Українська минувщина має чимало проблем, які вже не одне покоління істориків бралося розв’язати. Однією з таких проблем є пошуки міста Фулли і фулльського народу, які знаходилися в Криму. Вперше цю проблему спробував розв’язати ще в 1784 році шведський історик Іоганн Тунманн, який написав працю про Кримське ханство. Він, зокрема, писав, що місто Фулли — вірогідно, це давня назва Кирки або Чуфут-Кале (знаходиться біля Бахчисараю або десь поряд), можливо, печерне місто Мангуп-Кале. «Останню» спробу знайти Фулли в 1994 році здійснив Валерій Бушаков у збірнику наукових статей «Україна в минулому», Випуск V, Київ- Львів. Стаття називається: «Про Фулльський народ і його священний дуб у Житті Константина Філософа та локалізацію міста Фулли і Фулльської єпархії» стор. 9-31. Бушаков висуває досить аргументовану гіпотезу про те, що давнє місто Фулли «могло розташовуватися» на місці сучасного містечка Старий Крим неподалік Феодосії, а саме слово «Фулли» виводить із східноіранських мов.
Що відомо про Фулли? Перша згадка про це місто є в уривках з творів візантійського історика VI ст. Менандра Протектора і відноситься до 576 — 579 років. Друга згадка є в «Житiї Іоанна Готського». В 780 році єпископ Іоанн підняв повстання проти хозарів, але пізніше був схоплений і ув’язнений у Фуллах. З цього століття відомо, що Готськiй єпархії, яка була в ранзі митрополії і мала кафедру в Доросі, підпорядковувалися сім єпископій. Одна з них, Ходзирська, знаходилася біля Фуллів і ріки Харасіу (Чорної). На переломі IX і X ст. в списку єпархій візантійської церкви відома вже і Фулльська єпархія. До 1156 року ця єпархія була приєднана до Сугдейської (м. Судак), а з 1616 року Сугдо-Фулльську єпархію об’єднують з Кафською, яка отримує назву Кафсько- Фульської єпархії. В 1678 році знову реорганізація: до Готської митрополії приєднують Кафсько-Фулльську єпархію, при цьому в новому утворенні зникає назва «Фулльська» — Готсько-Кафська єпархія. А в кінці XVIII ст. Російська імперія захоплює Крим і значна частина тоді різномовного, різноконфесійного населення була як не вбита, то виселена за межі Криму. Останній митрополит Готський і Кафський Ігнатій в 1778 році разом із паствою був вигнаний із Криму і поселений на берегах Азовського моря. В 1796 році Ігнатій помирає в Маріуполі. Йдеться мова про теперішніх азовських греків. Ось яким чином і коли відбувалося поросійщення Криму...
Наступна згадка про місто Фулли пов’язана з діяльністю Константина Філософа. Багатолітнє суперництво між Візантією і Хозарією в червні 860 року набуло нових форм. Коли Візантія на сході воювала з арабами і внутрішніми чварами, невідомо звідки на її столицю напав якийсь «новий народ Русь» і мало її не захопив. Цей напад, вірогідно, був задуманий і керований хозарською верхівкою. Хозарське посольство, напевно, побувало 859 року у Візантії і передало побажання свого кагана, щоб приїхав представник християн для участі у диспуті між релігіями: іудаїзмом, мусульманством і християнством. Якби хто взяв гору в цьому диспуті — то цю релігію пообіцяв прийняти сам каган. Але головною метою хозарського посольства була остання рекогносцировка перед нападом Русі на Константинополь. Цей напад був дуже небезпечним, і, не гаючи часу, в той же рік (860) Візантія відправляє своє посольство на чолі з Константином Філософом до Хозарії на релігійний диспут із завданням дізнатися все про народ Русі. За «Житієм» Константин переміг в диспуті, а за арабськими джерелами все було навпаки, це підтверджує й те, що каган не прийняв християнства. Повертався Константин через Херсонес, але на той час почалася зима, і тогочасне судноплавство зупинялося, тож візантійському посольству довелося зимувати в цьому кримському місті. За цей період Константин знаходить мощі Климента Римського (січень), знайомиться з Євангелієм і Псалтирем, написаними роськими-руськими письменами і ще зрубує священний дуб, який належав язичницькому фулльському народу. Останнє діяння Кирила-Константина викликає сумнів. Дуже сумнівно, щоби посольство наводило порядок в іншій країні, причому країні-суперниці. Потрібно ще врахувати, що хозарська верхівка була дуже толерантна до вірувань своїх підлеглих народів: чи то християн, іудеїв, мусульман чи язичників. Крім того, фулльський народ був ще здавна християнським! Хоча не виключено, що якийсь дубок біля міста Фулли було таки зрубано Константином для майбутніх біографів. Але попри все Фулли і фулльський народ потрапили в «Житіє» Константина.
Шкода, що шукачі міста Фуллив не звернули уваги на досить промовисту зачіпку, яка б їх спрямувала в потрібному напрямку. Це те, що Ходзирська єпархія знаходилася біля Фуллів і Чорної ріки (Харасіу). А ріка з такою назвою є й сьогодні дійсно чорного кольору ( прим. автор. — Т.Д. ). В 1997 році я мав нагоду в цьому переконатися, коли переходив мостом через Чорну ріку в місті Інкермані. Відомі Інкерманські каменоломні і печери церкви, які знаходяться вверх за течією Чорної ріки. Тут є скельний масив із вапняку, весь вкритий видовбаними келіями-комірчинами. Багато з тих комірчин пізніше було використано для відколювання кам’яних брил. І від келій залишилося тільки по одній стінці, і тому скельна стіна має вигляд, як високий річковий берег, заселений стрижами — річковими ластівками, які гніздяться в земляних нiрках. Тоді назва Фулли, якщо взяти із румейської (ново-грецької) — значить «гніздо, нори», що цілком відповідає зовнішньому вигляду цієї місцевості. Саме тут відбував покарання засланий римським імператором Траяном Климент Римський в кінці I ст. н.е. Саме тут Климент організував першу християнську громаду, а в Херсонесі- Корсуні християнство було впроваджене Візантією лише в середині IV ст. Звичайно, що між цими християнськими громадами на той час вже була досить відчутна різниця, яка пізніше вилилась у приєднання Фулльської єпарії до Сугдейської, а не до ближньої Херсонеської.
За «Житієм» Климента Римського — Фулли фактично стали першим повністю християнським містом на земній кулі. Інкерманські каменоломні були тим місцем, куди римські імператори засилали перших християн. Інкерманський вапняк використовувався для розбудови самого Херсонеса і його численних укріплень і будівель. Загалом можна сказати, що сучасний Інкерман це є давнє місто Фулли!
Крім цього висновку, напрошується ще одне запитання: якщо Константин бачив богослужебні книги Євангеліє і Псалтир, писані роськими-руськими письменами, — то якій єпархії належали ці книги? Дуже малоймовірно, що користувався ними якийсь одинокий християнин слов’янського походження. Чи справді слов’янське письмо створив Константин? З списку VIII ст. Готської митрополії найбільше підходить сюди єпархія Гуннів, яка йде слідом за єпархіями Готів, Ходзирів, Астильської, Оногурської і Ретезької, але після Тіматархської. А це ще один плюс до теорії про місцеве, слов’янське походження гуннів...
Потрібно зауважити, що Крим є ключем до розв’язання багатьох історичних проблем України.
