Депутати зробили нову спробу розширити права держави в регулюванні аграрного експорту. Після різкої критики бізнесу законопроекту № 8053, яким слуги народу пропонували дозволити експорт соціально важливих груп аграрних продуктів державному агенту, в стінах парламенту з’явився дещо змінений його аналог.
Відмінність законопроекту № 8163 про внесення змін до Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні» (щодо експорту зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) від свого попередника в створенні державного оператора, але тільки з експорту зерна. Причому частка держави в його статутному фонді повинна становити не менше 25% і більше відсотків. Саме зерновий агент визначатиме на конкурсі Кабміном. В документі також пропонується дозволити експорт збіжжя сільгоспвиробникам, іншим суб’єктам господарювання та державному оператору. Автори документу в такий спосіб сподіваються полегшити доступ виробникам зерна на зовнішні ринки, активізувати експорту роль держави, покращити зовнішньоторговельний баланс та отримати додаткові доходи до державного бюджету.
Натомість опитані «Днем» експерти попереджають, що подібні ініціативи призведуть до монополізації зернового ринку та завдадуть невідворотної шкоди аграрно-промисловому комплексу та іміджу країни.
Законопроектом 8163 намагаються дуже серйозно дестабілізувати роботу ринку зерна, прибравши з нього головних конкурентів (зернотрейдерів), та лишивши тільки державного оператора, розповідає «Дню» заступник генерального директора Української агарної конфедерації (УАК) Олександр Ярославський. «Якщо буде один покупець (державний), то про яку конкуренцію йтиме мова? — резюмує він. — Це буде диктування цін, які вигідні уряду для стримування інфляції».
З ним згодний президент асоціації «Український клуб агарного бізнесу» Алекс Ліссітса. В експерта декілька запитань до тексту нового законопроекту. Запитання перше — чому з ринку так і не прибирають дрібних посередників-перекупників, які й формують додаткові націнки на врожаї при перепродажі товару зернотрейдерам? Запитання друге — якщо держава хоче мати власного експортного зернового агента, то чому її частка в його статутному фонді не 100%, а тільки «не менше 25%»? Усе це, на думку Ліссітси, наштовхує на роздуми про масштабний перерозподіл ринку, або ж про створення схем, користь яких для виробника сумнівна.
Не вірять опитані виданням експерти і в полегшення доступу простих виробників до експортних ринків. В Україні, на думку Ярославського, не більше 100 сільгоспвиробників самостійно напряму можуть експортувати зерно за кордон. Але й їм буде дуже важко почати реальну роботу в цьому напрямку, бо для цього потрібно вкладати величезні кошти в логістичні витрати та мати досвід організації транспортних поставок закордон. Якщо в таких компаній всього цього бракує, деталізує Ярославський, що вже говорити про дрібніші, яких, за його даними, нараховується близько 60 тисяч (43 тисяч фермерських господарств та ще 20 тисяч дрібних та великі сільгосппідприємств). Вони просто не зможуть скористатися своїм правом і будуть змушені здавати вирощений врожай держагенту, за ціною, вигідною уряду, підсумовує він.
Отож, якщо держава ризикне ступити на шлях експорту в запропонованій депутатами формі, то, напевніше, отримає негативну зворотну дію, вважають експерти.
На правильність розміркувань вітчизняних фахівців наштовхують і заяви деяких іноземних асоціацій, що об’єднують закордонних інвесторів українського АПК. Так, Американська торгівельна палата (АТП) в Україні в своєму листі до Президента України вказала, що прийняття законопроекту №8053 несе ризик ліквідації вільного ринку та встановлення державної монополії на експорт харчової та сільськогосподарської продукції. В АТП вважають, що через такий механізм встановиться контроль держави над зерновим ринком і уряд зможе приймати рішення на свій розсуд стосовно того, хто отримає ліцензію на експорт та буде встановлено монополію однієї або кількох компаній у сфері експорту харчових продуктів та сільськогосподарської продукції. У результаті таких дій, підсумовують у своєму листі фахівці Американської торгової палати, може різко знизитися фінансування українських фермерів та підприємств харчової промисловості іноземними компаніями, а інвестиційному іміджу країни буде завдано невиправної шкоди. Зрештою, з українського ринку можуть піти потужні іноземні компанії, говориться в листі АПУ, а проти самої країни можуть бути подані багатомільярдні міжнародні позови у зв’язку з втратою інвестицій і доходів.
Цього допустити не можна, наголошують українські експерти, бо втрати будуть значними. Протягом останніх 5 років іноземні компанії інвестували 2 мільярди дол. в українське АПК. «Якщо ці іноземні компанії та великі зернотрейдери підуть з українського ринку, то на потужні аграрні інвестицій в найближчі 2 — 3 роки сподіватися не варто», — вважає Ліссітса. За даними ж УАК, в останні роки дев’ять потужних зерноторговельних компаній профінансували сільське господарство через форвардні закупівлі на суму близько 4 мільярдів гривень, тоді як реальні інвестицій в попереднє фінансування товаровиробників становлять сотні мільйонів гривень щорічно.
