Не тільки технічною, а й бюджетною проблемою є захист населення, яке проживає в зоні можливого впливу аварії на атомній станції. І вирішити її можна лише в тому випадку, якщо прописати у відповідному законі всі можливі загрози.
Автор відповідного законопроекту народний депутат Володимир Бронніков вважає, що насамперед треба переглянути розмір зон безпеки навколо АЕС. Він пропонує відмовитися від класичної 30-кілометрової зони та виходити з рози вітрів цієї місцевості, її клімату та геотектонічних особливостей. На його думку, будь-який атомний об’єкт можна проектувати лише з огляду на це, а також iз урахуванням усіх гіпотетичних загроз: пожеж, вибухів, викидів хлору або водню. Відповідно проектуватимуть дороги, якими можна буде евакуйовувати потерпілих і підтягати техніку для ліквідації аварій. Крім того, оператори, на яких Броннiков покладає всю відповідальність за безпечну роботу АЕС, повинні потурбуватися про розвиток інфраструктури району, в тому числі енергомереж. Її створення вимагає чималих вкладень, але, зі слів депутата, цілком окупається — в таких місцях буде створено сприятливий інвестиційний клімат, і в зони підвищеної небезпеки, попри страхітливу назву, прийде бізнес, заохочений зручностями.
Утім, обговорення законопроекту не було гладким. Помічник президента НАЕК «Енергоатом» Костянтин Запайщиков поцікавився джерелами фінансування. Якщо бюджет не виділить додаткових коштів, і весь тягар витрат ляже на плечі операторів, тоді, відповідно, вони будуть вимушені підняти тарифи на електроенергію, що жорстко регламентовані державою. Представник Національної комісії регулювання електроенергетики Віктор Осипенко також став на позиції бюджету: чи можна застосувати ідеї фінансування нових проектів до вже наявних станцій, чи це стосується лише нового будівництва? Свої сумніви висловив і начальник управління Мінпаливенерго Дмитро Хала. Iз його слів, грошей на роботу, можливо, й вистачить, а ось у разі аварії — сумнівно.
Крім того, Запайщикова дуже здивувало, що атомники пропонують займатися інфраструктурою, що знаходиться в підпорядкуванні органів місцевого самоврядування та повинна розвиватися переважно за рахунок місцевих бюджетів.
Представники місцевого самоврядування висловили свої претензії до законопроекту. Зі слів заступника мера м. Південноукраїнськ Петра Філонка, бізнес прийде в такі міста не разом із новими дорогами, а тоді, коли держава знизить тарифи на комунальні послуги, зокрема, на воду. Із ним погоджується голова управління будівництвом ХАЕС Юрій Шевцов. На його думку, щоб дати роботу будівельникам і залучити нові інвестиції, треба знизити тарифи на електроенергію. Заступник мера м. Кузнєцовська Анатолій Степанюк, винуватить «Енергоатом», підприємства якого є головними донорами бюджетів таких міст, у тому, що він не дає грошей на будівництво та соціальну сферу. У результаті соціальні питання не вирішуються, і людям, крім як на атомній станції, ніде працювати.
Не вирішують у «атомних містечках» і питання медичного контролю за здоров’ям населення. Як заявив Осипенко, попри кількість грошей у бюджетах, треба щороку проводити медичний огляд людей «зони ризику». На підтримку цієї думки висловилася й начальник управління із питань захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Київської облдержадміністрації Галина Клоченок. Вона вважає, що в новому законопроекті необхідно дуже ретельно прописати механізм захисту населення.
Але учасники обговорення не могли не погодитися з тим, що захищати населення, не маючи на це бюджетних коштів, практично неможливо. Рішення запропонував Центр економічного консалтингу. На думку його експертів, станціям необхідно зайнятися внутрішнім і зовнішнім аудитом, що допоможе розвинути власну структуру та знайти гроші на всі потреби за рахунок інвестицій.
Бронніков пообіцяв, що всі ці зауваження укладачі врахують, і до другого читання законопроект з’явиться вже оновленим. І тоді ми дізнаємось, якою повинна бути зона атомного ризику.
