Упродовж двох тижнів англійці знайомитимуться з українським мистецтвом. У холі театру St. James, який розташований по сусідству з Букенгемським палацом, їх чекає фотовиставка присвячена тим, хто втілює нашу культуру сьогодні: від представників високого мистецтва — оперного і балетного — до учасників етно-фестивалей.
У рамках проекту організатори проведуть відкриті покази фільмів, які входять у рейтинги кращих у світовому кінематографі. Це «Земля» Олександра Довженка і «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Після закінчення сеансу відбудеться творчий вечір Лариси Кадочникової — виконавиці головної ролі в параджанівській стрічці, одній із провідних актрис Національного театру імені Лесі Українки, яка представляє сценічне мистецтво країни.
«Наша гастрольна афіша складається з чотирьох вистав, — розповідає художній керівник Театру імені Лесі Українки Михайло Резнікович. — Але головне, що нам хотілося б показати лондонському глядачеві — це «Камінний господар» Лесі Українки. Звичайно ж, англійцям знайома легендарна історія про великого грішника, описана Тірсо де Моліною, Мольєром, Корнелем, Гольдоні, Гофманом, Байроном і багатьма-багатьма іншими класиками світової літератури. Але мало хто знає, що існує і наша — українська — версія цієї історії. Що вона не лише нічим не поступається широковідомим трактуванням, але є унікальною».
Чи оцінить лондонський глядач нашого — українського — Дон Жуана, стане відомо ближче до фіналу гастролей, поки ж британські театрали і критики діляться враженнями від «Нахлебника» за Іваном Тургенєвим. «Знаєте, я сьогодні зрозуміла, що зовсім відвикала від слов’янського театру. Він дуже відрізняється від британського, найперше своєю масштабністю, ґрунтовністю. Режисер вистави Михайло Резнікович говорив, що їх рідна київська сцена втричі більша, ніж сцена Sent James, і це відчувається! — ділиться враженнями театральний оглядач Дарія Канурбаєва. — У Британії, як правило, не дуже великі зали, і артисти дуже стримані у вияві почуттів на сцені — все у стилі мінімалізму.. Тут же — емоції через край, артисти грають із надривом. І у випадку з постановкою, яку ми побачили сьогодні це не здається надмірним, перебільшеним, — у контексті цієї театральної школи вистава вбачається дуже гармонійною. Сьогодні було багато англомовної публіки, тих, хто дивився виставу з синхронним перекладом, з їхньої реакції видно, що їм сподобалося. У Лондоні класичні вистави не часто на сцені, тому вони завжди бажані. На тлі сучасних трактувань і експериментів, які заполонили британські театри, такий театр — віддушина».
«Чого ми чекали від зустрічі з британським глядачем? Перш за все — взаєморозуміння. Щоб глядачі відчули матеріал і почали співпереживати з героями вистави. Це обов’язкова умова, якщо йдеться про психологічний театр. І, з огляду на реакцію публіки, здається, в якійсь мірі нам це вдалося. Це, можливо, найбільша винагорода всім учасникам вистави», — розповів Михайло Резнікович під час прес-конференції, присвяченої відкриттю проекту. Окрім «Нахлебника» і «Камінного господаря», найближчим часом кияни покажуть виставу «Насмешливое мое счастье» за листами Антона Павловича Чехова та «Мелочи жизни» за його оповіданнями. Вся програма розрахована на 11 театральних вечорів.
