За останні десять років у нашій країні виникла та набуває швидкого розвитку нова галузь історичного знання — грушевськознавство. Це й не дивно. Постать найвидатнішого історика та державотворця України ХХ століття воістину невичерпна. Роботи на цьому терені — непочатий край. З одного боку, це видання та введення в повному обсязі до наукового обігу його унікальної наукової спадщини (в перспективі думається й про Повне зібрання творів М.С. Грушевського!), а з іншого — грунтовне вивчення «білих плям» біографії вченого.
Особливо багато загадок містять останні роки життя Михайла Сергійовича (1930—1934). І тут важко переоцінити значення нещодавньої події: вийшла друком книга відомих дослідників-грушевськознавців В. Пристайка та Ю. Шаповала «Михайло Грушевський: Справа УНЦ і останні роки» (Київ, видавництво «Критика», 1999). Заслугою шанованих авторів є, насамперед, те, що вони вперше відкрили, науково опрацювали та опублікували у новій книзі невідомі раніше документи і матеріали з архівів ГПУ–НКВС (рапорти, довідки, листи, заяви, свідчення тощо). Їх праця відрізняється високим рівнем наукового апарату.
Книгу В. Пристайка та Ю. Шаповала можна поділити на три розділи: перший розповідає про так звану справу «УНЦ» (1930–1931 рр.) в історико- політичному контексті; другий підрозділ називається «Як М. Грушевського зробили «лідером УНЦ»: технологія фабрикації»; нарешті, третій присвячено московському засланню та смерті М. С. Грушевського. Дві третини праці автори безпосередньо відвели цілком таємним раніше документам, про які вже згадувалося. Чому ці архівні джерела були настільки таємничими? Бо ж із них чітко видно технологію стеження, фальсифікацію справ, нацьковування лідерів національної інтелігенції один на одного (яскравий приклад — С. Єфремов та М. Грушевський), що її «блискуче» застосовували тоді органи більшовицьких спецслужб. Ніколи раніше, наприклад, не публікувалася історія останньої хвороби академіка.
Михайло Сергійович Грушевський дав українському народові паспорт — написав систематизовану історію нації. Через це його ім’я житиме у віках. Попереду в дослідників життя та творчості Грушевського багато роботи. Але нова книга В. Пристайка та Ю. Шаповала, безперечно, полегшить вченим завтрашнього дня їх роботу.
