Останні десять днів змусили українців пригадати торішню «цукрову» кризу — за повідомленнями інформаційних агентств, у деяких регіонах за кілограм уже просять до 5,5 гривні і ціну зупиняти не збираються. Єдина причина чергового цінового стрибка, яку почули українці, — світове зростання цін на цукор. За даними Міністерства аграрної політики, в січні ціни на очеретяний цукор-сирець виросли на $300 (до $500 доларів за тонну), або на 150%. За оцінками експертів, на Нью-Йоркській біржі ціна за тонну цукру на минулому тижні досягла свого історичного максимуму.
Однак яке відношення має цей стрибок до України? Як відзначав раніше міністр економіки Арсен Яценюк, іноді є мотив порадуватися погано розвиненому українському фондовому ринку, тому що вплинути через нього на українські ціни неможливо. Фактор світових цін міг би ще якось спрацювати, якби в Україні не було власного цукру, однак чиновники з сільськогосподарських відомств запевняють, що його в нас достатньо. За експертними оцінками Мінекономіки, Мінагрополітики й Національної асоціації цукровиробників «Укрцукор», нереалізовані запаси цукру в Україні на 1 лютого становили понад 1,7 млн. тонн і їх вистачить внутрішньому ринку, як мінімум, до 1 грудня 2006 року. За даними «Укрцукру», урожай цукрового буряка минулого року дав країні 1,9 млн. тонн цукру. Плюс ввезені в серпні 110 тисяч тонн тростинного сирцю та 80 тисяч тонн суміші какао й білого цукру. Цього повинно з лишком вистачити (місткість вітчизняного ринку становить 2—2,2 мільйона тонн на рік).
Але ціни, схоже, не чують, як у країні говорять «халва, халва», і продовжують зростати. Міністр агрополітики, щоправда, помічає, що завдяки зробленим заходам вони потихеньку починають «сідати». Однак ці запевнення мають виключно вербальний характер.
Колись цукор в Україні випускали у вигляді величезних голів. Нинішні «цукрові голови», які керують таким необґрунтованим підвищенням цін, на думку експертів, знаходяться серед експортерів у Росію. Не маючи достатніх запасів, вона вже постраждала від світового зростання цін. Зіткнувшись із підвищенням цін у «північного сусіда», оптовики кинулися скуповувати цукор на заводах і вивозити його з країни. Звідси й чутки про «дефіцит», що викликали зростання цін в Україні. «Ціна підіймається тому, що тим, хто торгує цукром, це вигідно. Але значить, цей процес ніхто не курирує, ніхто не регулює», — заявив перший заступник голови комітету з питань агрополітики Верховної Ради України Василь Калинійчук, звинувачуючи «мінагрополітиків» у бездіяльності.
Міністр Олександр Баранівський також бачить коріння проблеми в тому, що «в Росії цукор сьогодні можна продати дорожче, ніж у нас, а де ціна краща, туди бізнесмен і відправляє свою продукцію». Тому першою мірою утримання цукру в Україні стало підвищення мінімальної ціни на цукор із 2370 грн. за тонну до 2850. А щоб штучно «збити» ціни на ринку, Держрезерв обіцяє «викидати» цукор зі своїх запасів. «У Держрезерві є дещо більше місячного запасу й Агрофонд має приблизно 30 тисяч тонн цукру. Думаю, буде інтервенція», — передбачив директор департаменту Міністерства агрополітики Анатолій Розгон. Міністр-соціаліст пропонує радикальніші заходи — ввести квотування та ліцензування експорту цукру, щоб обмежити активний його вивіз. Цей варіант обговорювали на спільному засіданні робочих груп Міністерства агрополітики та Мінекономіки ще минулого понеділка, але чиновники зволікали, й ціни виросли якраз цього тижня.
Зараз до цього питання повернулися ще раз. Баранівський вважає, що бути ліцензуванню вивозу цукру. Експортерів відбиратиме МінАПК. Але поки буде «варитися» й затверджуватися процедура імплементації цього рішення, солодка ціна може знову не встояти.
Словом, деяким українцям доведеться звикати жити не в уприкуску, а, як говорили колись, уприглядку. Те ж саме можливе й відносно цукерок. Як заявив нещодавно генеральний директор ЗАТ «Укркондитер» Станіслав Мироненко, до кінця першого півріччя кондитерські вироби подорожчають на 10%. Одна з причин — нова ціна на цукор. Прощай, солодке життя?
