Минулої п’ятниці в Києві пройшло перше засідання Ради регіонального розвитку. За його підсумками заступник глави Адміністрації Президента Віталій Ковальчук розповів журналістам, що «основним позитивним результатом стало те, що всі підтримали позицію з приводу звернення до Конституційної комісії бачення Радою регіонального розвитку змін до Конституції з приводу організації місцевої самоврядування та децентралізації». За словами Ковальчука, Рада пропонує як базову взяти польську модель місцевого самоврядування та децентралізації. Йдеться про забезпечення фінансової спроможності громад на місцях, про передачу їм повноважень щодо формування бюджету.
ДЛЯ РЕФОРМ ЗАЛИШАЛАСЯ ЛИШЕ НІЧ
А напередодні Відкритий університет Майдану спільно з польсько-канадською програмою підтримки демократії, Фондом міжнародної солідарності та громадянською платформою «Нова країна» провів для киян прилюдну зустріч із польським експертом з майнових прав на нерухоме майно Владиславом Бжеським. Власне, йшлося не так про юридичні аспекти нерухомого майна, як про те, як у процесі децентралізації в Україні місцева влада могла б, використовуючи досвід і приклад Польщі, шукати і знаходити додаткові ресурси для наповнення своїх бюджетів.
Бжеський об’їздив дуже багато країн, але в Україні вперше. Та й українці про нього досі мало що знали. Хоча для Польщі він легендарна особа. Розповідаючи про себе, гість підкреслив, що останні 25 років він присвятив тому, щоб реформувати і покращувати свою країну. «І урок, який я отримав, — говорить він, — звучить так: потрібно дуже багато терпцю і завзятість, щоб робити реформи. Вони не робляться за один крок. Отже терпіння і послідовність діяльності — це золота порада для успішних реформ».
В Бжеського посвідчення оцінювача об’єктів нерухомості під №5. Він був членом першої в Польщі комісії, яка екзаменувала оцінювачів і надавала їм повноваження для роботи на цьому терені. Він став одним із перших у Польщі управителів нерухомого майна. Він був консультантом у Лешека Бальцеровича, віце-прем’єра і міністра фінансів нової Польщі. А ще, на самому початку польських реформ, його призначили заступником мера Кракова. «Велику частину свого робочого часу ми працювали як пожежна команда — вирішували проблеми, замість того, щоб проводити справжні реформи. Але вночі ми планували реформи».
ОДИН ДОЛАР — ЦЕ ДЕКАПІТАЛІЗАЦІЯ ЖИТЛА
Пізніше Бжеський консультував уряд Литви, формував національну житлову стратегію для цієї країни. Працював також із місією Світового банку, з яким і зараз часто співпрацює як експерт. Так, у Пакистані він домагався поліпшення використання податку на нерухоме майно для розвитку інфраструктури міст. А нещодавно побував у Азербайджані, де займався питаннями управління житловим фондом. Баку експерта шокувало. «Знаєте, скільки там люди платять за утримання житлового фонду? — запитує Бжеський, робить паузу і відповідає: — один долар. І не за квадратний метр, а за все помешкання».
У результаті, продовжує експерт, такі «житлові ресурси» власне декапіталізують житловий фонд, будинки не отримують необхідного утримання і втрачають функціональну цінність. У всій країні є лише три кондомініуми (ОВББ), підкреслює він — ніхто не хоче їх створювати, ніхто не хоче в них входити. ОВББ розглядаються там як неурядові організації. «Я кажу про це лише для того, щоб показати, що і в інших країнах в цій сфері є чимало викликів», — зазначає Бжеський.
У ЄС ПРАЦЮЄ ПАРАДИГМА СУБСИДІАРНОСТІ, ВЗАЄМОДОПОМОГИ
Повертаючись до теми лекції, Бжеський згадує, що реформа місцевого самоврядування в Польщі вважалася однією з найважливіших. Вона децентралізувала владу, але мала й величезні економічні наслідки. «Адже комунальні послуги та інфраструктура — це базова річ для функціонування міста, — нагадує Бжеський. — І світовий досвід показував, що місцева влада краще за все знає, якою має бути інфраструктура, і як повинні надаватися комунальні послуги. Ця влада перебуває щонайближче до кінцевого споживача. І був ще інституційний аргумент: Польща прагнула вступити до Євросоюзу, а там працює парадигма субсидіарності, тобто взаємодопомога. У житловій сфері вона зводиться до того, що коли є можливість опустити послуги на найнижчий рівень споживання, то саме на цьому рівні потрібно їх надавати. А якщо найнижчий рівень влади не може навести лад із конкретною послугою, то йому допомагає вищий рівень».
Бжеський нещодавно знову відвідав Вільнюс. Він захоплюється побудованим на його центральній вулиці торговельним центром. А раніше там була мерія столиці Литви. Місто передало будівлю мерії інвесторові, який її перебудував і збудував суперсучасну будівлю мерії на іншому березі річки, в місці, доступнішому для громадян. «Це дуже добрий приклад того, як можна витягнути щось більше з того майна, яким володіє місцева влада», — резюмує фахівець. За його словами, в результаті мешканці отримали кращу мерію, в доступнішому місці, з добрими паркінгами та позбулися колишньої мерії, яка, хоча й перебувала на центральній вулиці, мала низьку споживну вартість через відсутність паркомісць і через те, що цією старою будівлею було доволі складно користуватися.
ШЕРЛОК ХОЛМС ДЛЯ МІСТА
Таких прикладів у арсеналі експерта чимало. Колись він працював у Болгарії і при зустрічі з мером одного з міст ніяк не міг пояснити йому сутність і вигоду належного управління нерухомим майном громади. Мер був усім задоволений і зазначав, що в нього є всі необхідні приміщення для надання комунальних послуг громадянам. «А я намагався довести йому, що варто було б внести зміни до цієї сфери, і краще управляти цим майном, — розповідає Бжеський. — Я навів йому гіпотетичний приклад: у центральній частині міста може бути школа, де залишилося зовсім мало учнів, бо багато людей виїжджає з торговельного центру, і у школи утворилася зайва площа. При цьому я припустив, що цим будинком керує директор школи, в якого немає жодної мотивації, щоб повідомити мера про зайву площу».
«Послухавши мене, — продовжує Бжеський, — мер пригадав, що нещодавно був у дитячій установі на перетині центральних вулиць, де така ж ситуація, і сказав, що зможе продати таку будівлю, або здати в оренду, отримавши додатковий прибуток для міста, а дитячу установу перенести до іншого місця, де і дітям, і їхнім батькам буде набагато зручніше». «Але на цей випадок місту доведеться найняти свого Шерлока Холмса, — сказав мер, — щоб з’ясувати наскільки ефективно використовується виділена комунальним установам площа, і чи перебувають вони в тому місці, яке є зручним для мешканців». «І тоді ми домовилися, що, звичайно ж, має йтися не про Шерлока Холмса, а про організаційне вирішення питання, яке дозволило б реалізувати такий підхід», — говорить експерт.
За його словами, такий тип мислення набув останнім часом поширення і в країнах Західної Європи і в США, хоча й для них він є новим, оскільки раніше доходи місцевого самоврядування були досить високими, а тепер упали. При цьому об’єкти нерухомого майна не генерують доходи. «Ці часи вже минули, навіть на Заході, — зазначає Бжеський. — Економічні реформи пішли в тому напрямку, що доводиться знижувати податки. Відповідно спадають надходження до бюджетів органів самоврядування. І потрібно діяти так, як вчиняє в таких випадках корпоративний сектор, додатково отримуючи ресурси з нерухомого майна. Отже нерухоме майно стало і для нас додатковим прихованим активом». «Я сподіваюся, що в Україні, в ході децентралізації влади і зміцнення органів місцевого самоврядування зможуть скористатися цим нашим досвідом», — передбачає експерт.
