Неурядова організація Transparency International Україна рішуче і навіть дещо ризиковано запустила комунікаційну кампанію проти толерантності до корупції. Кожен журналіст, входячи на захід, отримав разом з інформаційними матеріалами ще й невеличкий конверт. «А це подяка за тих, що прийшли», — сказав молодий чоловік, що роздавав папірці. «День», що поквапився через хвилину після початку акції знайти місце в залі, не звернув на цю «дрібничку» належної уваги. І зовсім марно. Виявляється, в конверті була «справжня бомба» — певна купюра, за допомогою якої активісти Transparency International вирішили провести своє невеличке дослідження, — визначити рівень толерантності журналістів до корупції.
«Корупція — це те, як заведено вважати, що відбувається не з нами, а із суддями, прокурорами, іншими чиновниками, — каже керівник департаменту комунікації Transparency International Україна Ольга Тимченко. — А коли ми самі стаємо дійовими особами корупції, її учасниками, до того ж хабара дають нам, то наше ставлення до корупції різко змінюється... аж до позитивного. Ось це і є толерантністю до корупції. І сьогодні ми вирішили провести експеримент: усім журналістам дали невеличкого хабара. Ось яка реакція була в цієї свідомої спільноти. Ми підрахували відсотки: лише 10% журналістів хабара повернули, 15% обурилися, 10% здивувалися, а 39% сприйняли хабара нормально: подякували і посміялися.
«Якщо значна частина суспільства байдуже ставитиметься до існування корупції і корупціонерів, — пояснював голова правління організації Андрій Марусов, — то й боротьба з цим явищем в такому суспільстві завжди буде неефективною і не досягне поставленої мети». «Ми досліджували зв’язок між рівнем толерантності, рівнем байдужості до корупції і місцем України в загальносвітовому рейтингу за індексом сприйняття корупції, індексом економічної свободи і навіть індексом щастя, — продовжував Марусов.
За його словами, кожен п’ятий українець (22%) байдужий до корупції, толерантний до неї. Більш ніж 2/3 опитаних українців тим чи іншим чином брали участь у корупційних діях (звичайно, це були гарні хабарі, констатує експерт). І навіть серед людей, що є (за своїм статусом) борцями з корупцією, лише 2% заявили про те, що вони протистояли їй під час якихось конкретних дій. Наприклад, писали звернення чи заяви, адресовані, зокрема, й журналістам. Близько 40% українців декларували, що вони категорично не сприймають корупцію, зазначив Марусов. Він засудив тих економістів і соціологів, які, починаючи з 90-х років, постійно використовували мантру про те, що в нашому суспільстві без корупції нічого не робиться: мовляв, недосконалість законів компенсується тим, що їх не обов’язково виконувати — досить дати хабара чиновникові.
Обстоюючи свою думку, експерт вказав, що, судячи з міжнародного досвіду, найбільшого успіху в боротьбі з корупцією досягають саме ті країни, де і ставлення влади і ставлення суспільства до корупції характеризується як жорстке неприйняття. 1974 року в Гонконзі створили незалежну антикорупційну комісію. 1993 року нетерпимість населення до корупції все ще становила там 37% (це приблизно стільки ж, скільки зараз у нас). Але вже через сім років цей показник зріс до 84%. Сьогодні Гонконг, як відомо, один зі світових економічних лідерів.
«Це наша третя кампанія, яка називається «Корупція має бути поміченою, — доповнює керівника Тимченко. — В останнього слова два значення, два сенси. Перший полягає в тому, що не можна, аби в суспільстві були подвійні цінності: з одного боку, ми викриваємо корупціонерів, з другого — заздримо елітному способу життя, дорогим речам, які можна купити лише корупційним шліхом. Другий сенс цієї кампанії — в тому, що корупцію потрібно змінювати, за неї потрібно карати. Ця кампанія також проти безкарності, яка, на жаль, існує нині в Україні», — сказала вона і пояснила, що в межах кампанії буде розміщено понад 600 зображень на білбордах і сітілайтах у містах країни, а також ролики на кількох радіостанціях.
Потрібна кампанія, погодився «День», але все ж таки зауважив, що не гоже використовувати в ній незаконні провокаційні методи на кшталт роздачі хабарів і добре було б подбати також і про те, аби гідна зарплата була не лише у чиновників, а й, скажімо, у медпрацівників, яких часто звинувачують в побутовій корупції. «Так, це був досить провокативний і ризикований соціальний експеримент, — погодилася Тимченко. — Ми довго сперечалися, чи варто його проводити. Ми не вважаємо його незаконними — це таке випробування, що дає змогу визначити, хто з медіаспільноти толерантний до корупції, а хто ні. Щодо зарплати, то ми теж хотіли б, аби вся наша країна жила гідно, але ми навряд чи можемо впливати на ці процеси».
У Марусова знайшлося інше пояснення експерименту з хабаром у конвертах: «Нам набридло бачити президентів і прем’єрів, — сказав він, відповідаючи «Дню», — які говорять, що вони борються з корупцією, а потім гальмують одну з ключових антикорупційних реформ. Набридло, що українці на кухнях кажуть, що корупція — це погано, але й самі дають хабарі і нічого не роблять задля того, щоб викоренити корупцію в тій сфері, де вони працюють. Якщо не починати щось робити, то корупції нам ніколи не позбутися».
P. S. З’явилися реальні дані про зниження рівня толерантності до корупції в Україні. Як повідомила у вівторок прес-служба Харківського прикордонного загону, прикордонники підрозділу в цей день тричі відхиляли запропоновані їм хабарі (у пунктах пропуску «Піски», «Плетенівка» і «Чугунівка»).
