«У поствоєнній Східній Європі всі воєнні злочини офіційно приписали нацистам. Жертви з таких місць, як Бучач, згромадили у «двадцять мільйонів росіян, що загинули на війні», або ж приховали їх мовчанкою якось інакше. Багатонаціональний вимір трагедії ніхто не оцінював. Кожен народ завинив тим, що оприлюднював дані про свої втрати і нехтував утрати решти народів, хоч інколи можна побачити й повідомлення про спільні страждання... Проте ніхто не зробив загального безстороннього огляду геноциду воєнних часів. Скажімо. спроби визначити польські або католицькі втрати неминуче применшують втрати серед євреїв та українців. Такі дослідження наголошують на ролі єврейських і українських колабораціоністів на радянській службі або українських формувань під німецькою командою. Зате вони не цікавляться діяльністю силезьких поляків у німецькій Schupo (охоронній поліції) і співпрацею поляків із Радянською армією, не переймаються підрахунком єврейських та українських жертв УПА. Будь-яке однобічне дослідження неминуче викривлює правду».
П'ятниця, 14 лютого
