Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

2 фотографії та 500 сторінок життя

В книзі актора Петра Миронова
22 липня, 2009 - 00:00

Крім галереї оригінальних образів він створює дуже цікаві моно-роботи, ставить вистави, знімається в кіно, пише прозу, вірші й публіцистику. Книжка «»Преломление лучей» (Избранное)», яка нещодавно вийшла у видавництві «Феникс», стала певним підсумком літературної діяльності Петра Миронова, в якій винахідливо відображена доля актора, творче перекладена мовою самобутньої, образної прози й пронизливої, по-філософському зосередженої, філігранно відточеної поезії. Книжку оформив Всеволод Ковтун. Його можна назвати співавтором Миронова, оскільки художник не просто здійснив оформлення тексту, він посилив емоційний вплив текстів візуальним рядом, допоміг створити читачеві настрій для вдумливого й серйозного знайомства з творчістю Петра Миронова.

В основі художнього образу «Преломления лучей» — фотографія як зупинена мить спогаду людини, як щаслива можливість дотику до минулого за допомогою пам’яті. На лицьовому боці палітурки читача зустрічає фотографія — відкритий погляд симпатичного хлопчака з 60-х років минулого століття. Характерний вигляд підлітка того часу, коротка стрижка, картата сорочка. Маленький Петрик Миронов м’яко усміхається. У цій усмішці — надія на чудове життя, але занадто вже серйозним і зосередженим є погляд хлопчини... А на зворотному боці — Петро, який уже подорослішав років на сорок. Його усмішка широка, але від очей, що зберегли зосередженість думки — зморшки, мов «заломлені» промінчики років, що дарують мудрість і знання. Між цими двома фотографіями 500 сторінок життя: успіхів і страждань, несправджених надій і реалізованих бажань, роздумів про сенс буття й думки про верховенство творчості. Література й акторські роботи Миронова — це «вдихи» й «видихи» натхнення, ті безцінні миті, з яких складається картина творчого існування майстра.

Це шлях із дитинства в зрілість. Книжка відкривається кинооповіданням «Интернат», де в образі Сашка Пілонова, який провів шкільні роки в інтернаті, легко вгадується сам автор, так майстерно й із особливим ставленням він малює картину того життя. Узагалі, літературний дар Петра Миронова має властивість створювати майже зриму картину того, що він описує. Це відчуття складається з уваги автора до конкретних деталей, уміння точно передати стан героїв, настрій обстановки, атмосферу ситуації, бажання так само захопити поворотами сюжету читачів, як захоплений ними він сам. Кінооповідання зримо створює відчуття об’ємності розповіді. А «пірнання» в минуле, де було непросте, але щасливе дитинство, відбувається з відстані часу, коли доросла людина сприймає свою юність найщасливішим часом. Ще одна перевага Миронова-літератора — володіння художнім узагальненням. Він пише про власні переживання, зрозумілі читачеві. Наскільки схожі його однокласники, педагоги на тих, що вчили й нас... Автор зміг передати аромат епохи, своєрідність характерів того часу, ставлення до того, що чекало його героїв попереду, прямо пов’язане з тим, якими вони були в дитинстві.

Поезія Петра Миронова — дзвінкий нерв його неспокійної душі. Виразним є навіть перелік розділів книжки: в «Шуршащей тишине» власної творчості «Странными стихами» актор вдивляється в «Зеркало», роблячи «Вдох» і «Выдох», пише «Книгу книг», намагаючись зрозуміти «Что есть истина?».

Цикл «Зеркало», що завершує книжку, — мозаїка літературних мініатюр-спостережень Петра в його акторському житті. Це вже так званий дорослий час, але наскільки по-дитячому щирий Миронов у цих дорослих розповідях. Наскільки несподівано цікавими є ракурси поглядів автора на театральну професію, на служіння музам, на творчих особистостей, як то актриса Любов Шах, яка прищепили йому любов до мистецтва, режисер Едуард Митницький, педагог ДІТМС Владислав Левертов, Ада Роговцева, Жан-Луї Барро, Іннокентій Смоктуновський, гра якого змусила усвідомити, що «на сцені граються не слова, а тема», Фаїна Раневська, Єгор Тусузов, колеги з Тверського театру. І наскільки колоритні його акторські байки, обов’язкова частина творчої професії!

Потрапивши в фокус «заломлених променів» творчості Петра Миронова, чи то побачивши його на сцені, чи то заглибившись у лабіринти його літератури, ви впевненіше подивитеся в невідомість загадкового завтра.

Алла ПОДЛУЖНА, спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: