6 грудня 1995 року, саме в День Збройних Сил України, в столиці Канади Оттаві відбулася досить помітна подія — велика група чільних канадських політичних діячів, дипломатів, представників Генерал-губернаторської Королівської канадської гвардійської піхоти, Королівської канадської кінної поліції, королівського канадського легіону прибули на цвинтар Нотр-Дам, щоб покласти квіти до досить скромної могили, на якій англійською мовою було написано, що тут похований Пилип Коновал, капрал 47-го батальйону канадських експедиційних військ.
Біографія цієї людини на диво проста і водночас на диво яскрава. Найупослідженіший емігрант, який прибув до далекої країни з першою хвилею переселенців зі Східної Галичини, став єдиним нашим співвітчизником, удостоєним найвищої військової відзнаки Великої Британії — 15 жовтня 1917 року король Георг V вручив капралу 47-го канадського піхотного батальйону Канадського експедиційного війська, що брало участь у найзапекліших боях під час Першої світової війни (1914— 1918), за особливу відвагу і мужність Хрест Вікторії. Історія донесла слова, сказані скромному українському воякові: «Ваш подвиг — один із найважніших в історії моєї армії. Прийміть за це мою подяку».
Пилип Коновал був один із 10 000 українців, які, попри те, що емігрували з території тогочасної Австро-Угорщини, воювали проти неї в складі війська Англії на фронтах Першої світової війни. Багато хто видавав себе за росіян, щоб не наражатися на загрозу родичів, які жили на підавстрійській Галичині та Буковині. Уряд короля Георга V вже тоді відзначив, що в Канадському експедиційному корпусі у відсотковому відношенні до національного складу жителів Канади було найбільше саме українців. І те, що вони воювали із завзяттям. Зокрема, в поданні на нагороду Пилипа Коновала командування писало королю Британії: «...Його відділення мало важке завдання очищати від ворога підвали, воронки та кулеметні гнізда. Під його вмілим керівництвом опір був успішно подоланий і ворог зазнав важких втрат. В одному із схронів він проколов багнетом трьох ворогів і знищив решту сім. Коли він дістався об’єкту, кулемет підтримував правий фланг і завдав нас великих втрат. Капрал Коновал знищив обслугу і повернувся з ворожим кулеметом на власні позиції. Наступного дня він знову захопив вороже кулеметне гніздо і знищив його вибухівкою. На рахунку підстаршини шістнадцять вбитих ворогів...»
Отримавши нагороду з рук короля і залікувавши рани в одному з лондонських військових шпиталів Пилип Коновал якийсь час був помічником військового аташе при російському посольстві в Лондоні, згодом служив в Канадському експедиційному війську на Далекому Сході під час громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії.
Провівши майже чотири роки в канадській армії, уславлений солдат-українець повернувся до Ванкуверу. Після демобілізації жив досить скромно, бо, як не дивно, найвища військова нагорода не гарантувала йому ні належні умови життя, ні працю. З трудом влаштувався... молодшим доглядачем (тобто прибиральником) в парламенті в Оттаві, де пропрацював аж до 1944 року.
Помер Пилип Коновал 3 червня 1959 року і був похований із усіма військовими почестями як кавалер одного з найпочесніших військових орденів світу. В його честь було відкрито три меморіальні дошки (в манежі імені Картьє генерал-губернаторської гвардійської піхоти в Оттаві, в 360-му відділі Королівського канадського легіону в Торонто і в Британській Колумбії), на яких трьома мовами — англійською, французькою і українською — написано: «Пилип Коновал, канадський українець, який вступив до 77-го батальйону, воював з особливою відвагою в чині капрала в 47 батальйоні Канадських експедиційних військ у серпні 1917 р. поблизу міста Ланс у Франції. За це Його величність король Георг V особисто нагородив його орденом Хреста Вікторії 15 жовтня 1917 р.»
