Громадяни США впевнені, що знають, куди йдуть сплачені ними податки. До цього часу в українців такого відчуття не було і не могло бути, оскільки розпорядники бюджетних коштів довгі роки використовували їх, як мовиться, втемну і не мали звички, а також і обов’язку звітувати перед громадськістю. Відтепер ситуація може змінитися. У цьому «День» переконали учасники проекту «Електронні закупівлі» Міноброни України, які розповіли журналістам про проміжні підсумки своєї діяльності.
Утім участь у проекті брали не тільки вони. Він реалізовувався за сприяння Ernst&Young та Transparency International на базі електронної системи PROZORRO, створеної з ініціативи громадських організацій України, комерційних майданчиків, державних органів та підприємців задля прозорого та ефективного витрачання державних коштів і запобігання корупції завдяки громадському контролю та розширенню кола постачальників.
«Архітектурно вона побудована як центральна база даних, що синхронізує між собою майданчики і веде процес закупівлі за чітким регламентом, — розповідає ідеолог проекту «Електронні закупівлі» Андрій КУЧЕРЕНКО. — Ні майданчики, ні замовники жодним чином від цього регламенту не можуть відхилитися. Є певний період уточнень, коли оголошують замовлення, і вони можуть змінюватися. Є період подання пропозицій, під час якого замовник вже нічого не може змінити. Після цього відбувається аукціон (на зменшення ціни), а потім розкриваються деталі всіх поданих пропозицій, і замовник проводить кваліфікацію, тобто визначає, чи відповідає переможець торгів кваліфікаційним вимогам». За його словами, якщо хтось випадково чи навмисно написав у тендерній пропозиції свідомо низьку суму, то, якщо це помилка, він може її виправити, а якщо це нечесна гра, то буде дискваліфікований.
«Міноборони першим запровадило систему ProZorro і вже переконалося, що вона відповідає світовим стандартам з електронних закупівель, які зараз існують», — зазначив голова Проектного офісу реформ Міністерства оборони України Андрій ЗАГОРОДНЮК.
Нагадаємо, що систему електронних закупівель було введено Міноборони у червні цього року. 18 червня у Мін’юсті було зареєстровано наказ міністерства про використання електронних торгів, і вже 27 червня він набув чинності. Але цьому передувала серйозна підготовча робота. У лютому відбулися перші тестові процедури, велися перемовини з виробниками. 31 березня уряд видав розпорядження про початок експерименту. І тепер більшість процедур закупівель йде згідно з новими технічними умовами. «Старі підходи до якості забезпечення закупівель у нас просто зникають», — каже керівник проекту «Електронні закупівлі» Артур ПЕРЕВЕРЗЄВ.
Від початку роботи системи, Міноборони вже провело 69 тендерів на 373,7 мільйона гривень. У процесі закупівель було зекономлено понад 64 мільйонів гривень. Наразі проводяться ще 118 тендерів на 737,7 мільйона гривень. «Один із показників, на який ми звертаємо увагу, — говорить Кучеренко, — це середня кількість пропозицій на одне оголошення про тендер. В електронних закупівлях цей показник становить 2,5 і постійно зростає за рахунок активної роботи з постачальниками». Тепер кожен громадянин має змогу в режимі реального часу слідкувати за проведенням електронних торгів, а також переглянути документи постачальника-переможця тощо.
«День» поцікавився, чи беруть і чи можуть брати участь в аукціонах, що проводяться Міністерством оборони, іноземні компанії. «Тут є колізія, — відповів Кучеренко, — за законом іноземні виробники можуть залучатися до конкурсних процедур в Україні. І, в принципі, виявляють таке бажання. Іноді вони реєструються в електронних аукціонах. Це робили компанії з Латвії, Польщі, але постачати свою продукцію, якщо виграють в конкурсі, вони, на жаль, зараз не можуть через складні митні процедури, які фактично неможливо здійснити, оскільки Міністерство оборони, згідно з нашими правилами, має заплатити за митні процедури, а для цього треба проводити окрему процедуру закупівлі. Це — нонсенс, і поки рішення немає, хоча багато іноземних компаній готові до нас прийти, але вони знають про наявні ризики. Тож їм доводиться заходити на наші аукціони фактично через посередників».
До відповіді залучився й Переверзєв: «Позиція Міноборони полягає в тому, щоб залучати якомога більше постачальників. Ми постійно спілкуємося з військовими аташе інших країн, з їхніми економічними представниками, щоб рекламувати наші аукціони. Та ніхто жодних преференцій не отримує. Іноземні компанії ще жодного разу не виходили переможцями». «Крім цього, — додає Кучеренко, — зараз проводиться робота, щоб ми могли за необхідності закуповувати потрібні речі у країн НАТО. Там також є департамент закупівель, і у нього є різні рамкові угоди з виробниками каїн НАТО. Уже цього року ми отримаємо можливість за необхідності купувати там. Україною вже ратифікована угода з НАТО про підтримку постачання. І завдяки їй проблеми з митними платіжками не буде. У цьому році ми почнемо, а в наступному вже серйозно будемо закуповувати те, що складно знайти в українського виробника».
Про прогрес у реформуванні системи державних закупівель говорив днями і заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим НЕФЬОДОВ. Він відзначив, що ухвалений недавно Закон №2087а про державні закупівлі є першою частиною законодавчої реформи у сфері держзакупівель. «Другий крок, який ми зробимо дуже скоро, — це законопроект про електронні закупівлі, — сказав заступник міністра. — Коли його буде схвалено, і електронні закупівлі стануть обов’язковими, система PROZORRO, яка вже пройшла випробування у Міноборони, з першого ж дня підтримуватиме електронні закупівлі».
Крім того, він розповів, що термін «державні закупівлі» в Україні незабаром буде замінено іншим — «публічні закупівлі». За його словами, це робиться для того, щоб громадяни розуміли, що ці закупівлі робляться саме за їхні податки, і саме їм слід пильно слідкувати за тим, щоб у цій справі не було жодних незаконних схем.
Нефьодов також назвав дуже важливими законодавчі зміни, пов`язані з гармонізацією українського законодавства щодо можливості приєднання України до угоди GPA (про державні закупівлі) в рамках Світової організації торгівлі. «GPA — це золотий стандарт якості в сфері державних закупівель. І коли Україна до нього приєднується, то їй відкриваються ринки закупівель 44 країн світу обсягом 1,7 трильйона доларів. І це свідчить не тільки про те, що ми відповідаємо усім найкращим стандартам, це — реальна допомога українському експорту».
Водночас, Нефьодов погоджується, що доля іноземних учасників конкурсів із державних закупівель в Україні дуже мала. 2014 року, як розповів він «Дню», вона становила менше 5% від усіх укладених угод. Проте він не визнав існування митних перепон і запевнив, що «у нас немає жодних обмежень залежно від походження, але ми не передбачаємо й жодних пільг для іноземних гравців на цьому ринку, ми виступаємо за абсолютно рівні умови для всіх учасників». «Наприклад, — додав Нефьодов, мабуть, не до кінця знайомий із митними правилами і порядками, — іноземний учасник постачання бензину грає у тих самих умовах, що й українець».
