Налагодження дієвого соціального партнерства між найманими працівниками, державою і бізнесом для нашої країни є однією з найгостріших проблем. Досить часто сторони не лише не чують, але й не слухають одне одного.
На щастя, цього не можна сказати про вугільну промисловість, яка потерпає від невирішених соціальних питань, напевне, навіть більше, ніж інші сектори реальної економіки. Спільне прагнення налагодити мости між профспілками (вони представляють інтереси шахтарів) і роботодавцями (в особі держави), в ході здійснення так званого зарплатного проекту було продемонстровано на пленумі ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості (ППВП), який відбувся минулого тижня.
Як і прийнято, насамперед відзначали досягнуті успіхи. Зокрема, рівень розрахунків за відвантажене вугілля наблизився до 100%, що забезпечує регулярне отримання поточної зарплати; налагоджена доставка шахтарям вугілля для опалювання будинків, своєчасно і в повному об'ємі на шахти надходять бюджетні кошти. Під натиском профспілки (саме таке формулювання було дане в доповіді голови ППВП Віктора Турманова), Мінвуглепром видав наказ про перехід з квітня 2007 р. на тарифні ставки і оклади з урахуванням рівня мінімальної зарплати 400 гривень. Номер відповідного наказу міністра Сергія Тулуба (29) знає сьогодні кожен гірник.
Хоча було висловлено і чимало взаємних докорів. Досі урядові рішення щодо підвищення мінімальної заробітної плати стосувалися всіх, окрім шахтарів. Така ситуація певною мірою повторюється і тепер. Як зазначив Турманов, сигнали з місць свідчать про те, що не всі підприємства мають намір підвищувати тарифні ставки у квітні. Указавши на це Мінвуглепрому, пленум зажадав іти далі й перейти в нинішньому місяці на мінімальну заробітну плату (420 грн.), яка встановлена з 1 квітня, а з 1 липня — на 440 гривень та з 1 жовтня — на 460. У постанові пленуму зазначили, що саме це і стане основним напрямом діяльності профспілки на найближчий період.
У присланому «Дню» пострелізі прес-служба профспілки назвала дискусію в київському Будинку профспілок «гострою». І це не гіпербола. На пленумі, зокрема, зазначалося, що сьогодні ще не позбулися всіх випадків затримки виплати поточної заробітної плати на підприємствах галузі. На початок квітня борг по лютневій зарплаті становить 89 мільйонів гривень (заборгованість минулих років — 164 мільйони). Це спричиняє затримки сплати страхових і інших внесків до соціальних фондів. Штрафи і пеня, які через це нараховуються, в результаті важким тягарем лягають на економіку вугільних підприємств, а працівники, які вже отримують право на пенсію, не можуть її оформити... Профспілка також наполягає на виконанні норми галузевої угоди і положень Гірничого закону України, що передбачає оплату за електроенергію і газ працівникам вугільних підприємств, які проживають в будинках з централізованим опаленням. Дісталося на пленумі і чиновникам Мінвугілля, які, всупереч законодавству, не узгоджують підготовлювані рішення в соціально-економічній сфері з профспілкою. Різко критикували на пленумі також і Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін, а також інші міністерства і відомства, які гальмують прийняття проекту закону про престижність шахтарської праці. Їхніми стараннями, як зазначали функціонери профспілки, від цього актуального документа залишилася одна назва. А тим часом уже зараз у галузі гостро відчувається нестача кваліфікованих працівників. «Через два-три роки на шахтах узагалі нікому буде працювати», — запевняли в своїх виступах шахтарі.
Стурбованість цією проблемою спричиняє повне розуміння і в міністерстві. Досить тривожно звучали цифри, озвучені Сергієм Тулубом: лише торік кількість гірників очисних забоїв (24 тисячі), яких на шахтах називають «грозами», скоротилося на 10%, тобто майже на 2,5 тисячі. На думку міністра, вкрай необхідно залучати до вугільної галузі молодь. І, виступаючи на пленумі, він, зокрема, заявив наступне: «Ми вважаємо, що цей закон повинна прийняти нинішня Верховна Рада. На мою думку, в середу (18 квітня) його винесуть на засідання Кабінету Міністрів. Я часто чую: а чому тільки шахтарям? Вчора я такому діячу сказав: «Пішли зі мною в шахту, до наших «крутих» (шахтарі, які працюють на крутих вугільних пластах. — Авт. ), і ти відразу все зрозумієш, і в тебе зміниться ставлення до шахтаря і його праці»... Міністр виклав деякі положення проекту закону, який зробить шахтарську працю і більш привабливою, і більш шанованою. Рівень мінімальної зарплати для розрахунку тарифних ставок, згідно з цим законом, має бути на 25% вищим, ніж законодавчо встановлена мінімальна зарплата. Ставка податку з фізичних осіб для всіх, хто працює під землею, буде (у разі його прийняття) знижена до 10%. Мінімальна пенсія, при стажі понад 10 років, повинна становити 80% від середньої зарплати. Молоді вугільники отримають допомогу в забезпеченні житлом, з кредитами, при навчанні дітей...
Тулуб по-діловому сприйняв критику, що звучала на пленумі на адресу чиновників свого відомства, але при цьому дав зрозуміти, що і профспілка могла б бути більш вимогливою у відстоюванні прав робочих. Для ілюстрації був приведений, зокрема, приклад Селідовугіллля, керівництво якого при видачі зарплати за лютий використало тільки чверть коштів, що поступили для цього. «Я думаю, тут і профспілці треба було запитати керівника, в чому ж справа. Я його викликав для звіту, — продовжив міністр, — а він не приїжджає, ховається в лікарні». А ось у Львіввугіллі вирішили не вводити підвищені ставки оплати праці для робочих основних професій. І місцева профспілка , як це не дивно, «проштампувала», однак, як сказав Тулуб, за перші три місяці року підприємством було отримано 144 мільйона гривень для підвищення оплати праці... Міністр кинув докір керівникам підприємства, а разом з ними — і профспілковим активістам ще й з приводу того, що вони не приділяють належної уваги створенню необхідних умов для шахтарів, і їм після зміни навіть ніде помитися. «Ви думаєте, я буду терпіти таких керівників?!», — пригрозив Тулуб і попросив у цих питаннях допомоги у профспілки.
Це звертання знайшло підтримку. Коментуючи виступ міністра, Турманов нагадав, що при колишньому керівництві галузі рішення профспілкових пленумів частіше за все залишалися на папері, оскільки не сприймалися в міністерстві. «А коли людина починає працювати і збирає робочу команду, то люди бачать це, але хочуть більшого, тому висловлюють міністерству свої вимоги, — сказав профспілковий лідер. — Ми бачимо всі проблеми і будемо їх разом вирішувати і наводити порядок. Профспілки готові взяти під контроль керівників, які не розуміють...». А ще представники більшості трудових колективів усіх вугільних регіонів України прийняли звернення у зв'язку з політичною кризою, що загострюється. У ньому, зокрема, зазначається, що спричинена політиками криза влади руйнує надії на відродження вугільної промисловості й поліпшення життя населення не лише шахтарських міст і селищ, а й усієї країни.
