Колишній завод імені Лепсе, а нині колективне підприємство «Київтрактородеталь» давно відоме в Україні як один із найбільших виробників сільськогосподарської техніки. Щоправда, був у підприємства період спаду, коли наша продукція, популярна і в країні, і за кордоном, виявилася неконкурентоспроможною на світовому ринку, оскільки була переобтяжена витратами на утримання соціального сектора. Але наш колектив, як і багато інших підприємств країни, зумів цей недолік подолати. І до останнього часу завод успішно працював.
Але цього літа наше благополуччя закінчилося. У липні правоохоронні органи затримали генерального директора підприємства Геннадія Гершмана. Його обвинуватили в незаконному продажу спорткомплексу «Металіст» футбольному клубу «Динамо — Київ». (Заяву до прокуратури написав пан Апаров, який не є співробітником заводу). Саме цей напівзруйнований об’єкт і тиснув на собівартість нашої продукції, оскільки постійно вимагав витрат на своє утримання (персонал, ремонт, електроенергія, опалювання). Це була наша колективна приватна власність, і рада підприємства вирішила, що її треба позбутися. Сьогодні нашого директора обвинувачують у тому, що об’єкт продали за заниженою вартістю (такою була причина затримання Гершмана, вказана в протоколі).
Цікаво, що такого висновку правоохоронці дійшли на основі акту оцінки, виконаного фірмою «Некос-Риелті» не до, а значно пізніше продажу (працівники підприємства дізналися про нього тільки з кримінальної справи проти директора). Зважаючи на нього, спорткомплекс треба було реалізувати не за 2,4 мільйона гривень, а за 11 мільйонів. Звучить переконливо. І Печерський суд на початку серпня продовжив термін ув’язнення для нашого директора до двох місяців, а Апеляційний суд м. Києва відхилив апеляційну скаргу на це рішення і прохання адвокатів змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд. Колектив тим часом дивується: чи є підстави утримувати під вартою 53-річну людину з хворим серцем? Хто з власників, тобто членів нашого трудового колективу, виступив із позовом проти директора? Наскільки ми знаємо, такого позову ніхто не подавав. Більш того, до правоохоронних органів спрямоване рішення ради трудового колективу, в якому стверджується, що збитків підприємству не завдано, а навпаки, продаж спорткомплексу в 2003 році був єдино правильним рішенням, що допомогло підприємству уникнути фінансових труднощів. На правоохоронців не діють і свідчення членів ради трудового колективу, які одностайно стверджують, що продаж спорткомплексу «Металіст» абсолютно законний та прозорий, що підтверджують усі документи, а головне — здійснений в інтересах власників — членів трудового колективу. Усе це викликає в нас підозру, що ця колізія кимось завбачливо організована...
Проаналізуймо факти. З одного боку, вони свідчать, як оперативно, професіонально та жорстко під пильним керівництвом заступника генерального прокурора Віктора Шокіна (саме з його легкої руки й була порушена кримінальна справа на Геннадія Гершмана) діяли працівники прокуратури і при затриманні, і в судах. А з іншого боку, коли йшлося про реальні збитки підприємства, ми стали свідками цілковитої бездіяльності прокуратури.
Буквально за тиждень до затримання Геннадія Гершмана, невелика група колишніх співробітників заводу, серед яких колишній заступник директора з питань економіки Олег Дворнік, Ольга Плюскач, Андрій Кучеренко, а також Вадим Хазін та Андрій Апаров, які не мають до заводу жодного стосунку, діючи силою та розмахуючи рішенням Цюрюпінського суду про зміщення Геннадій Гершмана з посади директора (згідно зі статутом підприємства подібне рішення може ухвалити тільки раду підприємства) та призначення на посаду виконувача обов’язків директора Дворніка, увірвалася на територію заводу і, заволодівши його печаткою та документами, три дні блокувала будівлю заводоуправління. Але рада трудового колективу виявила свою недовіру новоявленому директору та не підтвердила його повноважень, знову призначивши генеральним директором Гершмана. Однак Дворнік не повернув печатки і документів. Про це керівництво підприємства подало заяву до РВВС Солом’янського району, але жодних дій стосовно зловмисників не здійснювали. Більш того, начальник РВВС пан Манасян навіть не дозволив підприємству відновити вкрадену печатку. Практично без наслідків залишилася й заява до прокуратури Солом’янського району з проханням порушити кримінальну справу за фактом крадіжки печатки підприємства. Справу начебто й порушили, про що свідчить відповідь Солом’янської прокуратури, але віз і нині там — печатки в підприємства немає. У цій справі до прокуратури навіть не викликали жодного свідка. Тим часом Дворнік і його партнери, як нам відомо, безкарно користуються печаткою підприємства та намагаються домовитися з приватними охоронними фірмами про новий штурм заводу. І ще одна цікава та важлива деталь: вищезгадана фірма — експертний оцінювач належить батькові того самого пана Хазіна, який брав активну участь у незаконному захопленні підприємства, його печатки і документів.
Тим часом прокуратура вдає, що вона про все це не знає. Куди поділося її завзяття, яке так ревно демонструвалося при арешті Геннадія Гершмана? А завод без украденої печатки просто не може нормально працювати, укладати контракти, виконувати їх і платити податки державі. Наші західні партнери загрожують розірвати всі договори поставок не лише з нами, а й з іншими великими українськими компаніями. Суму збитків підприємству вже зараз оцінюють у 500000 гривень. Хто їх відшкодовуватиме?
