачами бюджету області залишаються великі підприємства.
Підготував Сергій СЕЛІВАНИК
ДОНЕЦЬК
«УСЕ ВИРІШУЮТЬ ЗВ’ЯЗКИ»
«У нас немає культури споживання кави. Але останнім часом багато чого почало мінятися», — говорить молодий донецький підприємець Богдан Чабан. Бізнесом він займається з 18 років. Спочатку в нього була фірма з просування в Інтернеті й надання послуг в організації брифінгів і прес-конференцій, тепер він власник однієї кав’ярні й велокофейні. Ідею своєї велокофейні він підгледів у німців. Там молодий інженер зробив абсолютно екологічний продукт — кав’ярню, що отримує електрику від того, що крутяться педалі. Робити на стільки екологічний транспорт Богдан не став. Його «машина» працює на електриці. За його словами, в Донецьку багато місць для самореалізації підприємця, головне мати бажання закріпитися в цій ніші, оскільки проблеми можуть виникнути в будь-якій сфері.
«У Донецьку клімат вельми позитивний. У нас достатня кількість вільних сфер і... вільних грошей. Не знаю, донецька це специфіка чи ні, але у нас дуже багато означають зв’язки. Чим більше в тебе знайомих у тих чи інших органах або компаніях, тим легше тобі будуватиме свій бізнес. Дуже багато вирішує дзвінок знайомому», — говорить Чабан. Спілкуючись з багатьма донецькими підприємцями, говорить він, розумієш, що однією з головних труднощів для ведення бізнесу є оренда приміщення. Проблем з податковою й реєстрацією себе як підприємця — не виникало.
Галина ГУБЕРНА, доктор економічних наук, професор Донецького державного університету управління зауважує, що всі проблеми нинішнього малого бізнесу — зовнішні. Це наявність різних видів рейдерства і усілякого впливу на бізнес, відсутність низьких кредитів для підприємців і міських і обласних фондів, які могли б допомагати розвиватися бізнесу за невеликий відсоток. Те, що сьогодні пропонують банки, на її думку, абсолютно не сприяє динамічному розвитку малого бізнесу: процентні ставки дуже високі. Ще один пункт, який гальмує розвиток, — це легалізація бізнесу. На думку економіста, законодавство ще не дійшло до того рівня, який міг би забезпечувати чисту й прозору систему кожного бізнес-суб’єкта.
Цієї ж думки дотримуються й підприємці. На думку Богдана Чабана, найголовніше, що заважає розвиватися молодому бізнесу, — це старі державні стандарти й старе радянське законодавство. Проблеми, говорить він, також виникають з місцем стоянки й орендою за цю територію, наявністю туалету, раковин тощо. Усе це не розписано й не має свого документального законного підтвердження.
Таких, як Богдан, у Донецькій області стає з кожним роком все більше. За даними департаменту економіки Донецької області, вони обирають невиробничу нішу — оптова й роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів, здійснюють операції з нерухомим майном, займаються будівельними роботами, професійною, науковою й технічною діяльністю. Показник останнього виду діяльності становить 8,5% від усієї кількості малого бізнесу.
Усього серед представників малого бізнесу в Донецькій області торік нараховувалося понад 26 тисяч підприємств, майже 22 тисячі з них — мікропідприємства. Цей показник другий в Україні після столиці. Галина Губерна зазначає, що ця кількість насправді може бути більшою, якщо враховувати індивідуальну працю — так вона називає тих, хто не реєструє свою діяльність. Відстежити її неможливо, оскільки цей розновид діяльності перебуває повністю в тіні. Але це пов’язано передусім з економічною нестабільністю країни й бідністю населення. На думку Губерної, в будь-якій області країни перспективи й можливості для підприємців є, тим паче на Донбасі. Є ще безліч незаповнених ніш, які можна було б розвивати. Як приклад, поміркувавши, експерт запропонувала фірму з пошиття одягу для працівників комунальних служб. Сьогодні двірники, кондуктори — всі носять жовті або помаранчеві жилети, та й тих часто не вистачає на всіх. «Зовнішній вигляд дуже багато означає. Займатися пошиттям такого одягу міг би тільки малий бізнес. А міська влада могла б проводити тендери на закупівлю продукції», — коментує вона. Але найголовніше, що зазначає експерт, це можливість розподілу праці: одна людина не повинна все контролювати. «Малий бізнес — це відкрита система. І вона має залишатися такою», — підсумувала експерт.
Підготувала Катерина ЯКОВЛЕНКО, «День»
ДНIПРОПЕТРОВСЬК
«ЧИНОВНИКИ РОБЛЯТЬ УСЕ ДЛЯ ВЛАСНОЇ ЗРУЧНОСТІ»
Про ситуацію з малим і середнім бізнесом у Дніпропетровську «Дню» розповів начальник управління розвитку підприємництва й інвестицій департаменту економіки Дніпропетровської міськради Микола ШЕВЧЕНКО:
— Ми періодично проводимо опитування серед підприємців, щоб виявити проблеми та дізнатися їхню думку щодо важливих питань. Останнє таке опитування ми проводили на початку року. Виявилося, що існує кадрова проблема — керівники приватних підприємств не можуть знайти хороших фахівців у різних сферах, а інколи на таких людях тримається цілий напрямок бізнесу. Проблемою також залишається пошук нових напрямків роботи, оскільки в старих з’являються потужніші конкуренти й поступово витісняють представників середнього й малого бізнесу. Підприємці скаржаться й на недосконалість земельного й податкового законодавства. Слід зазначити, що робота податкових інспекцій останнім часом значно покращилася. Завдяки новій системі обслуговування практично зникли черги в податкових — це зазначають усі підприємці. Якщо 2011 року приблизно 60% опитаних були незадоволені роботою податківців, то зараз їхня кількість скоротилася більш як удвічі. Свою роль відіграло впровадження електронної звітності та єдиних офісів у дозвільній системі. Хочу ще зауважити, що бізнес-портал на офіційному сайті Дніпропетровської міськради відвідують близько 100 тисяч користувачів інтернету, а 30 тисяч — скористалися послугами дистанційного навчання. Тому робота щодо поліпшення умов для роботи малого й середнього бізнесу поступово просувається».
Приватний підприємець з Дніпропетровська, який попросив не називати його ім’я, певною мірою згоден з чиновником:
— Так, дійсно, в районній податковій інспекції сталися істотні зміни в обслуговуванні підприємців. Раніше під час здачі квартальних звітів або подання заявок для роботи наступного року стояли величезні черги. Сама процедура забирала кілька хвилин, але скупченість, нервування й годинне стояння в чергах вимотували нерви. Нерідко було й так — через помилки або описки доводилося заново заповнювати бланки звітності й знову займати чергу. Узагалі, з податкової майже завжди виходили «в милі». Тепер ситуація докорінно змінилася. Чергу слід займати в електронному терміналі. Автомат видає тобі квитанцію з номером, у якій зазначено відповідне вікно. Після цього сідаєш на канапку в холі й чекаєш оголошення на моніторі. Черг практично немає — навіть дивуєшся, чому цього не зробили раніше. Крім того, розширилися терміни подання звітності й сплати єдиного податку. Утім «дуризми» трапляються й зараз. Наприклад, у другому кварталі цього року несподівано внесли зміни до бланку звітності, й тепер необхідно в сумі податку зазначати не лише гривні, а й копійки. Упродовж багатьох років нас сварили за те, що підприємці помилково вказували ці копійки. Доводилося заповнювати форми звітності. Нарешті людей привчили, але хтось у Києві вирішив, що копійки таки потрібні. І процес пішов у інший бік — не знаю, кому від цього стало легше». Крім того, набагато «консервативніше» працює Пенсійний фонд — там усе по-старому: навіть форми звітності заповнити ніде, доводиться писати на підвіконні або на коліні. Щоправда, для подання паперів на першому поверсі з’явився спеціальний офіс, — зазначає підприємець. — Виходить подвійний контроль — після двох інспекторів і, відповідно, двох черг треба постояти в третій. Просто для того, щоб здати папери. Нинішнього року Пенсійний фонд теж «приголомшив» підприємців. Зазвичай «єдиноподатники» мали звітувати в ПФ за сплату єдиного соціального внеску протягом першого кварталу. А нинішнього року хтось вирішив — до середини лютого! Звісно, підприємці, які не квапилися, — вскочили в халепу. Їм довелося сплатити штраф — як мінімум 170 гривень. Начебто дрібниця, але у багатьох склалося враження, що зробили це з метою поповнення скарбниці. Залишається питання: невже не можна інформувати підприємців про подібні новації, наприклад, за допомогою електронної пошти. На такі «рацпропозиції» можна почути одну відповідь — вас надто багато. Пояснюють, що з метою інформування підприємців дається оголошення до однієї з обласних газет або на телебачення. Але як можна помітити цей рухомий рядок на одному з каналів, якщо телевізор у мене приймає 70 каналів? Звісно, таке інформування є формальним. Тим часом, питання не дріб’язкове, бо вже не раз несподівано мінялися розрахункові рахунки, на які слід перераховувати єдиний соціальний внесок. Відправив гроші на старий рахунок — і потім повертай їх півроку. А можуть і виписати штраф! Таке ставлення до підприємців просто ображає. Складається враження, що чиновники роблять усе для власної зручності й навіть, можливо, на шкоду.
Підготував Вадим РИЖКОВ, «День»
