Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Альтернативна» осінь

Фестиваль «Золота Хортиця», започаткований театром-лабораторією «Ві», отримав нове дихання
9 листопада, 2017 - 11:52
ФРАГМЕНТ З ВИСТАВИ «МИ, МАЙДАН» ЗА П’ЄСОЮ Н. СИМЧИЧ ( ТЕАТР «КОЛЕСО») / ФОТО БОГДАНА ПОШИВАЙЛА

Фестиваль альтернативного театру «Золота Хортиця», започаткований муніципальним театром-лабораторією «Ві», отримав нове дихання. Крім самого господаря, всі інші учасники — незалежні. Альтернативність проявилася й у представленні різних напрямків мистецького пошуку театрами, різними за географією міст, жанром і стилістикою вистав.

Відкрили форум господарі, театр «Ві», видовищною і метафоричною вуличною виставою «Кольоровий сон. Птаха», яку по-своєму «оживляв» міцний вітер. Незалежні театри втілювали переважно модерну й новітню європейську драму. Так, новомосковський молодіжний театр «Мурашник» запропонував гротескну і майже буфонадну форму для драми абсурду — «Пікніка» Ф. Аррабаля про війну. Інший парадоксальний ігровий погляд на соціум очима безпритульних дітей, які грають сценки про своїх втрачених батьків, напевно, через війну. Йдеться про виставу «Не дитячі ігри» за п’єсою сучасної сербської авторки Б. Срблянович «Мамататосинсобака» театру «Сонях» із Рівного. А вистава одеського театру-студії Кирила Суханова «Подільники» за Ф. Дюрренматтом видалася надзвичайно актуальною. Вчений, який винайшов спосіб безслідного знищення людини, втрачає кохану й сина і стає гвинтиком «машини смерті» тотальної корупції.

Проблематика самогубства постає в моновиставі чернігівського TeatrumMundi «Чому люди не...» за п’єсою С. Астраханцева із Казахстану. Постановка цікава складною психологічною партитурою гри та поєднанням сценічного й екранного просторів. Постдокументальна «Теорія великого фільтру» в «Театрі Сучасного Діалогу» із Полтави досліджувала межі толерантності нашого суспільства, які виявилися доволі хиткими. Ще один новітній напрямок — постдраматичний — втілив польський театр «Гармидер» у треш-драмі «Кінь, який їздив верхи» за польською п’єсою «Усе у нас гаразд» Д. Масловської. Життя жінок трьох поколінь стає матрицею Польщі, в постановці перетвореній візуально на смітник ЄС, де втрата національної ідентичності стає трагічною. Незважаючи на війну з Росією, на фестивалі була представлена і російська драма, щоправда, класична — у постановках двох театрів із Харкова. Так, творче об’єднання «Дій Театр» спробувало осучаснити експресивною грою радянську п’єсу «Качине полювання» О. Вампілова у версії «Летів і танув», проте механічне перенесення реалій минулого в сучасність виявилося проблемним. Естетично гарна у візуально-пластичній формі постановка Харківського театру для дорослих «Коханці» («Дама з собачкою») А. Чехова видалася публіці поверховою.

Цікавою психологічною драмою у вишуканій формі була вистава «Товар у наявності» за французькою п’єсою «Світло в серпні» Д. Бональ у новому запорізькому «ПРО Театрі». Образ жінок, котрі виношують небажаних дітей для чужих родин, які борються з покликом серця і крові, а по суті, продають тих, хто може дати їм найцінніше в житті — свою любов, видався знаковим. Завершився фестиваль також виставою господарів — «Сатириконом» за творами А. Аверченка. Використовуючи екран з німим кіно та анімацією, живим і тіньовим театром, творці вистави іронізують над маленькими драмами, а призмою стають майбутні катастрофи століття.

Крім власне вистав, форум був насичений паралельною програмою: майстер-класи від учасників та експертів фестивалю, сценічні читання п’єс, показ фільмів, творчі зустрічі, екскурсії, а наскрізною дією були дискусії. Організатори фесту влаштували можливість активного спілкування та обміну думками, а для цього запросили експертів: режисера, декана ХДАК Ігоря Бориса із Харкова та драматурга Неду Неждану із Києва. Важливою частиною також стали сценічні читання актуальних п’єс у виконанні театрів «Ві» та «Гармидер» з режисером Андрієм Романовим. До програми увійшли фрагменти п’єс із антології «Майдан. До і після» — «Лабіринт» О. Вітра, «Ми, Майдан» Н. Симчич, «Майдан Інферно» Неди Нежданої.

Цього року фестиваль робила молода команда: режисери Андрій Романов та Олександр Прокіп, актриса, а віднедавна директор Ольга Лещова і вся не надто численна, але дуже активна група театру. Тепер альтернативний театральний фестиваль на Хортиці — це одночасно кілька альтернатив — природа, історія, вистави, майстер-класи та цікаве спілкування.

Надія МІРОШНИЧЕНКО. Хортиця — Київ
Газета: 
Рубрика: