Про магію таланту, неповторного за щирістю голосу Марка Наумовича Бернеса написано цілі томи кінознавцями та музичними критиками. На його фільмах і піснях виросло декілька поколінь.
Минуло 37 років як пішов від нас цей самобутній кіноактор і неповторний виконавець, а коли на екрані було показано фрагмент із легендарної картини «Два бійці» й прозвучав патефонний запис, то здалося, що ось- ось відкриються двері й до зали посольства ввійде сам Марк Бернес. На вечорі прозвучали його популярні пісні у виконанні професійних співаків Володимира Опенька та Олександра Василенка, квартету «Гетьман», а також було виконано музичну декламацію кіноактора Вілорія Пащенка та прем’єра Російської драми Давида Бабаєва. Вони не копіювали манеру співу Марка Наумовича. Це було своє «прочитання» пісень, які стали знаковими та улюбленими. Щирість і душевність виконання артистів зробили вечір дуже теплим, камерним і трохи ностальгічним.
Для кожного з тих, хто зібрався в залі, а це були політики, дипломати, бізнесмени, діячі науки та культури, ім’я Марка Бернеса викликає дуже особистісні асоціації.
— Коли мені було п’ять років, — згадує художній керівник Театру ім. Лесі Українки Михайло РЄЗНИКОВИЧ, — під час Другої світової війни батьки повели мене в кіно на картину «Два бійці». Я пам’ятаю те почуття захоплення від пісень, акторської гри та всього фільму. Це почуття залишилося в мене на все життя. Марк Бернес був геніальним актором. Він володів особливим мистецтвом — співати з душею. У кожній його пісні була думка, прекрасна мелодія. Це, на жаль, сьогодні на естраді практично втрачено, й від цього трохи сумно.
— Марк Бернес народився в Україні, а успіх і слава до нього прийшли в Москві, він зв’язує наші країни, — сказав посол Росії в Україні Віктор ЧЕРНОМИРДIН. — Моє покоління виросло на його картинах і піснях. Вони були дуже популярними. Бернесівські пісні мелодійні, ми їх співали на концертах самодіяльності та сидячи за столом у хорошій компанії. За піснями Марка Наумовича навіть можна вивчати історію нашої країни. Бернес був істинно народним артистом. Його голос незвичайний. Його ні з ким іншим не спутаєш. У мене найулюбленіша пісня з його репертуару — «Журавлі». Коли я її слухаю, то згадую своє воєнне дитинство. Шкода, що нинішня молодь мало знає про Бернеса. У цьому я бачу нашу провину. Марк Бернес залишив нам золотий фонд фільмів і пісень. У них немає терміну давності.
— Я обожнюю Бернеса і завжди з величезним задоволенням дивлюся фільми з його участю, слухаю його записи, — признався соліст Національної опери Тарас ШТОНДА. — На цьому вечорі мене приголомшив прекрасний актор Давид Бабаєв. Він так здорово виконав романс Рощина з картини «Різні долі», пісні «Москвичи» і «Три года ты мне снилась», що коли він співав, то аж дух у горлі перехоплювало. Це було прекрасно! Бабаєв по-акторському виконував пісні — брав слухачів не силою голосу, а щирістю. Признаюся, я шкодував, що сам не стою на сцені й не співаю в цьому концерті. У мене з репертуару Марка Бернеса є пісня «Жди меня». Я її часто виконую у своїх концертах і завжди публіка її добре приймає.
— Мене можна назвати шанувальником творчості Марка Бернеса, — признався радник-посланник Посольства РФ в Україні Всеволод ЛОСКУТОВ. — У 60-і роки в Марка Наумовича розпочався новий етап його діяльності на естраді. З’явилися композитори, які спеціально писали для нього пісні, зокрема, Френкель («Журавли») і Колмановський («Я люблю тебя, жизнь»), але, на жаль, вони зустрілися пізно. Бернесу вже було понад 50, і доля відміряла йому небагато жити на цьому світі... Я пригадую бернесівські концерти, який завжди на них був ажіотаж, яке захоплення викликали у слухачів його пісні. Багато музикознавців намагалися розгадати: в чому феномен Бернеса? Начебто голос «домашній», не сильний, але коли Марк Наумович співав, то в слухачів мурашки шкірою бігали. Він довів, що не могутність голосу важлива на естраді, а щирість і душевність виконання. Навіть на сьогоднішньому вечорі, на якому були люди різних поколінь, я бачив, як вони уважно слухали, як хвилювали їх ці пісні, як багато хто підспівував артистам. Марка Наумовича вже давно немає на світі, а його пісні живуть.
— Марк Бернес — це моє дитинство, коли з платівки звучали його пісні, — розповіла акторка Російської драми Тетяна НАЗАРОВА. — На вечорі виконувалися пісні, які я знаю напам’ять і дуже люблю. Вони зворушують душу і серце, не залишаючи нікого зі слухачів байдужими. Завдяки Марку Наумовичу висока поезія знайшла нове звучання в його піснях. У репертуарі Бернеса не було випадкових пісень. Це завжди були цікаві мелодії й добрі тексти — роки спливають, а вони все так само хвилюють наші серця.
