Гастролі Театру ім. М. Заньковецької відбудуться на Камерній сцені Театру ім. І. Франка за підтримки Почесного консульства Франції у Львові. 4 і 5 вересня львів’яни покажуть виставу «Арт» за п’єсою Ясміни Рези, а 6 і 7 вересня — «Загадкові варіації» Еріка-Емануеля Шмітта. Це — найбільш резонансні режисерські роботи Вадима Сікорського.
Постановки впродовж багатьох років прикрашають афішу Львівського театру ім. М. Заньковецької, а також здобули почесні призи на престижних міжнародних фестивалях. Вадима Івановича можна назвати «піонером», бо саме він першим відкрив для української публіки сучасну французьку драматургію дуже популярного автора — Е.-Е. Шмітта. До речі, «Загадкові варіації» Шмітт написав спеціально для театрального бенефісу кінозірки Алена Делона у Парижі, а в Москві, в Театрі ім. Вахтангова, роль Абеля Знорко — інтелектуала, філософа, естета, письменника, Нобелівського лауреата — грав улюбленець публіки Василь Лановий. В Україні, 1999-го, першим поставив «...варіації» львів’янин В. Сікорський, а головну роль блискуче зіграв майстер психологічного перевтілення Богдан Козак, його достойним партнером виступив актор Львівського театру ім. Леся Курбаса Олег Стефан (Ерік Ларсен).
«Мої герої говорять багато, але вони дуже рідко говорять правду. В іншому випадку не було би гри на публіку. Як тільки вони починали б говорити істину, життя стало би заперечувати її. В іншому випадку я б не зміг показати, віднайти гри одного перед іншим, щоб відкрити всю правду... Люди по-різному реагують на шлях вирішення цієї історії кохання. Але саме такою була моя мета», — написав на своєму сайті Е.-Е. Шмітт про «Загадкові варіації».
Можливо, театрали пам’ятають, як 2003 р. заньківчани виступали в нашій столиці. Тоді вони презентували кілька камерних вистав, зокрема показали і свої «... варіації», які приголомшили не тільки публіку, а й критиків. Після тріумфу львів’ян до творчості Шмітта стали звертатися режисери з різних театрів нашої країни.
Вісім років тому в афіші заньківчан з’явилася вистава «Арт». П’єсу написала одна з популярних сучасних драматургів Заходу Ясміна Реза. Вона — колишня акторка, музикант, автор кількох драматичних творів, але найбільший успіх їй принесла п’єса «»Art» («Мистецтво»), яку ставлять у багатьох країнах Європи й Америки. Сікорський зробив ставку на молодь, і його вистава дала старт для ще не відомих акторів, які нині вже стали професіоналами, — це Юрій Хвостенко (Іван), Назарій Московець (Серж) та Богдан Ревкевич (Марк).
Про те, чим зацікавили п’єси Ясміни Рези та Еріка-Емануеля Шмітта і в чому секрет довголіття вистав «Арт» і «Загадкові варіації», розказав «Дню» режисер Львівського театру ім. М. Заньковецької Вадим СІКОРСЬКИЙ:
— Драматургія Рези і Шмітта мене привабила своєю високою якістю. І «Аrt», і «Загадкові варіації», з одного боку, різні, а з іншого — дуже близькі. Авторів поєднує бажання зрозуміти людей, вони досліджують психологію вчинків, чим живе кожна особистість, які має комплекси, як із цим справляється, як будуються стосунки, які мотиви тих чи інших учинків... Обидві п’єси здатні зацікавити глядача, і в них є поле для творчого експерименту для акторів, художників, і мені, як режисеру, було цікаво знайти «ключик», щоб не тільки передати загальну фабулу, а й дати можливість публіці розібратися в складних сюжетних деталях і навіть отримати насолоду від деяких фраз.
«Загадкові варіації» — зразок високої європейської літератури, а складність її в тому, що потрібно було найти акторів, які зможуть передати тонкий психологізм твору і бути органічними на сцені. Козак — один із кращих акторів не тільки нашого театру, а й України, і в пару до Богдана Миколайовича я шукав соратника в цій сценічній роботі, щоб доповнював дует — так у нас з’явився Олег Стефан із Театру ім. Леся Курбаса. Вийшов дуже цікавий акторський ансамбль, який я дуже люблю. Кожен раз вони грають фантастично і своєю магією зачаровують глядачів. Мабуть, тому вистава так надовго прописалась у репертуарі.
Прем’єра «Арту» відбулася 2004 року. Я поставив її з молоддю. В трупу прийшли учні Богдана Козака — Юрій Хвостенко (нині один із прем’єрів театру), Назарій Московець (найспівочіший із заньківчан) та Богдан Ревкевич (крім акторської, має і режисерську освіту). Хлопці дуже потужно стартували і відчули смак сцени. Потім Хвостенко яскраво грав головні ролі в «Амадеї», «Трьох товаришах», «Небилицях про Івана» та ін. Закоханість у театр у Назарія, Богдана та Юрія й досі лишилася. Сьогодні вони мають досвід і з кожною виставою стають усе більш професійними, і вже не юнаки, а молоді чоловіки. Життєвий досвід додає глибини їхній грі. «Арт» — це історія про трьох друзів. П’ятнадцять років спілкування не було затьмарено суперечками і нерозумінням, поки один із друзів не купив білу картину з білими смугами. Цей «арт-шедевр» посварив хлопців, бо Марк (Богдан Ревкевич) — прибічник класичного живопису, а Серж (Назарій Московець) — любитель сучасного мистецтва, а нейтральний до живопису Іван (Юрій Хвостенко) намагається помирити товаришів. Розмова, що розпочалася з питань мистецтва, досить швидко переходить у сферу людських взаємовідносин і в психоаналітичний сеанс...
— Вистави «Загадкові варіації» й «Арт»мають не тільки довге життя у львівській афіші, а й свою історію народження. Де ви їх показували, і як їх сприймали за кордоном глядачі?
— Французький центр культури патронував наш проект («Загадкові варіації» частково спонсорували дипломати Посольства Франції). Його керівник звернувся до Шмітта з проханням дати дозвіл на постановку в Україні. Автор захотів знати, хто буде грати. Ми відправили акторське досьє на Козака та Стефана: фото, перелік їхніх робіт на сцені. Невдовзі прийшов дозвіл від месьє Еріка Еммануеля. Автор лише попросив, щоб у виставі обов’язково звучала музика відомого англійського композитора Едуарда Елгара «14 варіацій на оригінальну тему «Загадка» — твір, про який йдеться у п’єсі. І щоб вона лунала в симфонічному або фортепіанному виконанні. Виявилося, що письменник — філософ за освітою і до того ж — блискучий піаніст. Думаю, може, тому його драматичні твори так цікаво переломлюються крізь призму філософських концепцій і музики. Знаєте, час іде, а вистава хвилює глядачів. Наші «...варіації» подивилися всі посли Франції, які працювали в Україні впродовж цих 13-ти років. Ми показували «Арт» і «Загадкові варіації» на різних театральних форумах і завжди отримували тільки схвальні відгуки. Виступали актори у Молдові, Польщі, Румунії та інших країнах. Я навіть не сподівався, що постановки матимуть такий довгий шлях. До речі, у Львові у «Загадкових варіацій» є свій фан-клуб.
— Чи приїдете в Київ на гастролі?
— Необхідно приїхати за кілька днів до початку гастролей, бо треба адаптувати постановки до іншої площадки. У нас глядачі сидять по периметру залу, а актори виступають у центрі, й у цьому є експеримент. Бо що таке камерна сцена? Це певний експеримент із простором. Актори і глядачі перебувають у певному протиставленні, а не традиційно, як відбувається на великій сцені. Така постановка має певну трудність для акторів, але посилює сприйняття глядача. З публікою відбувається інший контакт — інтимність сприйняття дійства... Зараз ми будемо виступати на новій Камерній сцені Театру ім. І. Франка, а там — стаціонарна сцена, і треба подумати, як вирішити проблему з простором. Сподіваюся, що це нам вдасться.
