Незалежні експерти беруть під сумнів реальність таких намірів, аргументуючи, зокрема, невдачами планів приватизації колишніх років. Нинішнього року їхній скепсис підсилюється ще й фінансовою кризою. Крім того, наступного року «приватизаційні» гроші будуть потрібні на утримання бюджетної сфери, де борги із зарплат не тільки не скоротилися, а навіть зросли. Вибір уряду напередодні президентських виборів, безперечно, буде не на користь двірників і керуючих будинками. Тим паче, що нашій владі не звикати жертвувати економічними інтересами житлово-комунальної сфери під загрозою зростання соціального напруження.
За десять місяців індекс інфляції на житлово-комунальні послуги у зв’язку з введеним мораторію на підвищення тарифів становив усього 1,3%, тоді як на групи непродовольчих товарів, половина з яких імпортується, він досяг 19,1%. Але якщо тут за інфляцію розплачуються так звані багаті (тому що основній масі ці блага стали ще недоступнішими, і вона ними просто не користується), то електроенергія, газ, тепло, холодна й гаряча вода з більшою чи меншою регулярністю надходять у всі квартири. Хоч ні населення, яке остаточно зубожіло, ні підприємства, що не мають коштів для закупівлі палива для своїх котелень, ні дірявий державний бюджет, що заборгував за субсидії — ніхто не спроможний утримувати житлово-комунальну галузь. У цих умовах гроші від приватизації, що нагадують міраж у пустелі, спрямовувані (лише на словах) на утримання будинків, що передаються з рук відомств, здатні позбавити житловиків навіть тих крихт, які час від часу їм поки що перепадають. Одне слово, така доброзичливість може остаточно добити житлово-комунальну сферу — нещасну, що стала заручницею фінансових, політичних і соціальних хитросплетінь, в яких має варитися густа каша президентських виборів.
