Це друга картина кліпмейкера Романа Пригунова. В його попередній роботі — «Самотність крові» — за дивних обставин гинули молоді жінки, в «Індиго» жертвами маніяка стають діти, пишуть izvestia.ru. Пригунов із покоління «младорежисерів» — носіїв знаменитих кінопрізвищ, що вирішили піти по стопах батьків, — у професії всі більш-менш ствердилися і право на самостійну творчість відстояли. Валерій Тодоровський, Олексій Герман-молодший, Федір Бондарчук, Філіп Янковський, Єгор Кончаловський вже виробили свій власний стиль. Роман Пригунов від них дещо відстав.
Він дебютував 2002 року. «Самотність крові», де гарних дівчат різали, як кіз, а Інгеборга Дапкунайте постійно пила апельсиновий сік, публіка прийняла прохолодно. Розчарований Пригунов замовк на довгих п’ять років і лише тепер подав на суд глядачів свою другу повнометражну роботу.
Два фільми — вже дещо. Як мінімум, вектор. І вектор цей у Романа Пригунова виразно вказує в бік молодіжних страшилок з багатообіцяючою зав’язкою і невиразною розв’язкою. На прес-конференції режисер признався, що до останнього не знав, як закінчити «Індиго» і кого призначити головним лиходієм, тому зняв кілька фіналів. Це відчувається: джерело зла в картині примудряється одночасно бути передбачуваним, але за сюжетом нічим не вмотивованим.
Зате Гоша Куценко на Пригунова має просто молитися. Таким — заляканим інтелігентом в окулярах і з величезною лисиною — заслуженого «антикілера» РФ не знімає більше ніхто. Ще одна межа фірмового стилю: Роман любить білявок (головну жіночу роль в «Індиго» зіграла Марія Шукшина), причому знімає їх в найвигідніших ракурсах. Проте режисер не забуває в найвідповідальніший момент зробити героїню жертвою автокатастрофи.
Пригунов черпає натхнення в Голівуді — по той бік Атлантики «Індиго» напевно став би кінокоміксом. Таким самим, як «Люди Х». Діти-індиго можуть розмовляти з тваринами, читати думки або вгадувати, в якому з ігрових автоматів назріває виграш, а мутанти, нагадаю, уміли літати, вибивати пальцями іскру і перетворюватися на звірів. А втім, особливості менталітету позначаються, і стандартний голівудський сюжет про незвичайних городян, на яких хтось оголошує полювання, Роман Пригунов тлумачить в традиціях російської літератури.
Якщо «Люди Х» задаються запитанням, як обиватель має ставитися до несхожих на нього сусідів (варіанти відповіді: асимілювати, знищити, мирно співіснувати), то «Індиго» на прикладі «дитини з майбутнього» (Іван Янковський) і його тата-міліціонера (Михайло Єфремов) вивчає вічну проблему поколінь, і у взаєминах батьків і дітей взаєморозуміння не додалося ні на крихту.
