Чи не вперше за всю восьмирічну історію львівського форуму видавців результати його проведення виявилися досить суперечливими. Про це почали говорити відвідувачі Палацу мистецтв ще в дні роботи форуму. Підхопили ці настрої та засперечалися журналісти й гості найбільшого ярмарку, розгублені комерціалізацією найпринаднішого раніше «свята книжки». А тепер уже й самі видавці (тобто ті, для кого перш за все й створювався цей специфічний захід, і хто, за формальною логікою, повинен були зрадіти комерційному зиску, що приносить цей ярмарок) взялися аналізувати тривожні симптоми. Я попросила розповісти, що ж сталося, Анетту Антоненко, директорку львівського видавництва «Кальварія», книжки котрого неодноразово (і цього року — також) були відзначені нагородами конкурсу форуму і яке за минулий рік спромоглося видрукувати більше творів актуальної української літератури, ніж усі видавництва країни за попередні п’ять.
— Пані Анетто, уже перші відгуки та реакції на проведення Восьмого форуму підтвердили, що цей найпрестижніший книжковий ярмарок змінився навіть у порівнянні з минулорічним. І в абсолютно неочікуваний бік...
— Так, це перший форум, коли я не побачила на стендах українських видавництв жодної книжки, яку можна було би назвати беззастережним лідером. Якщо три роки тому було дуже тяжко працювати, але ми знали, що обов’язково на форумі будуть видання, які стануть для нас стимулом для руху, для роботи, то на цьогорічному, Восьмому форумі, таких книжок просто немає. Це ж стосується і книжкового конкурсу, нагороди якого видавці традиційно шанували дуже високо, напевне — як жодний інший в Україні. Справа не в самому шматку шкіри, на якому витіснено або виписано назву видавництва і книжки. Я є противником того принципу, який ми бачили втіленим цього року — «всем сестрам по серьгам». Серйозних видавництв, що працюють (тобто більш-менш постійно представлені на книжковому ринку), в Україні близько трьохсот, і з них нагородами відзначили приблизно сорок. Навіщо? Адже відзначенням окремих, небагатьох, конкурс форуму поволі створював конкуренцію між видавцями. У цьому році було відмічено значно більше видавництв, на порядок більше книжок, але у цьому сенсі позитивного результату не досягнуто.
— Тобто нинішній форум не визначив пріоритетів вітчизняного книговидання?
— Саме так — ані пріоритетів, ані нових ідей, ані стимулів. Минулого року це було, а цього — ні. Лиш один короткий приклад із власного досвіду. Торік журі форуму вирішило, що кращої масової книжки, достойної «равлика», просто немає . І це стало для нас стимулом, щоб її створити. Так, це був лише поштовх, після нього ми провели економічний аналіз, ревізію видавничого портфеля, пошук нових авторів і роботу з тими, які вже спробували себе у «масових жанрах», пошук інформаційних партнерів тощо. Так з’явилась ідея бібліотеки газети «Книжник-Ревю» і низка серій в рамках цієї бібліотеки. Сьогодні маємо серію «Дефіляди» (поки що це потяг із п’яти книжок Василя Кожелянка, який тягне знаменита «Дефіляда в Москві»); серію «Ключ» (поки що це романи Василя Шкляра «Ключ» та Євгенії Кононенко «Імітація»); серія «Тартар» (поки що це дві книжки кримінальних романів Леоніда Кононовича), серія психологічних трилерів, започаткована двома романами Ірен Роздобудько...
Але повторю, поштовхом був попередній форум.
— Але оцей постійний натовп, оця публіка, яка несе чималі гроші, зекономивши їх на чомусь іншому, — хіба це не свідчення позитиву?
— Так, виторгом на цьогорічному форумі більшость видавців була задоволена. Але власне у цьому задоволенні, на мою думку, чаїться найбільша небезпека для самого існування форуму як книжкової виставки. Якщо не буде кардинально змінено організацію форуму, він може просто перетворитись на виїзну кількаденну «Петрівку». Вже сьогодні тут відчувався «душок» цієї книжкової клоаки — складалось враження, що більшість видавців приїхали до Львова лише поторгувати... А головне ж завдання форуму не в цьому — для торгівлі є книгарні.
Крім усього іншого, форум завше був місцем визначення кращого для того, щоб підтягувати слабших, щоб показувати їм перспективу, можливості, напрями. Він дозволяв скоригувати видавничу політику, визначити пріоритети, давав поштовх до народження нових ідей, сприяв у знаходженні нових партнерів (у тому й серед книготоргівців). Позитивний вплив поперередніх форумів на розвиток видавничого бізнесу в Україні переоцінити неможливо. Цьогорічний форум, на жаль, таким не став.
— А чи побачили ви на нинішньому форумі собі конкурентів?
— На жаль, ні. І найприкріше, що видавництво «Лілея-НВ», до якого я ставлюсь з величезною симпатією і з яким у нас упродовж останніх років була здорова конкуренція «з гонками наввипередки» — «натисло на гальма». На жаль, така ж картина спостерігається ще у кількох видавців, які заповідались на потужних конкурентів. Поза тим, у дуже небагатьох видавництвах можна чітко визначити цільову програму та простежити роботу над новими темами. До таких неспеціалізованих видавництв можна зарахувати хіба лиш київські «А-БА-БУ-ГА-ЛА-МА-ГУ» та «видавництво імені Соломії Павличко «Основи» , ще — львіську «Класику». У переважній більшості інших — повний хаос: що потрапило під руку або на що дали грошей, і всюди — «шкільна література другої свіжості»...
Сьогодні «Кальварія» залишилась єдиним видавництвом в Україні, пріоритетним напрямом діяльності якого є видання сучасної української літератури — від «важкого» Медведя до «легкого» Кожелянка у прозі та од «легкоіронічного» Ірванця до «філософського» Москальця у поезії. Звичайно ми працюємо і в інших напрямах і, сподіваюсь, ближчим часом здивуємо тих, хто слідкує за нашими виданнями. Не виключаю, що вже за рік до нашого основного пріоритету додасться ще дві-три теми — дуже вже вони цікаві (однак цьогорічний форум ніяк не стимулював цього). Єдине, чого гарантовано не буде, — це книжок російською мовою. І зовсім не тому, що ми русофоби. Якби не сьогоднішні реалії тотального нищення всього українського в Україні, ми б і тут видавали і продавали книжки різними мовами.
— Цього року форум, до якого усі видавці так ажіотажно готувалися, судячи з ваших слів, не визначив ані лідерів, ані перспектив, ані напрямів. Як будете працювати далі?
— Хоч як це дивно, ажіотажу в нашому видавництві щодо форуму цього року було значно менше, ніж у минулі роки, бо готувалися давно й грунтовно, та, мабуть, і передчували щось подібне до того, що сталося. Єдине, чого ми не сподівались, то це такої девальвації відзнак форуму, про яку ми вже говорили. А от чи будемо ми готувати щось особливе спеціально до наступного форуму — велике питання. Можливо, з’являться інші пріоритети, інші методи подачі нашої продукції, інші шляхи розвитку. І не буде уже «ривків» перед форумом. Мабуть, буде так: якщо книжка за технологічним ланцюжком повинна з’явитися на наступний день після закриття форуму — ми не будемо порушувати технологію і «підганяти» друкарню, аби представити її на форумі. Однак ми обов’язково запросимо на наступний форум авторів наших книжок, так як зробили це сьогодні, коли на нашому стенді гості і учасники форуму могли поспілкуватись з авторами і отримати автограф у Юрка Покальчука, Тараса Федюка, Ігоря Римарука, Євгенії Кононенко, Василя Кожелянка, Леоніда Кононовича, Марії Матіос, Юрка Іздрика та Володимира Даниленка — львів’яни ж бо приходять на форум, як на свято, і вони заслуговують на це свято.
І на завершення трішки оптимізму. Той негатив, який так яскраво «виліз» на цьогорічному форумі, дуже стурбував і самих організаторів. На щастя, вони люди розумні, тому спокійно та тверезо ставляться до критики. Сподіваюсь, що спільними зусиллями учасників та організаторів форуму вдасться повернути «свято, яке завжди з нами».
