Нещодавно в Києві відкрився магазин українських сувенірів. У крамниці можна придбати подарунок чи просто красиву річ для себе лише вітчизняного виробництва. Виявляється, що такого виду магазинчик — рідкісна річ не лише в столиці, а й в Україні. Адже не лише продавати, а й виготовляти українські сувеніри — не рентабельно.
Справа в тому, що сувеніри українського виробництва з вітчизняного ринку потіснили китайські «штамповки». Вони мають меншу собівартість, а відповідно й споживачу обходяться дешевше. Тому при альтернативі придбання сувеніру вітчизняного та іноземного виробника перевага, на жаль, виявляється на боці останнього.
Українські сувеніри програють лише в ціні, констатують їхні виробники. Бо, виготовлені здебільшого вручну, вони унікальні. До того ж речі побутового вжитку, такі як скатертини, постільна білизна, оздоблені як сувеніри, окрім неповторного художнього наповнення ручної роботи ще й натуральні та безпечні для здоров’я.
Утім, власники сувенірних магазинів столиці бідкаються, що якість деяких сувенірів вітчизняного виробництва «кульгає», та й не адаптовані вони до сучасного ринку. Скажімо, фарфоровий посуд, розписаний народними майстрами під декоративний сервіз, — грубий і сірий, та й давно «не модної» форми. А от петриківський розпис, штампований на вазі для квітів від китайського виробника, виглядає набагато краще й привабливіше для споживача. Тому не дивуйтесь, коли на етикетці придбаної вами вишиванки чи то на українському куманці тепер можете прочитати «Зроблено в Китаї». Замість народних майстрів тепер сувенірні речі, які є національною атрибутикою нашої держави, роблять іноземні конкуренти.
Українські ж майстри нарікають, що так і не дочекалися підтримки малого й середнього бізнесу. Змушені давати хабарі і витрачати час на виготовлення дозвільних паперів. Майстри впевнені, що держава може допомогти виробникам сувенірів зробити галузь прибутковою. Варто заглянути до російських сусідів, де матрьошці державна опіка гарантована «Законом про підтримку народно-художньої творчості». В Україні, натомість, існують лише пропозиції — робити держзамовлення, надавати на пільгових умовах земельні ділянки, проводити виставки чи ярмарки.
А промислове виробництво українських сувенірів ще в гіршому стані. «Сьогодні мені вдалося знайти в Україні лише декілька підприємств, це близько 10 заводів і фабрик, які, всупереч кризі і практично без державної підтримки, працюють і виробляють сертифіковану національну продукцію в українських традиціях», — говорить власниця нещодавно відкритого столичного магазину сувенірів Тетяна Кордонська.
Київська фабрика «Сувенір» — своєрідне дзеркало сьогодення цієї галузі в Україні. Ще в недалеких 90-х роках фабрика постачала розмальовані тарілки й шкатулки у 40 країн світу. Працювала без перебою, ніколи не відчувався брак замовлень, під прохідною підприємства стояли колонами вантажівки. На «Сувенірі» працювало майже чотири тисячі робітників... Тепер на сайті підприємства можна прочитати повідомлення: «На жаль, ми розташовані у приватній квартирі житлового будинку, тому що силовими методами за рейдерськими схемами у нас відібрали приміщення, де були розташовані магазин сувенірів та художня майстерня».
Тим часом попит на українські сувеніри високий серед іноземців. Відвідавши українські Карпати, додому туристи везуть різьблені вироби, писанки та вишиванки. Взимку — в’язані шкарпетки і ліжники. Та все частіше цей крам на ринок надходить не від вітчизняного виробника. Народні майстри не в змозі справитись із зростаючим попитом. Самому руками так багато зробити не можна, як китайці роблять за допомогою машин.
Та незабаром очікується ще більший сплеск попиту на український сувенір. Євро-2012 — добра можливість підзаробити на туристах. Але, за даними дослідження Всесвітньої організації з туризму ООН, проведеного у 2008 році, в середньому дохід від одноразового відвідування нашої держави іноземцем становить 200 доларів. У той час як у сусідній Польщі — 700 доларів. А Велика Британія, де кількість туристів на одного жителя країни така ж, як і в Україні, заробляє 1 200 доларів. Мабуть, таки вагому частку у кошторисі витрат туриста складають сувеніри, які він купує, подорожуючи...
Тож, повертаючись до теми Євро-2012, Україні потрібно подбати про наповнення туристичного багажу сувенірами саме вітчизняного виробника. Окрім дрібничок із всесвітнім футбольним брендом, що представить Україна на сувенірному ринку іноземцю? Поки що на прилавках красуються різьблені тарілки з тризубом китайського виробництва. Напис «Слава Україні!» у азіатів виходить добре.
Як підтримати національного виробника та розбудити сувенірну індустрію в самій Україні? За висновками дослідження міжнародної консалтингової компанії McKinsey&Company, туристичний ринок — один із найперспективніших у нашій країні. Тобто інвестиції, вкладені туди, згодом дадуть справедливий прибуток. Головне, щоб до вітчизняних інвесторів, як і до українського споживача, лише повернулась минула любов до речей національної автентичності. Турист — це не лише прибуток для готелю, ресторану чи служб таксі. Мила дрібничка, яку купує подорожуючий на пам’ять про відвідані місця, — доволі прибуткове джерело для українського бізнесу. Тож якщо сьогодні хтось не наважується відродити дідівську справу з вироблення глечиків, сопілок чи вишиванок — дарма.
