Російський «Газпром» готовий продовжити діючий транзитний контракт або ж укласти новий договір на транспортування «блакитного палива» українською ГТС на один рік. Утім, лише за умови відмови обох сторін від усіх взаємних претензій у міжнародному арбітражі та припинення всіх судових розглядів. Як повідомила прес-служба російського газового монополіста, відповідну пропозицію Газпром направив Нафтогазу в понеділок.
«Необхідними умовами продовження чинного контракту або укладення нового договору є відмова обох сторін від усіх взаємних претензій у міжнародному арбітражі та припинення всіх судових розглядів; скасування рішення Антимонопольного комітету України про накладення на «Газпром» штрафу за нібито «порушення економічної конкуренції»; відкликання клопотання «Нафтогазу «України» про ініціювання Європейською комісією розслідування проти «Газпрому», — зазначено в повідомленні російської компанії.
Крім того, «Газпром» чекає також на пропозицію України щодо готовності купувати російський газ безпосередньо з 2020 року.
У Нафтогазі звернення росіян підтвердили. При цьому зауважили, що отримали пропозицію факсом — вже застарілим засобом комунікації. «Уважно її вивчимо і надамо конструктивну відповідь найближчим часом. Україна буде надійним партнером для Європи щодо транзиту газу у повній відповідності до європейських правил», — написав на своїй фейсбук-сторінці виконавчий директор Групи Нафтогаз Юрій ВІТРЕНКО.
А міністр енергетики та захисту довкілля України Олексій Оржель відповів так: «Для України пропозиція Газпрому є неприйнятною, з урахуванням того, що треба відмовитися від арбітражів і підписати договір усього на один рік про користування українською газотранспортною системою. На сьогодні у нас рекордні запаси як газу в підземних сховищах, так і вугілля на складах теплових електростанцій. Це означає, що навіть без транзиту Україна не замерзне».
Пропозиції росіян пробачити їм борги перед цим розкритикували і в Нафтогазі. Там зазначали: Україна не відмовлялася купувати газ у «Газпрому» за справедливими ринковими цінами. Ситуація тут діаметрально протилежна — це «Газпром» відмовляється виконувати свої зобов’язання за чинним контрактом.
«Нам пропонують повернутися до прямих поставок газу із Росії, при цьому обіцяють ціну, меншу на 25%, ніж ми маємо зараз із Європи. За чинним контрактом ми вже маємо право купувати російський газ за ціною німецького хабу. «Газпром» відмовляється виконувати це положення контракту. Ми вже давно переконалися, що ніщо не обходиться Україні так дорого, як дешевий російський газ... — нагадує голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій КОБОЛЄВ. — Ми готові до конструктивного співробітництва заради продовження транзиту, але будемо й надалі наполегливо та ефективно захищати як національні інтереси, так і інтереси «Нафтогазу».
При цьому «Газпром» закликає «Нафтогаз» відмовитися від судових претензій, але сам знову першим ініціює розгляд справи у Стокгольмському арбітражі.
«Нафтогаз» не подавав нових позовів проти «Газпрому». Ми захищаємось в арбітражі та судах проти позовів, поданих проти нас «Газпромом». Захищаємось успішно зараз і надалі будемо сумлінно обстоювати інтереси Української держави. Російська сторона пропонує «Нафтогазу» «обнулити» майже три мільярди доларів за Стокгольмським рішенням і відмовитися від позову ще на 12 мільярдів. До того ж, АМКУ пропонується відмовитися від штрафу на майже сім мільярдів доларів. Разом — 22 мільярди доларів — «понять и простить». Шукаю і не знаходжу в озвучених у медіа пропозиціях зустрічні кроки Росії на адекватні суми. Хіба так виглядає «обнулення» взаємних претензій?» — писав на своїй фейсбук-сторінці Андрій Коболєв.
Наявність відкритих суперечок між «Газпромом» і «Нафтогазом, а також відсутність між нами контракту на поставки газу з 2020 року є надуманими проблемами для укладення нового контракту на транзит газу, упевнений і Юрій Вітренко.
«Хоча б тому, що новий контракт укладається не «Нафтогазом», а відокремленим від «Нафтогазу» оператором газотранспортної системи, — вважає він. — Це і є наслідком «анбандлінгу», про який всі говорять. Тобто якщо «Газпром» та політичне керівництво Росії дійсно хочуть розпочати відносини щодо транзиту із чистого аркуша, то контракт з відокремленим оператором — це саме такий варіант».
Проте контракт має сенс лише тоді, коли інша сторона виконує свої контрактні зобов’язання, нагадує Вітренко. «Предметом розгляду як попереднього Стокгольмського арбітражу, так і нового Стокгольмського арбітражу є якраз невиконання «Газпромом» своїх контрактних зобов’язань. Змушувати нас відмовитися від отримання компенсації за невиконання «Газпромом» своїх контрактних зобов’язань в обмін на новий контракт означає звільнити «Газпром» від будь-яких зобов’язань як за поточними контрактами, так і за новими контрактами. Які тоді гарантії того, що ми отримаємо те, про що домовилися?» — запитує виконавчий директор групи «Нафтогаз».
3 млрд дол., які «Газпром» нам нині боргує, — це велика сума для країни, нагадує фахівець. «Не розумію, який українець може пробачити 3 млрд дол. «Газпрому» в такій ситуації. І якщо ми підемо на поступки, скажемо: ви нам нічого не винні, то програємо... У Стокгольмському арбітражі ми довели, що вони мають транспортувати 110 млрд кубів на рік. Якщо ми відмовимось — пробачаємо 3 млрд дол. і навіть не отримуємо нічого натомість. Вони добудують «Північний потік-2», транзит через Україну буде нульовим, і вони скажуть: ви ж погодилися з тим, що контракт не містить жодних зобов’язань з нашого боку. Навіть з погляду здорового глузду, не кажучи вже про комерційну логіку, відмовлятися від 3 млрд дол. і забувати про їхні зобов’язання щодо обсягів транзиту не має жодного сенсу», — наполягає Юрій Вітренко.
Нагадаємо, спробу натиснути на Україну і змусити пробачити мільярдні борги «Газпром» робить не вперше. Та Київ зайняв міцну оборону: у підземні сховища до зими закачали рекордні обсяги газу — понад 21 млрд кубометрів. А ГТС у межах анбандлінгу «Нафтогазу» переходить в управління незалежного оператора — за європейськими стандартами. І саме з новим оператором «Газпром» мав би підписувати нову довгострокову угоду — також за європейськими ринковими правилами. Це відповідає українським інтересам — щоби наша ГТС не позбулася свого транзитного статусу й надалі транспортувала російський газ до Європи, а не втратила увесь обсяг після запуску «Північного потоку-2». Та росіяни вперто бажають продовжити транзит Україною лише на один рік — якраз, щоб встигнути добудувати обхідний морський трубопровід і остаточно зупинити транспортування українською ГТС.
