Франція передала в Україну копії витягів із Бертинських хронік, що зберігаються в бібліотеці міста Сент-Омер та вважаються найдавнішою згадкою про Русь-Україну. Про це повідомив Посол України у Франції Олег ШАМШУР на офіційній сторінці у Twitter.
«В Україну передано копії витягів із Бертинських хронік (Les Annales Bertiniani), які зберігаються в бібліотеці м.Сент-Омер та вважаються найдавнішою згадкою про Русь-Україну. Бажаю авторам проекту з дослідження витоків і становлення української державності успіху в його реалізації», — йдеться у повідомленні.
Бертинські аннали (лат. Annales Bertiniani) — пам’ятка Середньовіччя, написана в Франкській імперії у 830—882 роки. Назва умовна, за містом знахідки основного рукопису в абатстві Святого Бертіна, нині це руїни в межах міста Сент-Омер (Па-де-Кале) на півночі Франції:
• Перша частина складена невідомим автором у 830—835 рр.;
• Другу частину приписують іспанцеві на ім’я Галіндо (святому Пруденцієві Труаському), укладену в 835—861 роки. Про нього згадує третя частина Бертинських анналів під 861 роком.
• Третя частина складена архієпископом Гінкмаром Реймським у 861—882 рр., і відрізняється складною мовою викладу матеріалу із не завжди ясним змістом, але подробицями. Оскільки автори зазначених анналів були близькі до західно-франкського (французького) королівського дому, то висвітлення подій іноді має упереджений характер.
Бертинські аннали містять найдавнішу західноєвропейську згадку про Русь. В анналах повідомляється, що 839 року до імператора Людовіка I (814—840 рр.), прибуло посольство візантійського імператора Теофіла (829—842 рр.), який: «прислав також... деяких людей, які стверджували, що вони і народ їх, називаються Рос (Rhos); їхній король (лат. rex) має титул хакана (лат.chacanus), і направив до нього (Теофіла), як вони стверджували, заради дружби...»
Складені були Аннали (у тій частині, де йдеться про Русь) Пруденцієм Труаським, двірським капеланом Людовика I (814—840 рр.) за часів правління західнофранкського короля Карла Лисого (840—877 рр.).
«839 року до імператора Людовіка I (814—840) прибуло посольство візантійського імператора Теофіла (829—842), який «прислав також... деяких людей, які стверджували, що вони і народ їх називаються рос (Rhos); їхній король (лат. rex) має титул хакана (лат. chacanus) і послав до нього (Теофіла), як вони стверджували, заради дружби...» — повідомляється у хроніках.
Теофіл просив, щоби милістю імператора і з його допомогою вони могли через його імперію безпечно повернутися на батьківщину, бо шлях, яким прибули до Константинополя, лежить землями варварськими, які населяють дикі, люті народи, і імператор не бажав, щоб вони повертались ним і наражалися на небезпеку.
Ретельно з’ясувавши мету їхнього прибуття, імператор дізнався, що вони походять із народу шведів (Sueones), і, вважаючи їх радше розвідниками, а не послами дружби, вирішив затримати їх доти, доки вдасться достеменно дізнатися, з’явились вони зі щирими намірами чи ні.
Про це він вважав за потрібне «повідомити Теофілові, а також про те, що з любові до нього прийняв їх ласкаво і що, якщо вони виявляться гідними довіри, він відпустить їх, надав можливість безпечного повернення на батьківщину і допомогу; якщо ж ні, то з нашими послами відправить їх перед його (Теофіла) очі, аби той сам вирішив, як з ними вчинити». (Ann. Bert., a. 839, р. 30 — 31).
