У земельному фонді України 33 мільйони гектарів ріллі, і його вартість, за підрахунками фахівців, перевищує 300 мільярдів гривень, або приблизно $60 мільярдів. Однак можна сумніватися навіть в порядку названих цифр, оскільки найкращі в Європі й навіть у світі українські чорноземи ще ніхто й ніколи в ринкових умовах не продавав. У статусі ринкової України зберігається значне вилучення: земля у нас ніяк не стане товаром. Верховна Рада у вівторок ще на один рік, до 1 січня 2008 року, продовжила мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. За відповідний Закон одностайно, впевненою конституційною більшістю проголосували: регіонали (180), бютівці (109), соціалісти (30), комуністи (21) і навіть 8 нашоукраїнців.
Згідно із Законом, до 1 січня 2008 року забороняється внесення права на земельну частку (пай) у статутні фонди господарських товариств, не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільгосппризначення державної і комунальної власності (за винятком викупу їх для суспільних потреб), купівля-продаж або відчуження іншим способом земельних ділянок, заміна цільового призначення використання земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільгоспвиробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості), власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого сільського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину чи обміну земельної ділянки на іншу.
Але й з 2008 року мораторій може діяти, якщо з вказаної дати не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр і про ринок земель. А ось договори (в тому числі й довіреності), підписані під час дії заборони на купівлю-продаж чи відчуження іншим способом земельних ділянок і земельних часток (паїв), є, згідно з ухваленим законом, недійсними з моменту їх підписання (засвідчення).
Уряду доручено в шестимісячний термін після набуття цим Законом чинності подати на розгляд Верховної Ради законопроекти про внесення змін до Законів «Про іпотеку», «Про оренду землі», що стосуються можливості застави майнових прав на земельні ділянки для отримання кредитів, зокрема й довгострокових, а також розробити й затвердити нормативно-правові акти, спрямовані на вдосконалення методики оцінювання земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Чим викликана така одностайність народних обранців у такому складному питанні? Мабуть, найкраще це пояснює позиція Асоціації фермерів і приватних землевласників України. Напередодні голосування фермерська громадськість закликала Верховну Раду не відміняти, а продовжити мораторій на продаж землі ще на рік. Президент АФЗУ Іван Томіч на прес-конференції у Києві в понеділок зауважив, що у разі неприйняття до нового року законопроекту про продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель АФЗУ має намір пікетувати Верховну Раду. «Ми будемо там (під парламентом) стільки, скільки потрібно, аби вирішили це питання», — обіцяв Томіч. На його думку, скасування мораторію на продаж сільгоспземель може спричинити з нового року втрату багатьма селянами своєї землі, оскільки близько 70% українських чорноземів, за оцінками Томіча, вже мають потенційних власників, які готові їх придбати. При цьому лідер фермерів вважає, що значна частина сільгоспземель може бути придбана за цінами, набагато нижчими, ніж ринкові. Він також побоюється, що у разі затягнення процесу прийняття законопроекту про продовження мораторію, Президент України може не встигнути підписати цей документ до нового року.
Постає запитання: куди усього лише через рік подінуться всі ці потенційні власники, які нині у передчутті вигідних покупок? Відповідь на нього дав у коментарі, надісланому «Дню», президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко. «З одного боку — це непрогресивний крок, оскільки він затримує введення ринку землі в Україні, а з іншого — можна вважати, що це вимушені дії Верховної Ради...». Козаченко зазначає, що сьогодні УАК «над усе хвилює, чи зможе парламент зробити так, аби не було ще одного мораторію, йдеться, передусім, про прийняття тих законів, без яких функціонування ринку землі неможливе». «Якщо розглядати даний законопроект як крок до напрямку ініціювання більш активних дій щодо прийняття законів, то УАК підтримує це рішення, — зауважує президент УАК. — Якщо ж відстрочка здійснена з тією метою, аби на кінець 2007 року вкотре сказати: ми не встигли ухвалити ці закони, проекти яких, до речі, вже розроблені й знаходяться у Верховній Раді другий рік, то сьогоднішнє рішення є невдалим і не принесе користі нашій державі».
І дійсно, реформи сільськогосподарського виробництва спіткнулися об заборону на продаж землі, й нині українське сільське господарство, попри те, що має в своєму розпорядженні найкращі у світі землі, просто занепало. Обсяги виробництва сільгосппродукції в Україні, за даними статистики за 11 місяців, незважаючи на хороший урожай, знизилися на 0,9% порівняно з січнем-листопадом 2005 року. За даними Держкомстату, виробництво сільгосппродукції аграрними підприємствами збільшилося на 0,8%, однак в індивідуальних і сімейних господарствах скоротилося на 2,2%. Ці господарства дають мінус як у виробництві продукції тваринництва (на 1,3%), так і в рослинництві (на 2,7%). Це свідчить про те, що дрібнотоварне виробництво, що трималося переважно на каторжному ненормованому труді старших поколінь українських селян і, що гріха таїти, на безплатних «запозиченнях» з крупнотоварного сектору, більше не в змозі конкурувати з великими сучасними господарствами. Земля чекає на ефективного господаря, який володітиме сучасною технікою, агротехнічними знаннями, добривами й засобами захисту рослин. Думається, стомлені від непосильної й, головне, непродуктивної праці селяни не сидітимуть на цій землі як собака на сіні. Уся справа в тому, якою буде ціна. Мабуть, за цим має уважно стежити держава і зробити так, щоб вона була не просто справедливою, а й дала б змогу селянам розпочати нове життя чи то в містах, чи то в сільській сфері обслуговування, де роботи також непочатий край.
