Цьогорічні запаси зерна (на 1 листопада 2012 року) в аграрних підприємствах і підприємствах з його зберігання та переробки на 22% менше, порівняно з минулим роком. Про це повідомляє Державна служба статистики. За її даними, зернові запаси на даних підприємствах сягають 21,3 мільйона (пшениці — 8,2 мільйона тонн, ячменю — 2,5 мільйона тонн, кукурудзи — 8,9 мільйона тонн, жита — 0,4 мільйона тонн). Свіжі дані Держстату «підігріли» зернове питання, яке протягом останнього місяця і так не сходить з вуст експертів, виробників, трейдерів, переробників та хлібопекарів.
Першу хвилю дискусій спричинила заява аграрного міністра про те, що з 15 листопада 2012 року може бути введено обмеження з експорту пшениці. Причина можливих обмежень — зернотрейдери впритул наблизилися до експортного максимуму (4,5 мільйона тонн), дозволеного в меморандумі між Мінагропромом і трейдерами. Втім, з наближенням до 15 листопада прозвучала інша заява, що, мовляв, держава відмовилася від свого наміру і відтермінувала час «Ч» для прийняття рішення по вивезенню пшениці до 1 грудня 2012 року, збільшивши при цьому експортний максимум для трейдерів до 5,5 мільйона тонн. Треба сказати, що ці розрізнені заяви вплинули на міжнародний та внутрішній ринок.
Подальший розвиток зернове питання отримало і в іншому контексті: почали справджуватися прогнози про подорожчання хліба для населення. Так, на початку тижня в столиці «Київхліб» підвищив ціни на хліб «Український» та батон відповідно на 17% та 9,7%. І це при тому, що чиновники запевнили — підстав для подорожчання немає. «Ми вже неодноразово підкреслювали, що міська влада не бачить економічного підгрунтя для підвищення ціни на хліб. Особливо це стосується соціальних сортів хліба. Така ж позиція КМДА і щодо інших рецептурних сортів», — сказав заступник голови КМДА Анатолій Голубченко. Що ж, мабуть, розуміючи, що таке пояснення не заспокоїть і не переконає населення, столична влада пригрозила хлібопекарському підприємству Антимонопольним комітетом та Генпрокуратурою.
Тим часом країна підсумовує зерновий урожай. Уже намолочено 43 мільйони тонн зернових і зернобобових культур із 14 млн га (95% планованих до збирання площ), йдеться у повідомленні Мінагропроду. Загалом цьогорічний урожай зерна в Україні, за даними аграрного міністерства, 2012 року становитиме близько 46,2 мільйона тонн проти рекордних 56,7 мільйона тонн 2011-го. Як правильно ним розпорядитися, аби країна була сита і фермери були з прибутком (адже заборона експорту — це автоматично позбавлення останньої частини доходів)? Де має пролягати межа зернового експорту, який не створюватиме загроз для продовольчої безпеки країни? Про це та про інше в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів президент Української зернової асоціації (УЗА) Володимир КЛИМЕНКО:
В АГРАРНОМУ ФОНДІ 1,9 МІЛЬЙОНА ТОНН ЗЕРНА
— Які аргументи стали підставою для Мінагрпопроду, аби відстрочити з 15 листопада до 1 грудня час «Ч» для ухвалення рішення стосовно запровадження обмежень на експорт пшениці?
— Було кілька чинників. Почнімо з того, що до уряду зверталися самі виробники зерна, тому що обмеження експорту — це зменшення їхніх доходів, що, поза сумнівом, позначиться на майбутньому врожаї. Окрім того, постійний моніторинг робочої групи трейдерів, Мінагропроду, галузевих асоціацій засвідчив, що стан озимини задовільний. Ще один аргумент — наявність в Аграрному фонді 1,9 мільйона тонн зерна. Тобто в державних засіках запас пшениці цілком дає змогу впродовж 4—5 місяців годувати хлібом всю Україну. Вплинуло ще й те, що в українських зернотрейдерів «горіли» контракти на постачання 100—200 тисяч тонн зернових до Єгипту і Йорданії. Коли 15 жовтня прозвучала інформація, що експорт пшениці з України може закритися, надійшло звернення від Єгипту, що в такому разі будуть зірвані контракти з Україною (адже трейдери не встигали їх закрити до встановленого терміну) і, відповідно, був величезний ризик, що Україна може втратити ці ринки. Усе в комплексі й зумовило те, що ми з Мінагрпопродом домовилися повернутися до питання запровадження обмежень на експорт пшениці з 1 грудня при фактичному експорті в 5,5 мільйонів тонн.
МИ МОЖЕМО СПОКІЙНО ВИВЕЗТИ БЛИЗЬКО 6,5 МІЛЬЙОНА ТОНН ПШЕНИЦІ
— Скільки, на ваш погляд, Україна може вивезти зерна без втрати для продовольчої безпеки населення?
— Експортний потенціал України становить ще близько мільйона тонн пшениці. Тобто ми можемо спокійно вивезти близько 6,5 мільйона тонн пшениці. Якщо нам не вдасться зробити це зараз, то експорт може бути відновлений навесні.
— Як ви оцінюєте нинішню модель регулювання зернового ринку? У чому її плюси та мінуси порівняно з попередніми підходами?
— Щоб відповісти на це запитання, пригадаймо, а як регулювався зерновий ринок останні 10 років. Застосовувалися чотири різні моделі його розвитку. У 2001 році був так званий ліберальний ринок, коли зерно експортували без будь-яких обмежень. Усе скінчилося імпортом близько трьох мільйонів тонн пшениці. Потім у 2006—2007 роках держава вже не пішла на вільний експорт і, побачивши загрозу певного дефіциту, заборонила експорт, навіть не попередивши про це учасників ринку. Як результат, збитки лише зернотрейдерів сягнули 100 мільйонів доларів, а, за розрахунками Української аграрної конфедерації, аграрії втратили десятки мільярдів гривень! Це була друга модель. Третя вилилася у квотування зернового експорту. Але цю гарну ідею запороли непрозорим розподілом квот. У результаті 5 всесвітньо відомих компаній через затримки з видачею «висновку» в департаменті Мінагропроду запізнилися з документами в Мінекономіки і втратили можливості брати участь у розподілі квот. Квоти вони так і не отримали. У результаті — світовий скандал, і суди з цього приводу й досі тривають в міжнародному арбітражі.
Четверта модель — нинішня — гарна, оскільки ніхто (ні виробники, ні трейдери, ні держава) не зазнав збитків. Згідно з домовленістю між Мінагропродом і учасниками зернового ринку, в разі загрози продбезпеці держава попереджає учасників ринку про застосування експортних обмежень за 2 місяці до їх запровадження. При цьому щодо кожної сільськогосподарської культури існує допустимий експортний баланс. Використання 80% цього балансу — це привід для спільних зборів трейдерів, фермерів і Мінагропроду, аби зрозуміти, які дії держави будуть далі. Такий механізм дає змогу прогнозовано працювати.
— Ваш прогноз: чи буде з 1 грудня 2012 року запроваджено заборону на експорт пшениці?
— Чи буде заборона на експорт пшениці з 1 грудня — цього ніхто не знає. Якщо на 1 грудня 2012 року по експорту наблизимося до позначки 5,5 мільйона тонн, то Кабмін може запровадити обмеження. А якщо не досягнемо, то сенсу їх запроваджувати немає. Окрім того, не варто забувати, що до цього часу може змінитися і склад уряду, адже в Україні відбулися парламентські вибори. Запроваджувати експортні обмеження щодо інших основних сільськогосподарських культурах сьогодні передумов немає.
— А чи правда, що в поданому на узгодження трейдерам оновленому варіанті меморандуму щодо зернового ринку з’явилися нові пункти? Розкажіть про них.
— Так, у проекті меморандуму з’явилася фраза про те, що нарівні з обмеженням експорту пшениці можуть запроваджуватися обмеження для вивезення продуктів переробки з пшениці, тобто на борошно та висівки. Якщо це залишиться, то я не підпишу цього документа. Я проти, тому що збитки для виробників борошна та висівок вимірюватимуться мільйонами гривень, а економія зерна становитиме лише кілька сотень тисяч тонн. Для розуміння: за 9 місяців 2012 року Україна експортувала лише 94,61 тисяч тонн борошна і 300 тисяч тонн висівок. Про яке обмеження ми говоримо, необхідно, навпаки, збільшити продаж за кордон борошна і висівок, адже це продукти з доданою вартістю.
— Чи відвоювала Україна втрачені раніше (через різноманітні обмеження) експортні ринки зерна?
— Ми не лише відвоювали, а й завойовуємо нові. Чому так? Сьогодні населення планети нестримно зростає з 7 до 9 мільярдів. До того ж тих, хто голодує, на земній кулі вже близько мільярда осіб. Це той чинник, який дає змогу навіть за тимчасової втрати експортних ринків швидко освоїти нові. У перспективі Україні цікаві Саудівська Аравія, Індія, Китай, Південна Корея. До того ж у сфері довгострокової співпраці необхідно розглядати різне постачання продовольства, зокрема і в обмін на ресурси, яких у нас бракує, приміром енергоресурси.
АГРАРНІ РОЗПИСКИ СПРАЦЮЮТЬ, ЯКЩО ЦІНИ НА АГРАРНУ СИРОВИНУ ВИЗНАЧАТИМУТЬСЯ НА ЧИКАЗЬКІЙ БІРЖІ
— Як вплине на розвиток агросектора ухвалення законопроекту «Про аграрні розписки»?
— Аграрні розписки успішно діють у Бразилії. З їх допомогою бразильські аграрії отримують до 30% всіх необхідних для посівної коштів. Що це дасть Україні? Якщо документ підпише глава держави, то це передусім наведе лад на зерновому ринку, тому що бартерні операції сьогодні на внутрішньому рику існують, але без правил. По-друге, аграрії дістануть доступ до дешевих кредитних ресурсів в обмін на гарантію постачання майбутнього урожаю. Окрім того, законопроектом про аграрні розписки прописуються не лише права, а й обов’язки держателів і тих, хто видає розписки. Трейдер, що видав гроші, має право хоч щодня приходити на поле фермера і дивитися, як технології виконуються, як зерно росте. Усі розписки зводяться в єдиний Державний реєстр, що дає змогу уникнути маніпуляцій з майбутнім врожаєм.
На мій погляд, аграрні розписки дадуть друге дихання українському АПК. Усі учасники ринку користуватимуться аграрними розписками. Для фермерів вони дадуть доступ фактично до безпроцентних кредитів з боку трейдерів, виробників засобів захисту рослин і техніки. Та є одне маленьке «але»: аграрні розписки спрацюють, якщо ціни на аграрну сировину визначатимуться на Чиказькій біржі, а виробництво зерна страхуватиметься.
