Деякі податковi інспектори відверто заявляють, що чим далі ми йдемо шляхом економічних реформ, тим більше буде економічних злочинів. Від цих прозорих аналогій з висловлюваннями «вождя всіх народів» віддає холодом 37-го року
Невдовзі після набуття чинності Закону України «Про податок на додану вартість» Фонд державного майна України отримав листа від Державної податкової адміністрації (№16-1314/11-10339 від 19.12.1997 р.), в якому повідомлялося, що операції з питань приватизації державного майна, які здійснюються за гроші, підлягають оподаткуванням на додану вартість на загальних підставах.
Цю вимогу юристи ФДМ визнали такою, що суперечить законодавству України. Під час продажу майна, що підлягає приватизації, ФДМ виступає повноважним представником держави. Згідно з п. 3.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з продажу з компенсацією сукупних валових активів платника податків іншому платнику не є об'єктом оподаткування. Іншими словами, від сплати ПДВ звільняються підприємства, які є окремим об'єктом підприємництва, незалежно від того, хто виступає продавцем — держава чи власник. Таким чином, коли ФДМ, виступаючи власником майна від імені держави, передає це майно іншому платникові податків, такі операції не можуть бути об'єктом обкладення ПДВ.
Крім того, згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 1998 рік» 80% надходжень від приватизації загальнодержавної власності сплачується в держбюджет. Інших обов'язкових платежів і зборів до бюджетів усіх рівнів законом не передбачено.
А якщо вже зовсім на пальцях роз'яснити абсурдність вимоги податківців, то брати ПДВ з актів приватизації держмайна, кошти від якого йдуть у держбюджет, все одно що оподатковувати сам держбюджет.
А втім, батогом обуха не переб'єш. І органи приватизації почали нараховувати ПДВ на угоди купівлі-продажу в процесі приватизації об'єктів державної власності. Ринок, який до того часу вже виробив збалансовану й доволі об'єктивну ціну, відповів різким спадом попиту на об'єкти, що приватизуються.
За великим рахунком ПДВ не страшний покупцеві, який веде активну підприємницьку діяльність. Відносячи ПДВ до статті податкового кредиту, він надалі не переказує до бюджету податки доти, поки не погасить цей кредит.
Але таких підприємців у нинішніх кризових умовах стає дедалі менше. Все більше підприємств з невисоким рівнем активності, яким дуже складно повернути проплати з ПДВ. І повністю не повертають ПДВ фізичні особи — суб'єкти приватизації, які не є платниками ПДВ. Як правило, це художники, які орендують, а відтак викуповують приміщення, нотаріуси. Ці категорії покупців не можуть дозволити собі понад об'єктивно сталу ринкову ціну сплатити ще й 20% ПДВ. Ось чому лист податкової адміністрації помітно загальмував процес приватизації.
Далі він, щоправда, знову досяг колишнього рівня, але ціни на об'єкти приватизації впали рівно на величину ПДВ. Адже ринок не обдуриш.
Виходило, що в держбюджет від приватизації, як і раніше, надходила така сама, як і раніше, сума. Тільки тепер показники ФДМ зменшилися на 20%, а показники податкової адміністрації на таку саму величину зросли. Звичайна бюрократична математика, яка завжди заперечувала аксіому, що від зміни місць доданків сума не змінюється.
Прагнучи довести свою правоту, керівництво ФДМ спочатку вирішило вдатися до найбільш звичного способу захисту — епістолярного. Під час інтенсивного листування воно постаралося роз'яснити Державній податковій адміністрації, а заразом і членам спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації юридичну неправомірність та економічну недоцільність дій податкової адміністрації щодо процесу приватизації, здійснюваного ФДМ. Доки тривало листування, приватизацію вирішено було проводити в колишньому режимі, тобто без виплат ПДВ.
Але не на тих натрапили. Народним депутатам напередодні виборів було явно не до таких дрібниць. А податківці, не сумніваючись у своїй непогрішимості, просто пропустили повз вуха ці роз'яснення. Зате ДПАУ дуже швидко довела, що може не тільки брати на себе сміливість тлумачити закони, а й суворо стежить за точним виконанням своїх циркулярів. Уже через півроку після надсилання згаданого листа інспектори податкової служби перевірили районні представництва Фонду і виявили численні факти ухиляння від сплати ПДВ. Заборгованість зі сплати ПДВ за період з 1.10.97 р. до 1.07.98 р. було виявлено, зокрема, у представництв ФДМ у Старокиївському (1,3 млн. грн.), Печерському (160 тис. грн.), Шевченківському (207 тис. грн.) районах столиці.
Реакція була негайною — рахунки неплатників було арештовано, з них було знято не тільки заборгованість з ПДВ, а ще й пеню та штрафи. Отже органи приватизації виявилися цiлком беззахисними перед ломовим натиском податківців. Обурила і вражаюча мстивість податкової інспекції: порушення районною прокуратурою з відповідної подачі карної справи за фактом ухиляння від оподаткування в особливо великих розмірах.
Прикметно, що деякі інспектори при цьому відверто заявляють, що чим далі ми йдемо шляхом економічних реформ, тим більше буде економічних злочинів. Тому й показники їхньої роботи повинні бути відповідними. Від цих прозорих аналогій з висловлюваннями «вождя всіх народів» віддає холодом 37-го року.
Вважаючи такі дії податкової адміністрації свавіллям, представництва ФДМ звернулися до Арбітражного суду. Це був відважний вчинок, враховуючи те місце, яке в нашій країні посiдає податкова, а також природне прагнення державних службовців не виносити сміття з хати. Але далі мовчати не можна було.
Суд наближається до завершення і, схоже, цiлковито визнає правоту позивачів і зобов'яже податкову повернути гроші. Однак перемогою це назвати важко. По-перше, податкова адміністрація, не чекаючи рішення суду, вже зняла всю суму заборгованості разом з пенею і штрафами з розрахункового рахунку районних представництв ФДМ і досі грошей не повернула. По-друге, Арбітражний суд визнає правоту ФДМ не в цілому з питання про неправомiрність стягування ПДВ з актів приватизації, а тільки лише за результатом конкретної перевірки діяльності представництв ФДМ податковими інспекторами. Виходить, що після кожної перевірки Фондові доведеться заново звертатися до суду, втягуючи державний апарат в нескінченну низку судових розглядів.
Це, звісно, нонсенс. Крім того, вже сьогодні можна з упевненістю сказати, що органам приватизації навряд чи буде так щастити тривалий час. Дуже скоро податківці, безперечно, вiзьмуть гору. Адже подібна тактика роботи — не примха знавіснілого відомства, а цілеспрямована політика держави, в руках якої податкова адміністрація лише знаряддя професійного і жорсткого вибиття податків.
Сьогодні у співробітників ФДМ немає відчуття нібито вони виконують велике загальнодержавне завдання і тому захищені від відомчого свавілля. По суті державна організація, що виконує державну програму приватизації, буквально на рівному місці потрапила під каток амбіцій іншого державного відомства. І цей каток виявився без гальм.
Вихід тут один — ситуація може бути вирішена на рівні законодавчих органів, які повинні дати необхідні роз'яснення. Але останні щось не дуже квапляться внести ясність. Очевидно, досить багатьох iз них життя в умовах «віртуальної статистики», коли 1+1=0, цілком влаштовує.
