«Молодість» нинішнього року помолодшає — у тому сенсі, що на фестивалі з’явиться конкурсна Програма дитячого кіно. І хоча творці фільмів для дітей не обов’язково мають бути молодими, журі складатимуть саме юні глядачі. Передбачається, що і зали під час демонстрації дитячих картин заповнюватимуть переважно школярі середнього віку. Про цікавинки «Молодості-2013» розповідає «Дню» генеральний директор форуму Андрій ХАЛПАХЧІ:
— Ми повинні виховувати свого глядача, якщо хочемо, аби в Україні розвивався кінематограф, аби у нашому прокаті з’являлися не лише розважальні фільми, а й серйозне кіно. Бо кіно — це не лише культура, а й бізнес, і кіноіндустрія буде тільки тоді в Україні, коли глядач проголосує за українські фільми своїм гаманцем. У нас вітчизняні фільми буде представлено як у окремій програмі, так і в конкурсі, включаючи повнометражні дебюти. До того ж цьогоріч для іноземних дистриб’юторів та ЗМІ організують закриті покази тих українських фільмів, які не потраплять у нашу програму через те, що продюсери пропонують їх у конкурс інших міжнародних кінофестивалів, де принцип прем’єрності обов’язковий.
— Чому ідея дитячої конкурсної програми виникла саме зараз?
— Ідея ця народилася давно, і лише на нинішньому фестивалі ми зможемо її сповна реалізувати. Найбільша проблема нашого кіно пов’язана не з кіновиробництвом і грошима, а з відсутністю нового глядача. Тієї невеличкої частки глядача, якого нам вдалося виховати і зберегти (а він в основному і заповнює зали «Молодості»), недостатньо для того, щоб існував повноцінний кінопрокат. Не бізнесмени, не чиновники і не директори кінотеатрів винні, що у нас сьогодні такий обмежений репертуар. Він, на жаль, залежить від попиту. Сьогодні в Україні майже немає культурного глядача, тоді як система виховання публіки давно існує в Європі. Безумовно, найкращим прикладом у цьому є Франція, де процес формування глядацьких смаків ніколи не переривався. Можна також навести приклад Польщі, яка нам ближча у всіх відношеннях. Там кіномистецтво викладають у школах, існує так звана фільмотека «народова», яка на DVD поширює фільми польської та світової класики. Дуже потужно працюють телеканали, що показують спеціальні кінопрограми, врешті, існують кіноклуби. Нещодавно відбувся фестиваль у Гдині, де Польський інститут, який є аналогом нашого Держкіно, видавав свої нагороди. І їх призначали не режисерам, не сценаристам, а людям, які займаються пропагуванням кінематографу. Нагороджували кращий кіноклуб, кращий арт-хаузний кінотеатр, кращу програму про кіно на телебаченні, кращу книжку з історії польського чи світового кіно і т. д. Завдяки такій культурній політиці виховання глядача, яка існує не один рік, фільм Андрія Звягінцева «Єлєна», який ми свого часу показували і на «Молодості», зібрав у Польщі касу більшу, ніж у Росії (це при тому, що кількість глядачів там незрівнянно більша).
— Це хороший аргумент на користь того, що Україні варто стати частиною Європи, ніж знову потрапити у сталеві обійми північного сусіда. Варто, певно, нагадати, що конкурс дитячих програм давно існує на престижних кінофестивалях...
— Звичайно, наприклад, на Берлінському кінофестивалі, де працює так званий «Кіндерфест», на якому конкурс оцінюють як професіонали, так і самі підлітки, що вибирають кращий фільм. Так що ми нічого нового не вигадували, а перейняли їхній досвід. Минулого року ми вже намагалися включити у програму дитяче кіно, це були окремі сеанси, головним чином зорієнтовані на аудиторію з інтернатів — тобто на тих дітей, які не мають можливості ходити у кіно. Нинішнього року ми вирішили зорієнтуватися на дітей творчих шкіл та ліцеїв, які є майбутніми потенційними глядачами. Безумовно, доступ на сеанси відкриють для всіх, але журі із семи дітей буде сформовано зі школярів гуманітарних навчальних закладів. Передбачається, що денні сеанси програми, розрахованої на підлітків 10—14 років, для дітей будуть безкоштовними.
— У цій програмі буде й український фільм?
— Так, це картина Віктора Андрієнка «Іван Сила». Загалом програма складатиметься з десяти фільмів, два з яких покажуть поза конкурсом. Наш підхід протилежний тим, які, на жаль, існують на нашому телебаченні, що не довіряє глядачеві. Формуючи свої програми, наше ТБ орієнтується на смаки, які на сходинку нижче очікувань глядача. Якось одній актрисі сказали, що варто, нарешті, у новому серіалі спробувати зіграти по-іншому, аніж у попередніх десяти серіалах. За неї тут же вступився режисер, запевнивши, що глядач по-іншому не зрозуміє... Ось вони і годують публіку усякою «жуйкою», а ми потім дивуємося, чому у більшості наших кінотеатрів такий вбогий репертуар. Наша ж програма, як мінімум, буде на сходинку вище того культурного рівня, який культивують зараз в Україні. Ми хочемо підтягнути аудиторію, щоб вона замислилася. Я не вірю у те, що у нас немає глядача. Наведу приклад із практики показів «Молодості», які ми організовуємо протягом року. Якось я став свідком розмови, що відбулася між юнаком та дівчиною перед сеансом. Хлопець, жуючи поп-корн, без ентузіазму спитав у своєї подруги, на що вона його привела, що це за фільм такий. На це дівчина йому відповіла: «Мовчи, дурню, це «Молодість» показує, тому має бути гарне кіно». З чим юнак після сеансу і погодився. Треба довіряти глядачеві... Коли ми вчимося читати, то не одразу беремося за серйозну літературу, підходимо до неї, почавши з Букваря, казок і поступово ускладнюючи завдання. Тому ми вирішили, що дитяча програма дуже важлива як для нашого фестивалю, так і для нашого глядача, який разом із кінематографістами буде формувати майбутнє нашого кінематографу.
— Сьогодні відносини України з Росією ускладнилися через намагання нашої країни розвернутися обличчям до Європи. Цей конфлікт якось позначається на вашій співпраці з російськими кінематографістами? Адже багато років поспіль «Молодість» формує програму російських фільмів.
— Наші відносини з Росією в культурному просторі, особливо в кінематографі, достатньо міцні. Дуже гарні взаємини з усіма російськими кінофестивалями, ми навіть не скрізь встигаємо поїхати, куди нас запрошують... Я був на «Кінотаврі», де ми в основному й формували російську програму. У нас хороші відносини не лише з режисерами та продюсерами, а й із російським Міністерством культури, яке пропонує свою підтримку, і ми цьому дуже раді. Це, звичайно, не виключає суперечок щодо програми. Відомо, що сьогодні у практиці російського кіновиробництва є досить велика політична складова, що, власне, і зрозуміло — кожна держава повинна займатися пропагандою своєї країни. Ми ж повинні дбати про інтереси своєї країни, тож антиукраїнських фільмів у нашій програмі не буде! У наших планах було показати у Конкурсі повного метру російський фільм «Інтимні місця», однак він уже вийшов у прокат. У нас буде багато росіян — преси і колег-кінематографістів. Єдине, що трохи засмучує, то це відсутність інтересу до «Молодості» з боку Посольства РФ в Україні. Колись у нас були прекрасні відносини з Чорномирдіним (Віктор Степанович не раз приходив на наш фестиваль). Нинішній посол РФ в Україні Михайло Зурабов, на жаль, ігнорує наші запрошення, тоді як представники посольств інших держав залюбки приходять на кінопокази «Молодості», аби представити програми та фільми своїх країн.
Хочу зазначити, цього року «Молодість» подарує глядачам справжні «вершки» фестивального сезону. Покажуть стрічки-переможців й лауреатів МКФ у Карлових Варах, Локарно, Каннах, Роттердамі, Трайбеці й Берліні (у програмі «Фестиваль фестивалів»). Нині ми виводимо важку фестивальну «артилерію» (покази відбудуться з 20 по 27 жовтня у кінотеатрах «Київ» та «Жовтень»).
Фільмом-відкриттям 43-ї «Молодості» стане стрічка «Валенса. Людина надії» Анджея Вайди (претендент на «Оскар» від Польщі у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою»). А 26 жовтня наш форум закриє нова стрічка знаного ізраїльського режисера Арі Фольмана. «Конгрес» — екранізація роману «Футурологічний конгрес» Станіслава Лема. Головну роль виконала американська актриса Робін Райт. За сюжетом, їй пропонують продати власну кіноідентичність і отримати натомість вічну молодість для своїх кінодвійників. Акторка погоджується, і контракт чинний 20 років. По закінченні терміну Райт повертається у майбутній світ кіно. Нагадаю, Арі Фольман — ізраїльський режисер та сценарист. Відомий анімаційним фільмом «Вальс із Баширом». Стрічка стала першою в історії мультиплікаційною роботою, яку номінували на «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». «Вальс із Баширом» отримав «Золотий глобус» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Стрічку номінувалия на «Золоту пальмову гілку» Каннського МКФ.
