Крим вважається археологічним клондайком — серед експонатів Ермітажу, інших музеїв Європи чимало цінностей, що .вивезені з Південної Таврії. Кримські раритети не рiдкiсть на аукціонах усього світу. За оцінками фахівців, із Криму було вивезено від 2 до 3 мільйонів різноманітних експонатів. I щоб познайомитися з історією півострова, потрібно їхати не до самого Криму, а до Ермітажу чи московських музеїв. «Тільки з фондів Бахчисарайського палацу-музею і тільки в радянський час, — розповідає заступник директора Сервер Ебубекіров, — було вилучено приблизно 1100-1300 предметів, причому забиралися саме найцінніші експонати». А для того, щоб збільшити чисельність «цінностей», що залишилися, застосовувався досить простий спосіб — наприклад, амфора розбивалася на кілька частин і кожному черепку привласнювався окремий інвентарний номер. Механізм вилучення був дуже простий: у зв’язку з проведенням якоїсь виставки видавався наказ про тимчасову передачу цілого списку експонатів до іншого музею, а після її завершення з’являлося розпорядження залишити їх там «на постійне зберігання». Такої практики, крім СРСР, не було в жодній із країн світу. Багато експонатів таким чином потрапило до Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Запоріжжя, Львова…
Така ж ситуація й у самому Криму. Як стверджує координатор Робочої групи з відродження історико-культурної спадщини кримських татар, караїмів і кримчаків Надір Бекіров, «із 900 архітектурних пам’ятників кримських татар, караїмів і кримчаків всього лише 10 відсотків занесено до Реєстру національної культурної спадщини, але й ті охороняються погано і руйнуються…»
Колись караїми були могутнім і славним народом Криму з унікальними культурою і релігією. Але, згідно з останнім переписом у Криму, їх залишилося всього 800 чоловік, у світі — трохи більше тисячі. Головними центрами збереження і розвитку етнокультури караїмів у Криму є їхні національні святині: родове гніздо Джуфт-Калє («Парна фортеця»), кладовище зі Священними Дубами «Балта Тіймез» («Сокира не доторкнеться»), комплекс храмів-кенаса в Євпаторії з національною бібліотекою, музеєм, караїмським духовним училищем (семінарією). До революції в Криму діяло 11 храмів-кенаса, приблизно 20 національних шкіл і училищ, сьогодні — жодного...
— Святиня Джуфт-Калє знаходиться в катастрофічному стані, — розповідає дослідник історії караїмів, кримський вчений Юрій Полканов. — Руйнуються архітектурні споруди та пам’ятники на кладовищах. Завдяки активності Асоціації караїмів, розпочато реставраційні роботи в комплексі кенаса, але їх не завершено через відсутність коштів. Неграмотність екскурсоводів і власників музею ображає національні та релігійні почуття. Навпроти ритуального майданчика побудовано, наприклад, туалет. Розповіді екскурсоводів і література, що продається в музеї, нерідко спотворюють нашу історію і дезінформують читача, як це трапилося з книгою Герцена і Могаричова, які практично не відрізняють караїмів від євреїв. Храми та кладовище-святилище досі не повернені віруючим. У пресі з’явилися публікації про проектування канатної дороги до міста-фортеці.
У комплексі храмів-кенаса в Євпаторії на пожертвування відновлено Малу кенаса. Але потребує реставрації й Велика. Національному товариству не повернено будівлю караїмського духовного училища, де міг би розміститися етнокультурний центр. Національна бібліотека «Карай битиклиги» в Євпаторії в 1920 році мала 8000 томів книг і 1500 цінних рукописів. У 1928 році велику частину фонду було знищено. Частину книг і рукописів вивезено в 1929 році до Ленінграда (бібліотека і музей АН) і Москви (Румянцевський музей, бібліотека).
У 1930-ті роки знищено національний музей при бібліотеці в Євпаторії. Цінні тканини з орнаментальним шиттям продано артілі з пошиття тюбетейок. До місцевих краєзнавчих музеїв потрапили предмети матеріальної культури, храмове начиння і література із закритих караїмських кенаса і шкіл. Ці матеріали знаходилися в музеях Бахчисарая, Сімферополя, Євпаторії, Феодосії, Ялти. У період депортації в 1944 році при знищенні етнографічного відділу в Краєзнавчому музеї Сімферополя, нарівні з кримськотатарським, пропав цінний матеріал кримських караїмів…
Культурна спадщина кримчаків — також за межами Криму. Як відмічає дослідник історії народу Iгор Ачкиназі, кримчаки є найбільш асимільованою спільнотою Криму. Матеріали останнього перепису зафіксували катастрофічне зменшення чисельності кримчаків: від 604 чоловік у 1989 році до 204 чоловік у 2002 році. Продовжується не тільки природне «вимирання» кримчаків, а й їхня еміграція з Криму. Це етноконфесійна спільнота, яка сформувалася в Середньовіччі з представників різних етносів на основі сповідання ними ортодоксального іудаїзму. У переддень Другої світової війни кримчаків було 8000 чоловік. Лише невеликій їх частині вдалося уникнути фашистського геноциду.
Утворилося кілька центрів зберігання матеріалів про кримчаків. У Державній публічній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна зберігаються рукописні документи кримчаків Карасубазара, здобуті там за 100 років до цього караїмським вченим О. Фірковичем і продані ним цій бібліотеці у другій половині ХIХ столiття. На початку 30-х років, завдяки старійшині народу I. Кая, деякі рукописи кримчаків Карасубазара було врятовано від знищення і передано при його посередництві в Ленінградське відділення Iнституту сходознавства АН СРСР. В 1913 році кримчаки самостійно провели національний перепис історичних і культурних цінностей, які зберігаються в їх сім’ях. Перед самою війною ці матеріали було передано до Музею етнографії народів СРСР. Зараз вони зберігаються в секторі рукописів Російського етнографічного музею в Петербурзі.
Нарешті, в 50-60-ті роки Є. Пейсах організував збір джерел з історії та етнографії кримчаків. У музеї етнографії народів СРСР з 1964 р. стала формуватися перша етнографічна колекція. Матеріали було передано до сектора рукописів цього музею і до Рукописного відділу Державної публічної бібліотеки. Все це здавалося у вказані сховища безоплатно — в дарунок. I коли створені в кінці 1980 х — на початку1990 х рр. національно-культурні товариства ініціювали появу Кримського етнографічного музею, то до цього часу на території півострова залишалися лише декiлька предметів...
Про масштаби завданої шкоди та втраченої культурної спадщини внаслідок вимушених міграцій, воєн, масового знищення і депортації кримських татар немає повної інформації, однак із попередніх даних постає вельми гнітюча картина. Iсторико-культурні цінності кримських татар вивозилися за межі Криму в процесі еміграції із кінця XVIII до початку XX століть, конфіскацій майна в період політичних репресій 30-х рр. ХХ століття, розграбування в період Першої та Другої світових воєн, незаконного вилучення з музейних колекцій.
Процес руйнування культурних цінностей кримських татар у XX виглядав так: 1902-й рік — за наказом МВС Російської імперії 100 кадійських книг (збірників рішень суду), 12 юридичних рішень XVII —початку XIX століття було вручено Державній Бібліотеці Санкт-Петербурга (Росія); в 1905 — 1938 роках сотні предметів народного мистецтва, побуту, етнографія кримських татар були скуплені чи безоплатно вилучені спочатку царською, а потім радянською владою і передані до центральних музейних установ Росії. У 1920 році між урядами СРСР та Англії було укладено торгову угоду, згідно з якою за економічну і продовольчу допомогу СРСР розраховувався художніми цінностями. Спеціальні контори так званого «Торгового синдикату» проводили обмін хліба в Криму на художні та ювелірні вироби, які потім переправлялися за кордон.
Перед захопленням Сімферополя фашистами найцінніші колекції Центрального музею Тавриди було упаковано в 41 ящик і за розпорядженням Наркома освіти Кримської АРСР 18 жовтня 1941 р. евакуйовано до Армавіра. Збереглися 41-й опис і акт передачі експонатів. Усього відправлялося в евакуацію 21 321 експонат. Чи варто говорити, що назад нічого не повернулося? За період окупації Сімферополя (з 2 листопада 1941 р. по 13 квітня 1944 р.) із фондів Центрального музею Тавриди кілька разів вилучалися експонати, в тому числі меблі та книги, для обладнання офіцерського клубу. В архіві музею збереглися акти про вилучення експонатів 1943 — 1944 років. Загальні цифри втрат за роки окупації Центрального музею Тавриди такі: археологічна колекція втратила 16709 одиниць, етнографічна — 1293, бібліотека — 5 тисяч книг, а список втрачених предметів Бахчисарайського музею (за актом №1 від 29 квітня 1944 року) — 310 одиниць. Сьогодні колекція Берлінського музею етнографії містить понад 500 експонатів, вивезених із Криму в роки Першої і Другої світових воєн.
Вивіз культурних цінностей із Криму відбувався й тоді, коли Крим уже знаходився під юрисдикцією УРСР. Iз Бахчисарайського історико-археологічного музею до Київського історичного в 1955 році передано 15 експонатів, у 1958 році до Київського музею російського живопису — 6 експонатів, у 1959 році до Каховського краєзнавчого музею — 16 експонатів. Документи, що збереглися, свідчать, що велику частину культурної спадщини кримських татар було вивезено в 1960 — 1970 роки: в 1965 році до Запорізького краєзнавчого музею передано 14 експонатів, в 1975 році до Львівського музею історії, релігії та атеїзму — 30 експонатів, у 1976 році з дозволу Міністерства культури Української РСР від 29 квітня 1976 року до бібліотеки імені Салтикова-Щедріна (Петербург) передано 337 експонатів, у 1993 році до Київського історичного музею — 89 експонатів...
Вилучалося найбільш цінне: кращі взірці етнографічної колекції, предмети нумізматики, в основному із золота та срібла, унікальні види холодної та вогнепальної зброї, картини й витвори декоративно- прикладного мистецтва, давні манускрипти. Формулювання актів передачі одноманітне: «для поповнення фондів такого-то музею просимо передати наступне...» Часто ініціатором передачі виступало союзне чи республіканське Міністерство культури. Але є документи, які засвідчують, що ініціатором передачі експонатів є керівництво Бахчисарайського музею, що в музейній практиці є абсурдним.
Велика кількість археологічних і етнографічних цінностей виявилися далеко за межами Криму внаслідок експедиційно- дослідницької діяльності вчених і архівних комісій, центральних інститутів і музеїв Москви та Санкт-Петербурга з початку ХIХ століття. Все, що знаходили археологи, було вивезено з Криму до Росії. Навіть знайдений вже в 1967 році Сімферопольський скарб, який датується XIII-XV століттями і складався з 328 золотих та срібних прикрас і монет вагою 2,584 кілограма сьогодні зберігається у фондах Державного історичного музею Російської федерації. Зараз вивіз культурного надбання за межі України заборонено згідно із законом, а місцеві музеї можуть відібрати всього 5% знайденого, отже 95 відсотків знахідок просто переховуються і вивозяться нелегально, вони зникають вже назавжди чи в приватних колекціях, чи продаються на аукціонах.
У Центральному Державному архіві КримАССР на початок війни на зберіганні знаходилися документальні матеріали з 1916 по 1938 роки із загальною кількістю 914 фондів, 214781 одиниць зберігання. Внаслідок спеціального підпалу німецько- фашистськими військами 10 квітня 1944 р. було знищено і будівлю, і документи. Але документальні матеріали секретного відділу кількістю 264 фондів, 177418 одиниць зберігання було евакуйовано у зв’язку із загрозливим становищем до Тюмені, де зберігалися в міському державному архіві НКВС. Як їх отримати назад, адже це найцінніші матеріали про життя Криму?
У Криму мають у своєму розпорядженні дані про наявність багатьох документів, які освітлюють політичні, економічні та військові зв’язки між Кримським ханством і Османською імперією в Державному Османському архіві Туреччини (м. Стамбул), між Кримом і Росією — в Центральному державному архіві давніх актів Росії (м. Москва). У зібраннях державних архівів Польщі, Данії, Швеції, Румунії, Угорщині відображені дипломатичні та політичні відносини з Кримським ханством. Кримська робоча група вважає за доцільне просити про безоплатну передачу до кримських архівів та музеїв копій цих першоджерел, які стосуються історії та культури кримських татар, караїмів і кримчаків.
КОМЕНТАР
Iльмі УМЕРОВ , заступник Голови Верховної Ради Криму, член Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України:
— Наш процес повернення на батьківщину не закінчиться доти, доки не буде відновлено історичне культурне середовище Криму, не будуть повернені вивезені цінності. Не секрет, що етнічні культурні цінності в пізній період радянської влади переміщалися спеціально для того, щоб деформувати пам’ять про корінні народи Криму, тому однозначно — все має бути повернено. Особливо потрібно ставити питання про повернення тих культурних цінностей кримських татар, які вивезено за нашої відсутності з Криму. Але потрібно переглянути й питання про юридичні підстави цього процесу. Адже коли вивозили цінності, не запитували жодних правових підстав і не залишали ніяких документів, а зараз потрібні правові документи. Перебування того чи іншого експоната свого часу в Криму, походження його з Криму і є, на мою думку, достатньою юридичною підставою для повернення. Звичайно, коли була одна країна, всі історичні цінності були більш доступні для дослідження і вивчення, а зараз вони виявилися практично недоступними. Ще одна проблема — куди повертати? Для цього фахівці з Міністерства культури та інших відомств повинні професіонально цим займатися й потурбуватися і про документи, і про те, щоб цінності були не просто повернені, а щоб вони вивчалися, відновлювали білі плями історії, експонувалися на виставках, приваблювали туристів...
